Анотація до роботи:

Федоренко О.І. Лексична сполучуваність компонентів сталих дієслівно-субстантивних виразів типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion у сучасній англійській мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 – германські мови. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню специфіки та закономірностей лексичної сполучуваності компонентів сталих дієслівно-субстантивних словосполучень нефразеологічного характеру, так званих фразеоматичних комплексів (фразем) типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion у сучасній англійській мові.

На основі принципів корпусної лексичної граматики досліджено комбінаторні властивості дієслів широкої семантики do, give, get, have, keep, make, put, take у складі сталих дієслівно-субстантивних словосполучень. Уперше встановлено семантичний об’єм іменників, які сполучаються із вказаними широкозначними операторами. Простежено також основні типи парадигматичного зв’язку, у якому перебувають сталі словосполучення унаслідок лексичної варіантності дієслівних компонентів (сполучення-синоніми та сполучення-конверсиви). У результаті проведеного аналізу доведено, що сполучуваність компонентів сталих дієслівно-субстантивних виразів лексично і семантично мотивована: заповнення позиції іменного компонента програмується набором змістових ознак дієслова. Вибір дієслівного компонента може диктуватися узусом.

У дисертації проведено дослідження специфіки лексичної сполучуваності компонентів сталих дієслівно-субстантивних словосполучень (СДСС) типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion, виділених із творів сучасних англомовних письменників та лексикографічних джерел.

Щоб адекватно описати закономірності лексичної сполучуваності компонентів СДСС, використано метод аналізу лексичної сполучуваності на основі лексико-семантичної класифікації контекстових партнерів слова.

Проведене у дисертації комплексне дослідження теоретичних та практичних аспектів лексичної сполучуваності компонентів СДСС дає підстави зробити наступні висновки:

1. Позицію дієслівного компонента СДСС заповнюють дієслова широкого значення do, give, get, have, keep, make, put, take, своєрідність яких полягає у тому, що максимальний ступінь семантичного узагальнення створює у них передумови для використання їх у граматичних функціях (функціях структуроутворення) та зумовлює обов’язкову сполучуваність з іншими словами, що конкретизують їх значення у кожній ситуації мовлення.

2. Субстантивні компоненти СДСС діляться на 27 лексико-семантичних груп (мовна комунікація, соціальна діяльність людини, різні аспекти людських взаємин, розумові дії, рух, споживання тощо).

3. Лексико-семантична класифікація субстантивних компонентів доводить, що лексична сполучуваність компонентів СДСС підпорядкована певним мовним закономірностям, однією з яких є закон семантичного узгодження (основний закон семантичного сполучення слів).

Закон семантичного узгодження, який передбачає наявність спільних повторюваних (ітеративних) сем у семантичній структурі компонентів сполучення, має наступні випадки свого прояву стосовно СДСС:

1) у семантичній структурі компонентів СДСС моделі make + N/vN повторюється сема “результативність”;

2) у семантичній структурі обох компонентів СДСС моделі do + N/vN зафіксована сема “процес дії”;

3) лексична сполучуваність компонентів CДСС моделі give + N/vN здійснюється за рахунок повторення семи “об’єктна (відцентрова) скерованість чи адресованість дії”;

4) спільна (повторювана) сема компонентів СДСС моделей get + N/vN, take + N/vN та have + N/vN визначається як “суб’єктна (доцентрова) скерованість дії”;

5) у якості об’єднуючого семантичного елемента між компонентами СДСС моделі keep + N/vN виступає сема “процес дії”;

6) узгодження між компонентами СДСС моделі put + N/vN відбувається за семою “зміна (положення, стану об’єкта у просторі і часі під впливом суб’єкта)”.

4. Дієслівні компоненти СДСС виявляють тенденцію до лексичної варіантності. Широкозначні дієслова в окремих випадках мають здатність до взаємозаміни. У ролі дієслівного компонента можуть також виступати дієслова вузького значення, які є синонімами широкозначних дієслів.

5. Заміна одного дієслівного оператора СДСС іншим мотивована і можлива лише 1) у межах однієї спрямованості дії; 2) у межах протилежної спрямованості дії; 3) коли різні значення іменника валентні до різних дієслів.

6. Заміна дієслівного оператора СДСС у межах однієї спрямованості дії призводить до формування синонімічних СДСС із дещо іншим (більш уточненим, спеціалізованим) лексичним значенням.

7. Заміна дієслівного оператора СДСС оператором із протилежною спрямованістю дії призводить до виникнення СДСС-конверсивів, які різняться суб'єктно-об'єктною спрямованістю (позначають певну ситуацію стосовно двох різних її учасників). СДСС-конверсиви виражають станове протиставлення, оскільки спрямованість дії є основою станового значення (форм активного і пасивного стану).

