Анотація до роботи:

Луцик А.П. Лапароскопічна герніопластика в лікуванні хворих з пахвинними грижами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія.– Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено лікуванню хворих з пахвинними грижами. Шляхом порівняння традиційних відкритих способів герніопластики з лапароскопічною та на основі клініко-функціональних досліджень визначені показання та протипоказання до виконання лапароскопічної герніопластики.

Показаннями до виконання лапароскопічної герніопластики є: первинні вправні та рецидивні пахвинні грижі малих та середніх розмірів, білатеральні грижі, наявність у пацієнта поєднаної патології органів черевної порожнини.

Протипоказання до виконання лапароскопічної герніопластики - пахвинні грижі великих розмірів, невправні та защемлені пахвинні грижі, а також наявність у пацієнта супутніх захворювань з боку серцево-судинної та дихальної систем в стадії декомпенсації.

Розроблено спосіб лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної герніопластики, який забезпечує більш надійну фіксацію імплантата при великих пахвинних грижах. Пріоритетність підтверджена патентом України № 59014А “Спосіб фіксації імплантату у випадках великих пахвинних гриж” від 15.08.2003 р.

Визначено причини виникнення інтра- та післяопераційних ускладнень лапароскопічної герніопластики і запропоновано технічні прийоми, спрямовані на їхню профілактику.

Використання розроблених технічних прийомів дозволило зменшити частоту післяопераційних ускладнень з 13,7 до 8,6%, а рецидивів гриж - з 6,6 до 0,8%.

Вивчено механізми розвитку адаптаційних реакцій у відповідь на хірургічний стрес після лапароскопічних та традиційних герніопластик, уперше доведено скорочення інтенсивності та тривалості стресових реакцій у хворих після лапароскопічних операцій, що свідчить про їх меншу травматичність.

1. Лікування пахвинних гриж є актуальною задачею, оскільки частота післяопераційних рецидивів гриж складає 10-35%, що потребує удосконалення способів герніопластики. Основними причинами рецидивів гриж є відсутність диференційованого підходу до вибору способу пахвинної герніопластики та не надійність укріплення задньої стінки пахвинного каналу.

2. Лапароскопічну герніопластику вважаємо показаною при:

первинних вправних та рецидивних пахвинних грижах малих та середніх розмірів;

білатеральних пахвинних грижах;

наявності поєднаної патології органів черевної порожнини.

Протипоказаннями до виконання лапароскопічної герніопластики є:

невправні пахвинні грижі;

пахвинні грижі великих розмірів;

защемлені пахвинні грижі;

наявність супутніх захворювань серцево-судинної та дихальної систем в стадії декомпенсації.

3. Використання розроблених технічних прийомів виконання лапароскопічної герніопластики шляхом додаткової фіксації імплантату в пахвинній ділянці дало змогу покращити результати хірургічного лікування пахвинних гриж: зменшилась частота післяопераційних ускладнень (з 13,7 до 8,6%) та рецидивів гриж (з 6,6 до 0,8%).

4. Адаптаційні реакції у відповідь на лапароскопічні операції порівняно з традиційними супроводжуються меншим ступенем оксидативного стресу та швидшою нормалізацією показників перекисного окислення ліпідів, системи антиоксидантного захисту й мікроелементного гомеостазу, що зумовлено значним зменшенням травматичності лапароскопічного втручання.

5. Лапароскопічна герніопластика значно поліпшує клінічний перебіг післяопераційного періоду, сприяє ранньому відновленню фізичної активності пацієнтів, а також скороченню тривалості медичної та соціальної реабілітації хворих. Тривалість госпіталізації скоротилася з (6,5±2,3) до (3,7±1,2) доби; непрацездатності – з (25,8±4,2) до (9,4±2,5) доби.

Публікації автора:

1. Луцик А.П., Кучер М.Д. Перший в Україні досвід застосування лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної герніопластики у 128 хворих (1993-2000 рр.) // Шпитальна хірургія. – 2001.– №2.– С. 122–124. Дисертантом проаналізовано результати застосування лапароскопічної герніопластики в досліджуваній групі.

2. Захараш М.П., Луцик А.П. Технічні особливості виконання лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної герніопластики // Галицький лікарський вісник.– 2002.– Т. 9, №3.– С. 141–143. Дисертантом розроблені і апробовані у клініці запропоновані технічні прийоми.

3. Ковальчук А.В., Кучер М.Д., Луцик А.П. Медична і соціальна реабілітація хворих після лапароскопічної герніопластики // Одеський медичний журнал.– 2002.– №5 (73).– С. 55–57. Дисертантом особисто проведено аналіз перебігу післяопераційного періоду після лапароскопічної герніопластики.

4. Пат. 59014 А Україна 7 А 61 В 17/00 “Спосіб фіксації імплантату у випадках великих пахвинних гриж” / Кучер М.Д., Луцик А.П. (Україна); НМУ.– №2002129747; Заявл. 06.12.2002; Опубл. 15.08.2003, Бюл. №8.– С. 4.32. Дисертантом розроблена ідея винаходу, технологія операції, формула винаходу.