Анотація до роботи:

Юр’єва О.Г. Лінгвістичний вимір політичного маніпулювання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Робота присвячена дослідженню теоретико-методологічних засад політичного маніпулювання, визначенню лінгвістичного виміру феномену та специфіки реалізації маніпулятивних сценаріїв у політичних процесах. На основі

аналізу західних та вітчизняних робіт щодо питань політичного маніпулювання доведено важливу роль лінгвістичних методів у розробці та реалізації маніпулятивних сценаріїв. Запропоновано нову класифікацію маніпулятивних стратегій і тактик, а також типологізовано лінгвістичні методи, що використовуються у сучасних маніпулятивних процесах. Визначено чинники, що уможливлюють реалізацію маніпулятивних сценаріїв. Проведено прикладний політологічний аналіз конфліктного маніпулятивного сценарію навколо острова Коса Тузла та розкрито специфіку використання лінгвістичних методів політичного маніпулювання. У результаті дослідження лінгвістичного виміру політичного маніпулювання визначено головні етапи розвитку політичної мови та виокремлено головні маніпулятивні тенденції в українських політичних процесах. Доведено, що результати маніпулятивних сценаріїв, що неефективно використовуються українським політикумом, здатні посилити кризу недовіри в українському соціумі, спричинити конфліктогенність у його межах та призвести до реалізації девіантних поведінкових актів.

У дисертаційному дослідженні наведене теоретико-методологічне узагальнення і нове вирішення проблеми, що виявляється у розкритті особливостей реалізації маніпулятивних сценаріїв та використанні лінгвістичних методів політичного маніпулювання в українських політичних процесах. На основі теорій та концепцій щодо політичного маніпулювання та результатів отриманих у ході авторського прикладного дослідження була доведена доцільність вивчення тенденцій розвитку маніпулятивних процесів та специфіки реалізації маніпулятивних сценаріїв в України, як таких, що здатні суттєво вплинути на подальший політичний розвиток держави.

Вивчення основних питань політичного маніпулювання, специфіки маніпулятивних процесів в Україні дозволило означити ряд підсумків та узагальнень. Головні з науково-практичних висновків такі:

1. Політичне маніпулювання представляє собою сукупність інтеракцій між суб’єктом та об’єктами (реципієнтами) маніпулятивного процесу у межах певного маніпулятивного поля, що відбуваються з метою формування, корекції або спростування існуючих стереотипів, ціннісно-моральних настанов, політичних ставлень та поведінкових реакцій на користь прихованим цілям, інтенціям та інтересам комунікатора, налаштованого на отримання політичної перемоги або домінування.

2. За умов існування «дефіциту харизми», що характеризує сучасний стан українського політикуму, та персоніфікації політичних цілей головним засобом політичного менеджменту стає політичне маніпулювання. У результаті реалізації ефективних маніпулятивних сценаріїв навколо політично некомпетентних та

безвідповідальних акторів створюється маніпулятивний імідж «борців», «героїв», «господарників» тощо. Нездатні до використання наслідків реалізації маніпулятивних сценаріїв на користь українському суспільству політикани швидко витрачають отриманий політичний капітал на досягнення власних цілей та особисте збагачення. Як результат, непрацездатність та театральність політичної діяльності українських політиків стає очевидною для соціуму, тобто викриває маніпулятивність попередніх політичних дій політикуму, та призводить до соціальної байдужості, розчарування, посилення конфліктогенності суспільно-політичного розвитку тощо.

3. Лінгвістичні методи політичного маніпулювання посилюють ефективність маніпулятивних сценаріїв та посідають особливе місце в українському політичному процесі. Українська політика через використання лінгвістичних методів політичного маніпулювання стає суто мовним полем, у межах якого формується, розвивається та реалізується символізація політичних процесів. Все це призводить до заміщення вирішення актуальних політичних проблем України на користь театралізації політичних баталій та скандалів.

4. Досліджуючи маніпулятивний сценарій, що був реалізований українськими та російськими політиками навколо острова Тузла (2001-2005 рр.), автор прийшов до результатів, що маніпулятивною інтенцією української та російської сторони у процесі реалізації даного сценарію було використання конфліктного питання з метою політичного торгу навколо головних прикордонних питань періоду, що досліджується: шляхи формування ЄЕП та перегляд договорів щодо використання азовсько-керченської акваторії. Сторонами було використано конфліктну модель маніпулятивного сценарію, що реалізовувався через стратегію агресії (Росія) та стратегію примирення поступово трансформовану в стратегію жертви (Україна). У зв’язку з тим, що українська сторона на рівні попередніх прорахунків помилилася в виборі ефективної маніпулятивної стратегії, Росії вдалося максимально використати конфліктний сценарій та переглянути на власну користь документи щодо використання азовсько-керченської акваторії, при тому що питання острова Тузла залишилося невизначеним, тобто у майбутньому також може використовуватися в якості важеля під час політичних переговорів.

5. Щодо прогнозування політичної ситуації в Україні у контексті подальшої інтенсифікації маніпулятивних процесів, можна зауважити, що існує серйозна небезпека, джерелом якої є реалізація маніпулятивних сценаріїв та використання лінгвістичних методів політичного маніпулювання. Йдеться про те, що хаотичність реалізації та раптовість припинення маніпулятивних сценаріїв в українських політичних процесах призводить до символічного «розриву» реальності в свідомості пересічних громадян. Рівень розвитку маніпулятивних навичок українських політиків на сьогодні є низьким, а постійна зміна політичного балансу призводить до того, що ситуація реалізації ефективного маніпулятивного сценарію є виключною та нетривалою, наслідком чого стає не модифікація поведінки, а розчарування людини.

Публікації автора:

1. Маніпулювання масовою свідомістю: сутність та механізми реалізації // Журнал «Трибуна». – 2004. - №11-12. – С. 20-21.

2. Маніпулятивні технології та їх вплив на життя нинішнього суспільства // Журнал «Трибуна». 2005. - № 1- 2. – С. 26-28.

3. Мовні маніпуляції в політичних комунікаціях // Журнал “Трибуна”. - 2005. - № 9-10. – С. 32-34.

4. Лінгвістичне маніпулювання в українській політиці // PR менеджер. – 2006. - № 11. – С. 10-14.

5. Складний досвід пост-радянської України: політичні аспекти (Hard experience of post-soviet Ukraine: political aspects) // Збірка публікацій міжнародної наукової конференції «Трансформація політичних та економічних систем в Центральній та Східній Європі». – Тарту: Євро факультет, 2001. – С. 156 – 164. (Digest of scientific conference “Transformation of Political and Economical Systems in Central and Eastern Europe”. – Tartu: Eurofaculty, 2001. – P. 156-164.)

6. Глобализация: перспективы и угрозы // Альтернативы глобализации: человеческий и научно-технический потенциал России. Доклады и выступления на международной научной конференции под общей редакцией проф. А.В. Бузгалина. – М.: Слово, 2002. – С. 80-82.

7. Война есть продолжение политики иными средствами // Вісник Київського національного університету ім.. Т.Г.Шевченка. Сер. Філософія. Політологія. Вип. 45-45. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. – С. 110-111.

8. Маніпулятивні технології в контексті президентських виборів в Україні – 2004 // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету-2005» (26-27 квітня 2005 року) : матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. – Ч. 7. – 86 с.

9. Лінгвістичні методи політичного маніпулювання в українській політиці // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету-2007» (18-19 квітня 2007 року): матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. – Ч. 8. – с. 124-126.