8. Унаслідок лексичної варіантності сполучуваність компонентів СДСС кваліфікується як серійна (стійка сполучуваність кількох серій лексем). За кожною семантичною серією субстантивних компонентів закріплена серія дієслів. На основі серійної сполучуваності формуються серії СДСС із подібною структурою та семантикою, що складаються із кількох дієслів та іменників, які мають здатність до перехресної сполучуваності.

9. Сполучуваність компонентів СДСС семантично та граматично мотивована. Заповнення позиції дієслівного оператора програмується семантичними параметрами дієслова та іменника.

10. Мотивований вибір компонентів СДСС закріпляється традицією вживання у сталому зв’язку. Повторне вживання сполучень поступово призводить до усталеності, повторюваності сполучення в однаковому складі. Так виникає традиційна узуальна обмеженість сполучуваності компонентів СДСС. Характерною рисою СДСС є вибірковість у сполученні компонентів (обмежена лексична сполучуваність, лексична вибірковість). Вибірковість у ситуації вибору належить іменникам, а примусовість – дієсловам, які під тиском властивостей системи вступають з ними у стійкі зв’язки.

У результаті проведеного дослідження з’ясовано лінґвістичні поняття “сполучуваність”, “лексична сполучуваність” та обґрунтовано специфіку сталих словосполучень нефразеологічного типу; усунено суперечності у питанні про статус СДСС, встановлено критерії їх ідентифікації та відмежування від інших корелятивних утворень (вільних сполучень, фразеологічних одиниць, аналітичних лексичних одиниць); висвітлено питання функціонування і співвідношення СДСС як описової форми номінації дії та корелятивних монолексемних дієслів; описано основні моделі СДСС щодо їх продуктивності та поширення у досліджуваних текстах; визначено функції та значення дієслівних компонентів СДСС; з’ясовано поняття широкого значення; створено детальну класифікацію лексико-семантичних груп іменників, які потрапляють у сферу сполучуваності кожного дієслівного компонента, та визначено кількість іменних лексем у межах кожної лексико-семантичної групи; простежено основні типи парадигматичного зв’язку, в якому перебувають СДСС унаслідок лексичної варіантності дієслівних компонентів (СДСС-синоніми та СДСС-конверсиви); з’ясовано поняття “лексичні конверсиви”; визначено специфіку СДСС, які кваліфікуються як сполучення-конверсиви; встановлено основні фактори, від яких залежить лексична сполучуваність компонентів СДСС.

Однак коло проблем, пов’язаних із природою та функціонуванням пласту таких високочастотних і продуктивних засобів номінації англійської мови як СДСС, не вичерпується цією роботою і попередніми дослідженнями. Серед можливих сфер подальшого наукового пошуку можна зазначити наступні:

1. СДСС у світлі лінґвістики тексту:

а) вивчення функціональних властивостей СДСС як особливих мовних одиниць у суспільній комунікації;

б) функціонування СДСС у різножанрових творах;

в) індивідуальні прийоми включення СДСС у структуру тексту;

2. СДСС у світлі контрастивної лінґвістики:

а) зіставне дослідження СДСС у мовах різних типів;

б) зіставне дослідження СДСС в українській та англійській мовах.

Публікації автора:

1. Аналітизм і номіналізація як типологічні характеристики англійської мови // Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах. Матеріали другої західно-регіональної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов вищих навчальних закладів. – Тернопіль, 1999. – С. 15-18. (Співавтор: Сухорольська С.М.).

2. The Linguistic Problem of Lexical Patterning // TESOL Ukraine: XXI Century Perspective. – TESOL, 1999. – P. 90-91. (Co-author: M. Mykytchak ).

3. Аспекти зіставного вивчення сталих дієслівно-субстантивних словосполучень в англійській та українській мовах // Проблеми зіставної семантики. Збірник наукових статей. – К.: КДЛУ, 2001. – Вип. 5. – С. 270-274. (Співавтор: Сухорольська С.М.).

4. Дієслова make та do у фраземах моделі V+N // Гуманітарний вісник. Іноземна філологія: Всеукраїнський збірник наукових праць. – Черкаси: ЧІТІ, 2001. – Число п’яте. – С. 231-234.

5. Лексична сполучуваність дієслів make та do у фразеоматичних комплексах // Іноземні мови та методика їх викладання: Збірник наукових статей. – Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 2001. – С. 107-114. (Співавтор: Сухорольська С.М.).

6. Лексична сполучуваність дієслів give та take у складі фразеоматичних комплексів // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. – 2002. – Вип. 10. – С. 71-77. (Співавтор: Сухорольська С.М.).

7. Синонімія сталих дієслівно-субстантивних словосполучень у сучасній англійській мові // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи”. – Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. – 2003. – С. 120-121. (Співавтор: Сухорольська С.М.).

8. Сталі дієслівно-субстантивні словосполучення як прояв тенденції до номіналізації у сучасній англійській мові // Іноземна філологія. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – Вип. 113. – С. 73-81.