Анотація до роботи:

Леськів А.З. Лінгвостилістичні особливості комічного відображення дійсності (на матеріалі американських романів “чорного гумору”). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

У дисертації всебічно аналізуються мовні чинники створення комічного ефекту в романах письменників, що належать до школи „чорного гумору”, диференціюються лінгвостилістичні засоби комічного відображення дійсності у конвенційній та неконвенційній прозі: простежується реалізація іронії, гротеску, пародіювання, парадоксу, мовної гри та інших засобів комізму на різних рівнях текстових фрагментів. Оскільки основними референтами висміювання „чорних гумористів” нерідко виступають негативні емоційно-психологічні та фізіологічні відчуття і стани людини, такі як страх, страждання, втома, кволість, відчай, смерть, найвищу абсолютну частотність уживання мають лексичні одиниці негативної конотації, що позначають зазначені відчуття і стани. Ця лексика об’єднується у роботі у лексико-семантичні поля та фрейми, у межах яких простежується їхнє стилістичне функціонування, прагматика та дискурсна актуалізація. У результаті проведеного дослідження здійснюється поглиблення розуміння теорії комічного на базі його особливого трактування у романах “чорного гумору”.

1. Проведений аналіз лінгвостилістичних особливостей створення комічного ефекту у романній прозі “чорних гумористів” дав змогу зробити висновки про те, що “чорний гумор” – це контрастне мовно-літературне явище, для якого характерне злиття засобів комічного та трагічного. Всупереч традиційному розумінню гумору як доброзичливого осміяння часткових вад загалом позитивного характеру героїв чи зображуваної дійсності з метою виправлення недосконалостей, комізму “чорного гумору” притаманне тотальне висміювання, спрямоване на людину, її буття і всесвіт узагалі, включаючи самого автора і творчий процес у цілому. На відміну від сатири, в основі якої лежить різке осудливе заперечення негативного, осміяння, спрямоване проти соціально-шкідливих явищ, які не відповідають суспільно-естетичному ідеалу, у “чорному гуморі” здійснюється заперечення будь-яких цінностей та можливостей вибору, що наближається до нігілізму. Все це викликане тим, що в основі світогляду письменників, які належать до цієї школи, лежить сприйняття життя як суцільного абсурду.

2. Контрастність “чорного гумору” виявляється і у його структурі, оскільки тут наявні два основні літературні напрямки: традиційний та експериментальний. Якщо письменникам традиційної течії властива конвенційна проза, представники експериментального напрямку є творцями нової неконвенційної прози, характерними особливостями якої є: використання різних видів алогічного зв’язку, що переважно зводяться до абсурду; гри, що реалізується на різних мовних рівнях, включаючи гру із контрастними смислами; переривання оповіді авторськими відступами, де письменник коментує різні аспекти свого твору, вставними епізодами, непов’язаними із загальним ходом оповіді. При цьому відбувається іронічне наслідування традиційних форм оповіді та художніх засобів у гіперболізовано-загостреній формі. Ці засоби експериментальної прози покликані вразити, приголомшити, викликати сміх і заперечити необхідність існування традиційних норм реалістичного роману.

3. Письменники обох літературних течій використовують аналогічні засоби створення комічного ефекту, а саме: гротеск, пародіювання, парадокс та іронію, однак виявляються вони по-різному.

Зокрема, парадокс і пародіювання у творах експериментальної прози мають більш вагоме значення, ніж у традиційній прозі, що виявляється у ширшому діапазоні стилістичних функцій, які ці засоби виконують.

У традиційних романах пародіювання спрямоване, передусім, на кризу соціальних відносин, на занепад людської особистості та моральних цінностей, а в експериментальній прозі об’єктом пародіювання є методи і хід мислення, особистість автора, традиційні стилі та форми письма, можливості мови.

Парадокс у романах “Химера”, “Походження бруністів”, “Білосніжка” є засобом експериментування письменників з художньою формою твору та виявом їхнього нетрадиційного мислення. Тому він є досить поширеним і виявляється на різних мовних рівнях. У “Польоті над гніздом зозулі” та “Чарівному королівстві” цей засіб комічного реалізується лише на лексичному та текстовому рівні, при цьому прикладів такого вживання небагато.

Гротеск відіграє важливу роль у всіх досліджуваних романах, однак образи творів експериментального спрямування є більш гротескно-загострені та віддалені від реальності.

Іронія є важливим засобом створення карикатур та виділення негативних рис персонажів і середовища, в якому вони живуть. Часто людина зіставляється з твариною чи механізмом, а суспільство зображене як автоматизоване, абсурдне. У романах експериментальної прози з метою іронічної характеристики персонажа використовується невідповідність його мови та статусу, спостерігаються суперечності в авторській характеристиці персонажів у різних ситуаціях.

