У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми дослідження зоонімних художніх порівнянь, яке виявляється в їх комплексному аналізі, зокрема в дослідженні процесів породження-сприйняття, фразеотворення й функціонування зоонімних художніх порівнянь, розгляді варіантних процесів у межах компаративних фразеологізмів та явища модифікації в оказіональних зоонімних художніх порівняннях. В основі зоонімних художніх порівнянь лежить спільність однієї якості, наявної в представників тваринного світу, яка виступає еталоном для унаочнення подібної якості в людини (76%). У результаті порівнювання можуть встановлюватися відношення ідентичності, подібності або ж неподібності шляхом виділення сем, що піддаються порівнянню. Орієнтація на еталон є передумовою рецептивного та продуктивного процесів, що сприяє полегшенню комунікації. В процесі осмислення ЗХП відтворюється актуальна для певного контексту семантична модель зооніма. Більшість ЗХП репрезентують якісні ознаки діяльності людини, поєднуючи в собі дві семантичні функції – підсилювальну, синонімічну функцію прислівників міри й ступеня та функцію якісної характеристики процесу. Ад’єктивні порівняння вживаються частіше у зоонімних компаративних фразеологізмах, ніж у АЗП. Зооніми у складі ЗКФ використовуються здебільшого для унаочнення поведінки та фізіологічних особливостей людини, уособлюють певні особливості характеру. Значно рідше вони служать для акцентування виключно зовнішньої уподібненості. 13% зоонімів використовуються в ЗКФ для унаочнення всіх трьох, виділених нами, основних зооморфних характеристик людини: уподібнення щодо зовнішності, поведінки та фізіологічних особливостей, характеру. Тварини, що перебувають у найближчому оточенні людини, наділяються найбільшою кількістю різнопланових ознак. Наступною можна виділити групу ссавців – як диких, так і екзотичних. Зооніми, що належать до групи “Екзотичні птахи”, наділяються носіями німецької мови однією ознакою, оскільки є маловідомими для них. Тобто існує залежність кількості виділених людиною або наданих нею тварині різнопланових ознак не лише від географічної віддаленості, але й від віддаленості в просторі (наприклад, тварини, що мешкають у воді та повітрі на відміну від наземних тварин). Інформаційна насиченість характерна лише для авторських художніх порівнянь. Компаративні фразеологізми загальновідомі й у зв’язку з цим – малоінформативні. Результати проведеного психолінгвістичного експерименту засвідчують, що зооніми можуть мати декілька значень-характеристик, відмінних не тільки одні від одних, але й таких, що розміщені на протилежних площинах оцінки суб’єкта. Це пояснюється тим, що зооніми – мотивовані знаки, вони мають складну образну будову, залежать від позамовного досвіду мовця та прагматично завантажені. На прикладі ЗХП можна простежити вищу активність мовців у рецептивному процесі порівняно з продуктивним, тобто краще володіння носіями мови позамовленнєвою інформацією порівняно з мовленнєвою. В згаданих процесах зафіксовано спад активності фразеотворення в осіб, старших за 60 років. Особи віком від 18 до 30 років виявляють більше творчості в мисленні порівняно з іншими віковими групами. Чітко спостерігається відмінність вживання характеристик-значень окремих зоонімів між чоловіками та жінками, що свідчить про розбіжності мовленнєвих уявлень та цінностей між особами різної статі. ЗХП використовуються у двох ілокутивних типах мовленнєвих актів – констативах та директивах, що випливає із констатуючої та спонукально-оцінної природи зоонімних порівнянь. ЗХП-констативи реалізують мовленнєвий смисл повідомлення, заперечення, підтвердження, незгоди, номінації, а також висловлювання радості, болю, суму чи поганого самопочуття. ЗХП-директиви становлять також широку палітру мовленнєвих смислів – позитивну оцінку, захоплення, висміювання, іронію, антипатію, сатиру, сарказм, побажання, прохання, наказ, звинувачення. Зоонімні художні порівняння здебільшого вживаються щодо третьої особи однини чоловічого роду й мають характер оцінки. Застосування АЗП є доказом індивідуальної творчості мовця, який висловлює своє оцінне судження, уникаючи стереотипів. Превалюючим компонентом значення зоонімних художніх порівнянь є конотативний. 72% ЗКФ мають негативний характер, що досягається вживанням зоонімів із умовно негативною конотацією, супроводженням негативно забарвлених прикметників, дієсловами з негативним підтекстом або через переносне значення цілого ЗКФ. Назви домашніх тварин домінують серед зоонімів, що вживаються в стилістично негативно забарвлених КФ. 11% ЗКФ використовуються для позитивної оцінки якостей людини. Переважна більшість варіантів ЗКФ утворена шляхом лексичної субституції. Нами виділено наступні типи варіантів ЗКФ: із константною основою порівняння та варіантними можливостями компаратора. Найбільше варіативних можливостей для прикметника як основи порівняння зафіксовано з прикметниками: falsch, hungrig, stur, mager, dumm, frech; для дієслів – із дієсловами: saufen, stinken, arbeiten, schlafen, essen. ЗХП можна визначити як повністю мотивовані у разі повної транспарентності всіх відтінків значення цілого виразу ЗХП та однозначного трактування цього ж виразу носіями мови. ЗХП зберегло мотивацію, якщо аналогія побудована на підґрунті фізіологічної або фізичної своєрідності тварини; загальновідомих особливостей поведінки тварини; об’єктивних ознак, якими характеризуються тварини при виконанні певних видів діяльності. Частково мотивованими є ЗХП із ознаками, що лежать в основі порівняння, якими носії німецької мови суб’єктивно наділяють певних тварин; коли при аналогії використовується переносне значення виразу; у випадках відтворення поведінки тварини за певних умов. Правильна інтерпретація частково мотивованого ЗХП можлива не лише через перенесення значення, а, здебільшого, – через фонові знання реципієнта, виявлення національних, культурних, соціальних, релігійних та інших чинників, що визначають розуміння виразу всіма носіями мови. Одержані результати не вичерпують досліджувану проблематику і стосуються лище аспектів структурно-граматичної характеристики ЗХП, їх когнітивно-семантичної концептуалізації та лексико-семантичних процесів, властивих ЗХП. Результати визначення семантичної структури зоонімів у складі художніх порівнянь стимулюють розв’язання питання про місце ЗХП у мовній картині світу. Доцільним у подальших дослідженнях вважаємо розширення та аспектизацію спектра ймовірних факторів впливу на розширення або звуження семантичних ознак зоонімів, розгляд типів компаративної ситуації із компонентом-зоонімом та розробки моделей мовленнєвої реакції реципієнта на зоонімне порівняння. |
