Паламарчук В.В. Лікування переломів, переломо-вивихів таранної кістки, підтаранних вивихів стопи та суміжних пошкоджень. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 – травматологія та ортопедія. Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України. Харків, 2002.
Морфологічне дослідження судинної структури таранної кістки виявило різну щільність судин на одиницю площі в окремих ділянках кістки з найбільшими показниками в зоні блоку. Виявлені особливості судинної мережі пояснюють розвиток аваскулярних некрозів в зоні блоку при пошкодженнях таранної кістки в ділянці розташування та входження в неї кровопостачаючих судин. Порівняльний аналіз лікування хворих з тяжкими пошкодженнями таранної кістки виявив перевагу диференційного підходу та запропонованих технологій лікування хворих основної групи, за рахунок чого отримані добрі та задовільні анатомо-функціональні результати в 40,9% і 59,1% (відповідно 21,05% і 57,9% в контрольній групі). Незадовільні результати лікування в контрольній групі становили 21,05%, що зумовлено розвитком аваскулярних некрозів таранної кістки, її порочних зрощень, а також ранніх артрозів гомілковостопного та підтаранного суглобів. В основній групі такі ускладнення не спостерігались, за винятком артрозів в 56,5%. Обґрунтовані та оптимізовані хірургічні доступи, які ураховують напрямки зміщення фрагментів таранної кістки, характер та якість пошкоджень, забезпечують анатомічне та малотравматичне вправлення і стабільну фіксацію фрагментів. Впровадження обґрунтованих методів та способів лікування тяжких пошкоджень таранної кістки дозволило скоротити термін лікування та відновлення працездатності в основній групі порівняльно з контрольною в середньому на один місяць.
Проведений ретроспективний аналіз помилок й ускладнень в лікуванні пацієнтів контрольної групи виявив, що в даній групі спостерігались помилки лікувально-тактичного характеру, залежні від ортопеда-травматолога на етапах діагностики, консервативного та оперативного лікування, що викликало в 21,1% випадків розвиток аваскулярних некрозів і лізис таранної кістки, та незалежні від хірурга ускладнення, такі як ендогенне інфікування гомілковостопного й підтаранного суглобів з подальшим розвитком артриту з млявим перебігом та секвестрації таранної кістки в 10,5% випадків.
Дослідження внутрішньокісткової судинної структури таранної кістки ангіографічним методом шляхом заповнення судин рентгенконтрастною речовиною в умовах вакууму показало, що цей метод не дозволяє одержати повне уявлення про кількісну та якісну судинну мережу таранної кістки в зв’язку з малим калібром судин.
Морфологічне дослідження внутрішньокісткової судинної структури таранної кістки показало, що в її різних відділах щільність судин на одиницю площі різна, при цьому найбільш висока щільність судин характерна для блоку таранної кістки, середня – для голівки, найменша – для шийки. Виявлені особливості судинної мережі у вигляді дифузного внутрішньокісткового характеру розташування артеріальних та венозних судин дрібного калібру пояснює розвиток аваскулярних некрозів в зоні блоку при пошкодженнях кістки в ділянках розташування та входження в неї кровопостачаючих судин.
Розроблені показання до застосування різних методів лікування переломів, переломо-вивихів таранної кістки, підтаранних вивихів стопи та суміжних пошкоджень в залежності від характеру, рівня та тяжкості пошкодження, в основу яких покладені лікувальні заходи, спрямовані на попередження аваскулярних некрозів таранної кістки, відновлення функцій стопи і профілактику розвитку ранніх артрозів гомілковостопного, підтаранного та поперечного суглобів, больового та нейродистрофічного синдромів.
Обґрунтовані та оптимізовані внутрішньозадній та зовнішньозадній хірургічні доступи, які враховують напрямки зміщення фрагментів таранної кістки, характер та тяжкість пошкоджень, дозволяють забезпечити анатомічне та малотравматичне вправлення і стабільну фіксацію фрагментів, а при необхідності – візуальний контроль за пошкодженнями задньовнутрішнього судинно-нервового жмутка, а в цілому – скоротити термін втручання, строки іммобілізації та покращити результати лікування.
Порівняльний аналіз лікування хворих з тяжкими пошкодженнями таранної кістки виявив, що добрі анатомо-функціональні результати в основній групі отримані в 40,9%, а в контрольній - 21,05%. Задовільні результати, відповідно склали 59,1% й 57,9%. Незадовільні результати лікування хворих з наслідками пошкоджень таранної кістки в контрольній групі склали 21,05%. При цьому основними причинами їх були: діагностичні (2,6%), тактичні (13,1%) та технічні (7,9%) помилки, які привели до розвитку аваскулярних некрозів таранної кістки, її порочних зрощень, а також ранніх артрозів гомілковостопного та підтаранного суглобів. В основній групі такі ускладнення не спостерігались, за винятком артрозів в 56,5%.
Публікації автора:
1. Паламарчук В.В. К вопросу о кровоснабжении таранной кости // Медицина сегодня и завтра: Периодический сборник работ молодых ученых и специалистов. – Харьков, 1997. – Вып. 2. – С. 135-136.
2. Паламарчук В.В. Особенности внутрикостного кровоснабжения таранной кости // Вісник проблем біології і медицини. – 1988. - № 25. – С. 80-86.
3. Паламарчук В.В. Оперативное лечение переломо-вывиха таранной кости // Ортопедия, травматология и протезирование. – 1999. - №1. – С. 91-92.
Особисто здобувачем проведено набір матеріалу для проведення гістологічного та гістостереометричного дослідження внутрішньокісткового кровопостачання таранної кістки, розподіл матеріалу по групах та наступний аналіз отриманих результатів.
5. Паламарчук В.В. Лечение больных с переломо-вывихами таранной кости // Медицина сегодня и завтра. – 2000. - №4. – С.119-122.
Особисто здобувачем визначені існуючі проблеми при пошкодженнях таранної кістки.
7. Паламарчук В.В., Медвєдєв В.І. Лікування пошкодженої таранної кістки // Дванадцятий з’їзд травматологів-ортопедів України: Матеріали. – Київ, 1996. – С. 291-292.
Особисто здобувачем виконанні експериментальні дослідження внутрішньокісткового кровопостачання таранної кістки, клінічні спостереження хворих з пошкодженнями таранної кістки та пошук найбільш доцільного хірургічного доступу при переломо-вивихах.
