Анотація до роботи:

Колесниченко Н.Ю. Лінгвопоетика німецько- та англомовних жіночих романів (ROMANCE, РОМАНС): гендерний аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 – германські мови. – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню структури і мови одного з найбільш популярних жанрів масової літератури – жіночого роману (романсу). Написаний жінкою, про жінку, для жінки, романс потрапляє до поля зору гендерології – міждисциплінарної наукової галузі, що з’явилася у другій половині ХХ ст. на перетині людинознавчих наук і сприяла зміні наукової парадигми століття.

Породження феміністичного руху, гендерна лінгвістика, насамперед у її прескриптивному і комунікативно-мовленнєвому напрямах, виявила андроцентричність мовної системи та запропонувала шляхи її гендерної симетризації, показала зв’язок між гендерною належністю комунікантів та успіхами/збоями міжстатевої комунікації; гендерна лінгвопоетика/гінокритика привернула увагу суспільства до внеску жінок-авторів у культуру країни, відновивши в історії літератури незаслужено забуті жіночі імена, а також звернувши увагу на специфіку „жіночого письма”.

Розмежовуючи поняття „жіноча література” як феномен культури, що відбиває специфіку жіночої концептуалізації картини світу в усьому різноманітті останнього, та „жіночий роман (романс)” як відображення жіночого сприйняття, розуміння та інтерпретації одного сегмента картини світу, дослідження концентрується на аналізі німецько- та англомовних романсів ХХ-ХХІ ст. Їх порівняння уможливило встановлення іррелевантності локального та надзвичайної важливості темпорального фактору в лінгвопоетиці романсу.

Стереотипність образів персонажів, їх портретних та психологічних характеристик, сталість порядку перебігу сюжетних ланцюжків позбавляє романс просторової (національної) прив’язки, дає змогу порівняти його зі стандартом казки і ввести поняття канон романсу, який сформувався та поширився у першій половині ХХ ст.

Успіхи жіночої емансипації по обидва боки океану увели в романс нову героїню, яка змінила його сталі характеристики: змінюється склад постійних епітетів, втрачає своє значення гіперболізація концепту „позитивність”, уводиться мовленнєва індивідуалізація героїв, оповідь від першої особи, невласне-пряме мовлення, за рахунок розгорнутої передісторії героїні та побічних сюжетних ліній різко збільшується обсяг тексту. На зміну канонічному приходить постканонічний романс. Розвиваючись у двох основних напрямах – „гламурному” та „юнацькому” („курчачому”), які представляють звільнену, емансиповану героїню, постканонічний романс, проте, зберігає та масово тиражує стереотипну формулу андроцентричного суспільства: лише „сильний чоловік” здатний зробити щасливою „слабку жінку”.