У дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення науково-практичної задачі – покращення лікування уретероцеле подвоєних сечоводів у дорослих пацієнтів, шляхом наукового обґрунтування показань до хірургічного лікування і вибору методу операції залежно від ступеня обструкції і порушень уродинаміки. 1. В основі уродинамічних змін при уретероцеле подвоєних сечоводів у дорослих пацієнтів лежить комбіноване порушення прохідності верхніх і нижніх сечових шляхів, що обґрунтовує необхідність диференційного підходу до вибору тактики лікування в залежності від ступеня вираженості останніх: при І ступеня – активне динамічне спостереження; ІІ - ІV – різні варіанти оперативного втручання. 2. Встановлено, що ступінь порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів пов’язана з переважанням сполучнотканинної компоненти в структурі сечоводу та одночасним зменшенням гладком’язових компонентів в ній. 3. Основополагаючими критеріями вибору методу активного лікування є комплексна оцінка вираженості уродинамічних змін і ступінь оклюзії сечоводу в міхурово-уретральному і сечовідно-сечоміхуровому сегментах в залежності від величини уретероцеле, що визначається ехографічно. 4. Доведено, що найбільш ефективним методом відновлення уродинаміки верхніх сечових шляхів при уретероцеле подвоєної нирки у дорослих пацієнтів є пієлоуретральний або уретеро-уретральний анастомози у випадках збереженої функції верхнього сегмента нирки, тоді як при різкому пригніченні або її відсутності оптимальною вважається гемінефроуретеректомія. 5. Трансуретральні операції при уретероцеле подвоєних сечоводів дають низький рівень хороших і задовільних результатів (40,0±1,2%), в силу чого можуть бути використані в якості паліативних. 6. Встановлено, що запропонована кількісна (бальна) оцінка клінічної симптоматики, активності мікробно-запального процесу сечової системи, функції нирок, уродинаміки, ступеня працездатності в динаміці є об’єктивним інтегральним критерієм ефективності лікування. 7. Розроблено алгоритм вибору найбільш раціонального методу лікування уретероцеле подвоєних сечоводів у дорослих пацієнтів, ключовим моментом якого є запропоноване виділення ступенів уродинамічних змін. |