Анотація до роботи:

Галайчук В.В. Лексичні одиниці мікросистеми “Рослини” в українських фольклорних текстах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01. – українська мова. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2004.

У роботі вперше в українському мовознавстві мікросистема “Рослини” в українських фольклорних текстах розглядається комплексно, передусім як об’єкт лінгвокультурологічного дослідження.

Систематизовано лінгвофольклористичну термінологію щодо лексичних одиниць зі специфічно фольклорною семантикою. Запропоновано типологію “рослинних” фольклоризмів за значенням у текстах фольклору як загалом, так і на рівні окремих жанрів. Визначаються їх характерні синтагматично-парадигматичні зв’язки. Аналізується внутрішня форма і з’ясовується народнотворча основа мотивації українських назв рослин. Встановлюється залежність окремих функціонально-семантичних ознак фітонімів від ментальності авторів фольклорних текстів.

У підсумково-теоретичному узагальненні викладено концепцію нового вирішення наукової проблеми лінгвістичної ідентифікації одиниць лексико-тематичної мікросистеми “Рослини” у контексті поняття “фольклоризм” у мовознавчому розумінні його. У такому аспекті лінгвокультурологічної парадигми з’ясовуються семасіо-ономасіологічні особливості фітонімів-фольклоризмів на матеріалі текстів українського фольклору.

Лінгвістична типологія лексичних фольклоризмів, представлена у першому розділі, постає одним із результатів аналізу одиниць мікросистеми “Рослини”. Фітоніми у фольклорних текстах мають широкий діапазон значень і виконують функції міфологем: Світове дерево як міфологічна модель світу, Калина, Малина, Шипшина як міфологічні персонажі, переліт-трава, нечуй-вітер як безденотатні назви “рослин”; етноміфологем: у фольклорних текстах знаходимо численні приклади антропоморфічної та анімічної персоніфікації рослин: перетворення у рослини, “оживлення” рослин (осика як зрадлива дочка, калина як дівчина тощо); фольклорних слів – асемантизовані рефрени чи їх складники (“Каліно-маліно!”, “Чирвона. Чирвона яблонь чирвоних яблок зродила!”).

Міфологеми та етноміфологеми, згідно з нашою класифікацією, входять до розряду фольклорем, які, у свою чергу, становлять різновид фольклоризмів.

Фітоніми часто фігурують у фольклорних текстах і як символи, що не мають у складі ЛЗ сем міфологічності або магічності, тобто найменших неподільних одиниць значення, зумовлених участю денотата в опозиції “реальне – фантастичне” або наявністю “псевдоденотата”: рута як символ вірності, калина як символ кохання, краси тощо.

Народнотворча основа мотивації рослинних назв у багатьох випадках виявляється й поза фольклорним текстом, оскільки про існування такого тексту можемо лише здогадуватись. Мова йде про походження назв рослин на зразок адамове ребро, чортова борода тощо. Завдяки специфічності семантики або форми фольклоризми можна ідентифікувати вже безпосередньо у системі мови.

Мова, зокрема й мова фольклору, спроможна обмеженою кількістю засобів передавати максимальну інформацію. Цьому значно сприяє явище полісемантичності. Залежно від контекстуального оточення, від конситуації, від функціонального навантаження той самий фітонім може мати різні значення. Не останнім чинником у цьому переліку є й вплив жанрової специфіки тексту, бо кожному жанрові притаманні як особливий реєстр назв рослин, так і специфічна система їх значень.

Істотний вплив на синтагматично-парадигматичні та семантично-прагматичні особливості лексичних фольклоризмів має національний колорит, чи етнографічний чинник, який можна виділити і в окрему сему ЛЗ як “етнографічний (етнічний) маркер”. Схожість символіки у фітонімних системах різних народів пояснюється не її спільністю, а однаковими мотиваційними моделями, територіальною суміжністю або спільними джерелами запозичення.

Також варто зазначити, що стосовно фольклоризмів-фітонімів денотативні ознаки, як правило, є лише відправною точкою для інтерпретації на рівні духовного сприйняття. Іншими словами, рослину як ботанічний вид і цю ж рослину з фольклорного тексту (точніше, те уявлення про неї, яке пропонує нам фольклорний твір) іноді майже не єднає нічого, крім назви.

Публікації автора:

1. Галайчук В. Рослинна символіка в народних піснях: на польових матеріалах з Київського Полісся // Народознавчі Зошити. – Львів, 1996. – № 2. – С. 125-129.

2. Галайчук В. Календарно-обрядовий фольклор Овруччини: огляд мотивів та образів // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1999. – Вип. 2. Овруччина. 1995. – С. 245-272.

3. Галайчук В. Функціонування і семантичні особливості фітонімів в українських та російських текстах замовлянь // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 1999. – Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. – Вип. 27. Українська фольклористика. – С. 87-97.

4. Галайчук В. Особливості побутування і прикметні структурно-семантичні риси середньополіських замовлянь хвороб (на матеріалі текстів з Олевського району Житомирської області) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2003. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – Вип. 31. Українська фольклористика. – С. 113-131.

5. Галайчук В. Фітонім дуб як формант фольклорної “картинки світу”: семантика, прагматика, синтагматичні та парадигматичні зв’язки // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2003. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – Вип. 30. Українська мова. – С. 182-196.

6. Галайчук В. До питання про специфіку експресії лексико-семантичних фольклоризмів // Мат. V Міжнар. наук. конф. “Семантика мови і тексту”. – Івано-Франківськ: Плай, 1996. – С. 44-45.

7. Галайчук В. Мікросистема “рослини” як етнолінгвістичне ономасіологічне відображення реалій світу та міфологічних уявлень народу // Тези Всеукр. наук. конф. “Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття”. – Львів: ЛДУ,
   1996. – С. 57-58.

8. Галайчук В. Функціонування лексичних фольклоризмів у текстах художньої літератури (На матеріалі творів М.В. Гоголя) // Мат. ІІІ Междунар. конф. по функциональной лингвистике “Функциональная лингвистика: принципы организации текста”. – Симферополь: CLC, 1996. – С. 25-27.

9. Галайчук В. Міфологічна “картина світу” як відображення ментальності народу (На матеріалі мікросистеми “рослини”) // Мат. Междунар. науч. конф. “Язык. Культура. Взаимопонимание”. – Львов: ЛГУ, 1997. – С. 84-88.

10. Галайчук В. Полисемантические фольклоризмы: соотношение значений в формировании языковой картины мира (На материале микросистемы фитонимов) // Тезисы Междунар. науч. конф., посв. 200-летию университета “Языковая семантика и образ мира”. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1997. – Кн. 1. – С. 108-109.

11. Галайчук В. Статус фольклоризму в концепції О.Потебні // Мат. наук. читань “Львівська Потебніана”. – Львів: Світ, 1997. – С. 155-161.

12. Галайчук В. Особливості функціонування українських фольклоризмів у повісті М.В. Гоголя “Сорочинський ярмарок” // Російське слово в українському тексті. Українське слово в російському тексті. – Львів: Світ, 1998. – С. 98-108.

13. Галайчук В. Семантико-праґматичні особливості фітоніма “осика” в українських та російських фольклорних текстах // Мат. Всеукр. наук. конф. “Семантика, синтактика, праґматика мовленнєвої діяльності”. – Львів: Літопис, 1999. – С. 271-277.

14. Галайчук В. Уявлення та повір’я поліщуків про рослинний світ (за матеріалами експедицій) // З його духа печаттю... Збірник наукових праць на пошану Івана Денисюка. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – Т. 2. – С. 123-131.