У роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі лікарського контролю при відновленні фізичного стану, психофізіологічних показників, підвищення рухових можливостей працівників водного транспорту в умовах рейсів шляхом застосування професійно орієнтованих програм фізичного тренування. 1. Умови оточуючого середовища на плавзасобах (шум, вібрація, хитавиця, хімічний фактор, соціальна і статева депривація, гіподинамія, монотонія, зміна біологічних ритмів, температура, барометричний тиск і відносна вологість повітря) сприяють виникненню дезадаптаційних зрушень фізіологічних та психофізіологічних показників моряків; – під час рейсів рухова активність моряків коливається від 4000 кроків за добу у судноводіїв, 5000–7000 кроків у механіків, 8000–12000 –
у мотористів, 10000–14000 у матросів, до 20000 кроків – у обслуговуючого персоналу, а тривалість робочого часу на протязі доби складає: у судноводіїв – від 12,8 до 14,0 годин, у механіків – 10,8–13,0 годин,
у матросів – 10,2–13,3 годин, у мотористів – 8,4–10,3 годин. 2. Науково обґрунтовані, розроблені і застосовані під лікарським контролем професійно орієнтовані програми фізичної реабілітації моряків під час рейсів для кожної з 3-х медичних груп, сформованих за ступенем розходження фактичного максимального споживання кисню і належного максимального споживання кисню, а також запропоновані нові критерії для розподілу моряків на медичні групи та з дозування фізичного навантаження за частотою серцевих скорочень, відносною потужністю, енерговитратами та числом повторень фізичних вправ. 3. Встановлені після 6-місячних фізичних навантажень достовірні розбіжності між показниками моряків основної і контрольної груп: – у моряків основної групи збільшився процент максимального споживання кисню в 1 медичній групі на 16%, в 2-й – на 36%, в 3-й – на 15,1%; частота серцевих скорочень зменшилася на 6,9% в 1-й медичній групі, на 10% – в 2-й групі, на 2,4% – в 3-й групі; систолічний тиск зменшився відповідно за групами на 7; 3,7 і 5,7%; ударний об’єм збільшився на 17,9% в першій медичній групі, на 8,2% – в 2-ій групі і на 12,6% – в 3-ій групі; зменшився периферичний опір в 1-ій медичній групі на 18,6%, в 2-ій групі – на 9,2%, в 3-ій групі – на 11,8%; адаптаційний потенціал покращився на 5,3% в 1-ій медичній групі, на 12,9% – в
2-ій групі і на 25% в 3-ій групі; - проведені ЕКГ-дослідження показали, що фізичні вправи, які виконували моряки основної групи на протязі 6 місяців, позитивно впливають на діяльність серцево-судинної системи (збільшилась кількість осіб з синусовою аритмією (з 4 до 16 осіб), синусовою брадикардією (з 6 до 15 осіб); високий R визначався у 25 осіб проти 11 до початку занять), зрушення інтервалу ST над ізолінією > 1 мм зустрічалось у 20 осіб замість 13 до початку занять; в 2 рази збільшилась кількість осіб з високим Т V2-V4 (21 проти 11) і свідчить про добру адаптивну здібність, витривалість осіб, які виконували свої професійні обов’язки в умовах тривалого плавання; в контрольній групі в результаті гіподинамії через 6 місяців після початку рейсів збільшилась кількість обстежених з інтервалом QТ (> 0,55 с)
(з 3-х до 6 осіб); негативний Т, який не виявлявся на початку дослідження, з’явився у 3 осіб. Решта ЕКГ-показників вірогідно не змінювались порівняно з початковими даними; – встановлена ефективність розроблених фізичних тренувань за імовірною відмінністю наступних показників в осіб, які виконували фізичні вправи і в осіб контрольної групи за показниками: росто-вагової різниці – 96,4±2,8 і 89,1±1,6 уо (р < 0,05); критичної частоти злиття миготінь – 44,1±0,8 і 38,6±0,9 Гц (р < 0,05); простої слухомоторної реакції – 158,3±2,8 і 176,0±1,9 мс (р < 0,05); максимальної сили – 1,64±0,05 і 1,18±0,06 атм
(р < 0,05); статичної витривалості – 35,6±0,65 і 17,5±0,75 с (р < 0,05); розумової працездатності – 1,72±0,07 і 1,44±0,0,04 біт/с (р < 0,05); самопочуття, активності, настрою – 6,4±0,14 і 5,4±0,41 балів (р < 0,05). – в осіб, які використовували фізичні вправи, порівняно з особами контрольної групи, зменшується число випадків з тимчасовою втратою працездатності на 100 працюючих (з 67,8 до 34,0), тривалість одного випадку (з 7,0 до 5,6 дня); в класі захворювань органів дихання число випадків зменшується (з 30,6 до 13,3), тривалість одного випадку (з 5,2 до 4,8 дня); в класі нещасних випадків їх число стає меншим з (4,5 до 2,5) і тривалість одного випадку (з 11,4 дня до 7,2 дня). Цим доведена економічна ефективність (258%) використання фізичних вправ за відмінністю числа випадків і втрати днів непрацездатності в осіб, які використовували фізичні вправи і осіб контрольної групи. 4.Фізичні вправи позитивно впливають на збереження оптимального рівня адаптивних пристосувальних реакцій плавскладу при пересіченні часових поясів і базових біологічних ритмів систолічного тиску, частоти серцевих скорочень навіть при зрушенні суднового часу до 4 та 8 або
12 годин порівняно з київським часом; - фізичні вправи під час рейсів позитивно впливають на розвиток у моряків професійно необхідних фізичних якостей: сили і витривалості згиначів рук (з 2,6 разів до 14,6; (р < 0,05), та розгиначів рук (з 11,5 до
30,7 разів; (р < 0,05), м’язів живота (з 10,7 разів до 16,7; (р < 0,05), гнучкості хребта (з +6,6 см до – 5,6 см; (р < 0,05). 5. На підставі проведених досліджень розроблені і впроваджені програми фізичних тренувань в режимі вільного часу моряків для покрашення їх фізичного і психофізичного стану, збільшення рухових можливостей під час тривалих рейсів, що має істотне значення для медичного забезпечення оздоровчої фізичної культури на водному транспорті. |
