Мова казки, як особливий функціональний різновид розповідного художнього стилю, досить виразно відбиває процес уніфікації традицій усного загальнонародного мовлення на шляху становлення літературної норми. Зв’язність як функція семантичної категорії властива будь-якому тексту. Зокрема і в українській народній казці семантична зв’язність є базовою, основною. Реалізуючись усіма можливими засобами для створення системи внутрішньотекстових зв’язків, казковий текст виявляє певні домінанти, з-поміж яких важливу роль виконує і лексичний та синтаксичний повтор. Аналіз конструкцій з лексичним повтором виявив його поліфункціональність. У тексті української народної казки лексичний повтор багатофункціональний і виконує функції: 1) організації структури – зв’язку частин тексту; 2) емоційно-експресивну; 3) стилістичну як структурно-смислова фігура (троп); 4) семантичну – підсилення, привертання уваги до чого-небудь або до кого-небудь, виділення характерних ознак, дій тощо; 5) граматичну – вираження інтенсивності дії, повторюваності, багатократності . Композиційна роль лексичного повтору як засобу організації тексту української народної казки об’єднує цей жанр оповіді з іншими, у яких ця функція виражається більшою мірою як анафора, епіфора, багатосполучниковість тощо. У казці, крім композиційної ролі, повтор виконує також номінативно-експресивну роль підсилення й увиразнення, виділення певних компонентів або й усього висловлення в цілому, що властиво уснорозмовному мовленню. Повтор лексем реалізує своє мовне значення і через словорчі засоби (суфіксальний, префіксальний повтор), значну роль відіграє також повтор інтер’єктивів, як самостійно виражених, так і в складі синтаксичного повтору. Лексичний повтор в українських народних казках не може розглядатися як дублювання елементів текстової структури. Відношення між компонентами лексичного повтору виникають як результат взаємодії тотожних і видозмінених, постійних і змінних компонентів їх семантичної структури, актуалізованих контекстним оточенням. Ці відношення визначають особливості синонімічного, тотожного та антонімічного лексичного повтору. Синтаксичний – це повторне вживання синтаксем, словосполучень, речень або їх частин і навіть надфразних єдностей. У межах простого речення синтаксичний повтор функціонує переважно як контактний повтор предикатної або об’єктної синтаксем. У цьому випадку він посилює виділення рематичного компонента-висловлення. Способом нанизування синтаксичного повтору в цілісній текстовій єдності (ампліфікації) досягається безперервність казкової розповіді, і, навпаки, досить часто на фазі повтору синтаксеми або цілої фрази фіксується незавершеність думки, як засобу стилістичної фігури – замовчування. За допомогою концентрованого дистантного повтору (речення, його частин) виражається семантика безперервності, розподілу його за фазами, що є засобом текстової зв’язності. Якщо контактний повтор є компонентом структури нескладної синтаксичної одиниці (словоформа, член речення, словосполучення) і загалом забезпечує інформативне просування оповіді, виражаючи одночасно експресивні смисли, то дистантний повтор – компонент надфразної єдності – виступає як синтагматична фігура з функцією додаткового упорядкування тексту й виявляє своєрідний стилістичний потенціал відповідно до авторського осмислення зображуваних ситуацій. Своєрідність дистантного повтору в організації тексту полягає в тому, що, накладаючись на складне переплетіння мовних форм, він об’єднує тематично окремі його відрізки, розташовані одні від одних на значній відстані, семантично пов’язуючи їх в один текстовий фрагмент. Такий синтаксичний повтор створює стилістичний ефект кільця-спіралі з провідним лейтмотивом. Діалогічна сфера реципієнта, на відміну від суб’єктивної сфери мовця, відображає реакцію на висловлене. Відповідно інтер’єктивний повтор у діалозі виконує насамперед функцію сигналізатора діалогічності, на яку нашаровується функція ситуативно зумовлених комунікем з різними емоційно-експресивними відтінками. Конструкції з повтором маніфестують експресивний синтаксис у тісній взаємодії з іншими засобами, зокрема лексичного і звукового повтору. Функціональний аналіз конструкцій із синтаксичним повтором виявив, що цей засіб виконує ряд структурно-інформаційних і семантико-стилістичних функцій у казковому тексті. Попри замкнутість композиції казки, її сюжет може доповнюватися новими епізодами, окремі епізоди можуть вилучатися; можливе контамінування декількох сюжетів. Цьому жанрові властива міграція з казки в казку позасюжетних елементів, усталених штампів, лексичних, фразеологічних і синтаксичних одиниць. Функції синтаксичного повтору доповнює інтонація, оскільки вона виражає і структурну кількість висловлення (речення), і комунікативний тип казки, що поєднує ознаки розмовного стилю фольклору з книжним стилем художньої літератури. |
