Комплексний підхід до аналізу семантики пісенного тексту уможливлює розгляд співвідношення поезії та прози, по-перше, в їх спільній опозиції до нехудожньої прози і, по-друге, в їх протиставленні в межах сфери художнього мовлення. Основними диференційними ознаками поетичного та прозового мовлення є, відповідно: естетична та практична функціональна спрямованість, образність і без-бразність, суб`єктивність й об`єктивність відображення дійсності, деавтоматизація й автоматизація сприйняття, актуалізація плану вираження та змісту; стилістична маркованість і нейтральність, ритмічна упорядкованість і неупорядкованість. Таким чином оформлюється прагматична, семантична та структурна тривимірність прозово-поетичного співвідношення. Прозаїзація поетичного твору, яка визначається у роботі як проникнення ознак прозового способу організації мовлення у структуру поетичного тексту, включає такі складники: наративізацію як об`єктивацію авторської рефлексії, яка позначається використанням конкретних власних назв, що утворюють наративний фон тексту; колоквіалізацію як “орозмовлення” поетичного твору, яке проявляється у використанні розмовних фонетичних, лексичних та синтаксичних структур у ліричному творі, що надають останньому ознак практичного, прозового мовлення; дестилізацію як зниження частоти використання стилістично маркованих одиниць усіх мовних рівнів; стереотипізацію як перетворення поезії на клішований тип мовлення через використання мовленнєвих кліше, стереотипних одиниць, які автоматизують сприйняття твору та максимально нівелюють ефект його очуднення. Кількісний аналіз особливостей названих складників прозаїзації, проведений на матеріалі англомовних пісенних текстів другої половини ХХ століття, дозволяє визначити формулу прозаїзації P = D (E + C + S), в якій P – коефіцієнт прозаїзації, E – коефіцієнт епізації, C – коефіцієнт колоквіалізації, S – коефіцієнт стереотипізації, D – коефіцієнт дестилізації тексту, через встановлення співвідношення операторів прозаїзації та стилістично маркованих одиниць як окремого поетичного тексту, так і цілої групи поетичних творів. Виведена формула може використовуватися не лише для аналізу прозаїзації пісенних текстів, а й для дослідження будь-яких інших змішаних прозово-поетичних творів. Операторами прозаїзації АПТ другої половини ХХ століття в аспекті епізації виступають власні назви; дестилізації – прозові мінус-прийоми, що виводяться через зворотну залежність від скупчення стилістично маркованих одиниць у ліричному творі; колоквіалізації – фонетичні та синтаксичні скорочення, а також лексичні прозаїзми, характерні для розмовного мовлення; стереотипізації – клішовані рими, клішовані стилістично порожні повтори та мовленнєві фразові стереотипи. Застосування методики встановлення ступеня прозаїзації англомовних пісенних текстів другої половини ХХ століття дозволило реконструювати інваріант інтимної лірики групи Beatles, що, у свою чергу, уможливило побудову мапи скупченості вказаного корпусу текстів навколо інваріанта. Результати аналізу пісенних текстів інтимної лірики групи Beatles з метою розкриття лінгвостилістичної природи їх прозаїзації можуть бути застосовані для аналізу особливостей структурного, семантичного та прагматичного вимірів англомовних пісенних інтимних текстів взагалі, оскільки саме тексти групи Beatles слугували в багатьох аспектах прототипом для творчості більшості інших англомовних популярних виконавців. У подальшій роботі ми вважаємо доцільним вивчення специфіки прозаїзації англомовних пісенних текстів другої половини ХХ століття, порівняльний аналіз виявів прозаїзації пісенних текстів і літературних віршованих творів, а також дослідження особливостей прозаїзації англомовної й української поезії. |