Анотація до роботи:

Багмут І.В. Лексико-семантичне поле звуконайменувань у сучасній українській літературній мові (склад, структура, парадигматика). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – Київ, 2007.

Дисертація присвячена з’ясуванню складу, особливостей структури та семантичної організації лексико-семантичного поля звуконайменувань у сучасній українській літературній мові шляхом дослідження зазначеної лексики в семантичному, структурному, парадигматичному аспектах. Лексико-семантичне поле звуконайменувань розглядається як розширене, літературно-нормативне, моноцентричне утворення, якому властиві відкритість структури, рухливість складу, дифузність меж.

У роботі з’ясовано специфіку природи поняття ‘звук’; встановлено принципи та критерії виокремлення звуконайменувань із загального лексичного складу української мови; визначено статус і структуру лексико-семантичного поля звуконайменувань; здійснено системний аналіз семного складу членів поля; виявлено зв’язки лексико-семантичного поля звуконайменувань із іншими лексико-семантичними утвореннями; досліджено парадигматичні зв’язки в структурі поля.

Підґрунтям для створення лексико-семантичного поля звуконайменувань є поняття ‘звук’, яке чітко виокремлене в смисловій схемі та свідомості людини і широко представлене в сучасній українській літературній мові. Особливість звукового сигналу полягає в тісному переплетінні фізичних характеристик звуку (/інтенсивність/, /частота/, /тривалість/, /тембр/ тощо) з низкою суб’єктивних психологічних параметрів (/гучність/, /висота/, /емоційний вплив/, /оцінка/).

Визначальними принципами виділення звуконайменувань із загального лексичного складу української мови є ономасіологічний (співвіднесеність із поняттям ‘звук’), семасіологічний (спільний родовий інваріант – ‘звук’), узуальний (дані словників), а також принципи граматичної неоднорідності (граматичні семи ‘предметність’, ‘процес’, ‘ознака’, ‘ознака ознаки’), семемної неоднорідності (первинні та вторинні, прямі й переносні акустеми, із основною і другорядною семою ‘звук’, нейтральні й емоційно-оцінні, загальновживані та стилістично марковані), семної ієрархії (семи граматичні, лексико-граматичні, лексичні – основні та другорядні). Для виокремлення членів аналізованого поля залучено понятійний, денотативний, лексичний, семантичний, лексико-граматичний, синтагматичний, стилістичний, фразеологічний критерії.

Одиниці з семою ‘звук’ найдоцільніше аналізувати в складі польової структури. Лексико-семантичне поле звуконайменувань – це розширене (міжчастиномовне) денотативно-сигніфікативне утворення плану змісту, якому властиві відкритість структури, рухливість складу, дифузність меж. Семантико-парадигматична структура досліджуваного поля є літературно-нормативною, моноцентричною, багатомірною, бо до її складу входить 4 лексико-семантичних мікрополя, 14 лексико-семантичних розрядів, 40 лексико-семантичних груп, 55 лексико-семантичних підгруп, а також фразеосемантичне мікрополе. Центральну частину лексико-семантичного поля звуконайменувань творять ядерні акустеми – первинне поле, акустеми ближньої периферії – вторинне поле, антонімічне поле, поле з експліцитними семами, далеку периферію – метафоричне та фразеосемантичне поля.

