У ході дослідження відповідно до поставленої мети було з’ясовано, що український рекламний текст, як і створений будь-якою іншою мовою, характеризується завершеністю вербальної та невербальної організації і являє собою складне композиційне утворення, мовленнєвий твір, головними функціями якого є інформування, мотивування, спонукання до виконання пропонованої дії. Належність реклами до інформаційного стилю літературної мови, особливості рекламної комунікації зумовлюють специфічні риси рекламних текстів на рівні їх структурно-семантичної організації, на морфологічному, синтаксичному, лексичному та фразеологічному рівнях. Особливу значущість для рекламного тексту набувають інформативність, цілісність і зв’язність. Інформація, що складає основу всіх рекламних звернень, організується відповідно до фактологічного, образного та емотивного підходів до рекламування. Наведення фактів, завдання створення іміджу, емотивної насиченості розв’язуються за допомогою мовних засобів. У ході дослідження були виділені такі логіко-композиційні схеми побудови рекламних текстів: перелік-констатація; різні види описів; пропонована дія – винагорода; запитання-відповідь; проблема-вирішення; відкритий лист; монолог-свідчення; редакційна стаття; текст-гасло. Мета рекламування, прагматична спрямованість рекламних звернень досягаються завдяки особливому функціонуванню мовних одиниць у рекламному тексті. На морфологічному рівні у ході дослідження були виявлені істотні відмінності у вживанні частин мови: значно більша частота вживання іменників, порівняно з іншими текстами, що пояснюється необхідністю використання іменників для номінації предмета реклами; переважання дієслів дії, а не стану, що допомагає досягти потрібного динамізму, а також дієслів у теперішньому й майбутньому часі, зумовлене логікою спрямованості рекламного звернення; широке вживання прикметників і прислівників позитивно-оцінної семантики; використання займенників другої особи однини та множини, завдяки чому розв’язується завдання зробити звернення персоніфікованим. На синтаксичному рівні помітними виявилися: вживання переважно простих, помірно поширених речень, еліптичних побудов, парцельованих конструкцій, стандартизованих елементів, характерних для мови реклами, словосполучень. У рекламних текстах використовуються різні за модальністю речення, але особливістю є велика кількість спонукальних побудов, оскільки категорія спонукальності має особливу значущість для реклами. Питальні речення в рекламі часто виконують текстоорганізуючу функцію, створюють ілюзію безпосереднього спілкування адресата й адресанта. Використання вставних конструкцій, допомагає пожвавити виклад, спрямувати увагу читача, спонукати продовжити читання. Особливості лексичного складу рекламних текстів полягають у вживанні поруч із міжстильовою лексикою, позитивно-оцінної, експресивної лексики, яка має певне стилістичне забарвлення, і легко “читається” при швидкому сприйнятті тексту. Суттєве значення має вибір слів з урахуванням доступності та зрозумілості, оскільки реклама розрахована на масову аудиторію. Помітною особливістю реклами є можливість використання термінологічної та галузевої лексики, прийоми включення такої лексики в словесний ряд. Оформленню комунікативного процесу в рекламі сприяють фразеологізми, їх введення в рекламний текст, відбір з урахуванням специфіки рекламної комунікації. Основними рисами мови рекламного оголошення є загальнодоступність, соціально спрямована і позитивно забарвлена експресивність. Мова і стиль викладу кожного рекламного звернення підпорядковані основній ідеї і мають комунікативно-спонукальний характер. Для удосконалення рекламування та розширення творчих можливостей реклами в Україні є чималий потенціал. Головним засобом створення конкурентноздатної рекламної продукції виступає мова. |