Принцип поділу поля на ядро і периферію доцільний як до поля в цілому, так і окремо до кожної з його дев’яти зон. Первинне поле об’єднує іменникові та дієслівні звуконайменування і за семним складом поділене на першу зону – фонічні ознаки (/гучність/, /висота/, /тембр/, /характер/, /тривалість/, /темп/), другу зону – /джерело/, /дія/, /додаткова дія/, третю зону – /природа джерела/, /якість дії/, /якість додаткової дії/, четверту зону – /джерело (специфіковане)/, /супровідна дія/, /схожий на …/. Вторинне поле поєднує у п’ятій – сьомій зонах іменникові і дієслівні акустеми, марковані стилістичними, оцінно-експресивними семами, у восьмій зоні розташовані прикметникові акустеми, а в дев’ятій – прислівникові звуконайменування. Аналіз ядерних акустем засвідчив: чим бідніші семні схеми акустем, тим ближче до домінанти вони розташовані, і навпаки, чим більше компонентів у схемі, тим віддаленіше одиниця від домінанти. Для акустем ближньої периферії характерне зміщення акцентів із денотативної частини до конотативної, опосередкування синонімічною домінантою. Лексико-семантичне поле звуконайменувань має стійке, легко відтворюване уявою протиставлення звук – тиша. Важливе значення для лексико-семантичного поля звуконайменувань мають одиниці з експліцитними семами, які не лише формально виражають основні ознаки акустем (/гучність/, /висоту/, /тривалість/, /темп/, /тембр/ тощо), але й передають різноманітні другорядні відтінки, не зафіксовані імпліцитно (‘раз у раз’, ‘час від часу’ ‘по черзі’, ‘кілька разів’, ‘з перервами’, ‘старанно’, ‘в багатьох місцях’ тощо). Досліджуване поле розширює межі свого об’єднання переважно за рахунок внутрішніх ресурсів (звукова метафора), формуючи в такий спосіб центральну частину поля. Засобами зовнішньої метафоризації (запозиченнями з інших семантичних сфер) розвиваються здебільшого периферійні ділянки поля. На відміну від центральних акустем, які передають усю суму акустичних явищ і ознак, акустеми фразеосемантичного мікрополя обмежують цей об’єктивний матеріал, створюють значну його вибірковість, зумовлену ціннісними орієнтирами. Найбільше розширено фразеологічними звуконайменуваннями дієслівне і прислівникове мікрополя та семантичні сфери “гучність”, “характер звучання”, “мовлення”, “емоційні стани, супроводжувані звуком”, “відсутність звуків”.

Досліджуване поле має автономну структуру та здатне залучати до свого складу елементи, які належать до інших лексико-семантичних сфер. Виявлено тісний зв’язок іменникових і дієслівних акустем із такими сферами, як “слухове сприйняття”, “рух”, “фізична дія”, “деструктивна дія”, “візуальне сприйняття”, “фізіологія”, “емоції”, “мовлення” тощо; прикметникові та прислівникові акустеми взаємодіють із сферами “психологічний стан”, “інтенсивність ознаки”, “колір”, “дотик”, “смак” тощо.

Родо-видова кореляція в межах лексико-семантичного поля звуконайменувань визначає ієрархічну структуру утворення, розмежовуючи центр і периферію. Синонімічні об’єднання забезпечують зв’язок зон у складі поля, а також поєднують первинне поле з вторинним, метафоричним, фразеосемантичним. Антонімічні протиставлення всередині лексико-семантичної групи (підгрупи) визначають межі семантичної ознаки, сприяючи всебічному аналізу денотативної природи акустем. У лексико-семантичному полі звуконайменувань спостерігаються тісні зв’язки родо-видових відношень із синонімічними, синонімічних опозицій із антонімічними, що є свідченням складної семантичної організації як кожної акустеми окремо, так і лексико-семантичного поля звуконайменувань у цілому.

Публікації автора:

1. Багмут І.В. Виділення лексико-семантичного поля звуконайменувань у сучасній українській мові // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. – К: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – Вип. 9. – С. 56 – 64.

2. Багмут І.В. Звук і слуховий образ: екстралінгвальна природа звуконайменувань // Система і структура східнослов’янських мов: До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності проф. М.Я. Брицина: Зб. наук. праць / Відп. ред. В.І. Гончаров. – К.: Знання України, 2004. – С. 94 – 100.

3. Багмут І.В. Класифікація звуконайменувань в українській мові // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство): Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Вип. 1. – С. 15 – 19.

4. Багмут І.В. Родо-видова кореляція в лексико-семантичному полі звуконайменувань української мови // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць / Відп. ред. А.П. Грищенко. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – Вип. 2. – С. 201 – 211.

5. Багмут І.В. Семантика дієслів акустичного сприйняття в поетичних творах Лесі Українки // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць / Відп. ред. І.В. Гончаров. – К.: Знання, 2002. – С. 3 – 10.

6. Багмут І.В. Семна структура іменникових звуколексем в українській мові // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць / Відп. ред. А.П. Грищенко. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Вип. 1. – С. 107 – 115.

7. Багмут І.В. Фразеологічна мікросистема з концептом “звук” як фрагмент ЛСП звуконайменувань в українській мові // Мова і культура. Науковий щорічний журнал. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 8. – Т. V. Ч. 1. Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. – С. 250 – 257.