Деякі названі засоби комічного взаємодіють у „чорному гуморі” експериментального напрямку. Внаслідок цього відбувається іронічна імітація конвенційної прози, що переростає у гротескне заперечення дієвості традиційних норм побудови творів. Це дозволяє їхнім авторам відмовитись від традиційних норм і в той же час продовжувати їх використовувати не тільки для зображення життя, а й до засобів його відображення. У цьому виявляється рефлексивність експериментальної прози.

4. У досліджуваних творах простежуються певні особливості реалізації ретроспекції та проспекції. Ці текстові категорії у романах письменників традиційного напрямку є засобами експлікації асоціативних зв’язків між відрізками тексту, що здійснюється внаслідок зіставлення епізодів з минулого життя персонажа з його теперішнім станом. У романах експериментального напрямку у процесі ретроспективного та проспективного аналізу зображуваних явищ об’єктивна та суб’єктивнооцінна модальність змінюється на протилежну. Це сприяє іронічному переосмисленню ідентичних подій і характерів персонажів у нових умовах, порушується текстова когезія, тобто втрачаються зв’язки між окремими частинами тексту.

5. Серед лексичних засобів, які беруть участь у створенні комічного ефекту, найчастіше вживаються авторські оказіоналізми, похідні лексеми та їхні синонімічні варіанти, атрибутивні словосполучення, стилістично маркована лексика. Їхнє стилістичне функціонування підсилюється внаслідок використання таких образних засобів як порівняння та епітет, рідше метафори. Це нерідко гіперболічні засоби змалювання негативних рис персонажів та середовища, однак у традиційних романах їхня частотність є вищою.

1. Оскільки в основі комічного відтворення “чорних гумористів” лежить негативне сприйняття дійсності, в їхніх романах вживаються відповідні лексичні одиниці, що позначають негативні відчуття і стани, в яких перебуває людина і які виникають внаслідок її взаємодії із середовищем.

Характерними особливостями функціонування цих лексичних одиниць, об’єднаних у дисертаційному дослідженні у лексико-семантичні поля, є:

висока абсолютна частотність вживання у стилістичних контекстах досліджуваних романів;

тісна взаємодія лексичних одиниць різних лексико-семантичних полів;

використання експліцитно виражених та імпліцитно домислюваних джерел певного стану людини, на які спрямоване висміювання письменників;

внаслідок взаємодії із стилістичними контекстами романів відбувається актуалізація оказіональних смислів.

2. Досліджувані ЛСП в процесі їхнього функціонування значним чином зближуються з іншими мовностилістичними угрупуваннями – фреймами. В дисертації здійснено окремі текстові зіставлення ЛСП і фреймів. Зауважимо, що проаналізовані в роботі ЛСП можна об’єднати у спільний об’ємний фрейм, психологічно властивий зображувальній манері “чорних гумористів”:

6. На синтаксичному рівні комізм “чорного гумору” реалізується внаслідок використання повтору і перерахування, за допомогою яких підкреслюються негативні риси зображуваних явищ та ускладнюється структура речень.

Якщо у традиційних романах зберігається логічний зв’язок між елементами висловлювання, то в експериментальній прозі ці засоби зводяться до абсурду, що створює ефект зіпсутої платівки, сприяє появі списків, які не мають нічого спільного із загальним ходом оповіді; поряд ставляться речення різної довжини, які, зазвичай, далекі за змістом та видом, використовуються вставні конструкції, що видовжують речення до безконечності. Все це покликано інтенсифікувати висловлювання, привернути увагу до нісенітностей.

7. Важливе значення у створенні комічного ефекту в прозі “чорного гумору” мають також засоби графічної експресії (лапки, курсив, велика буква, розмір шрифту, схеми, графіки, пунктуаційне оформлення). У традиційних романах це є засоби графічної образності, спрямованої на підсилення емотивного компонента значення, а у творах експериментальних вони використовуються для збільшення експресивності на рівні втрати логічного значення. Графічна експресія реалізується на синтаксичному та текстовому рівнях, внаслідок недотримання правил пунктуації, фрагментарності висловлювань, які є автономними та відділяються пробілами.

Перспективою подальших досліджень у мовностилістичному дискурсі літературно-художніх творів “чорного гумору” є системне упорядкування лексики в ядерній, мовно-периферійній, мовленнєво-периферійній зонах, а також контрастивне зіставлення фреймово-польової структури романів. Це дало б можливість глибше проаналізувати мову романів “чорних гумористів”, виявити специфіку кожного автора.

Публікації автора:

1. Ідейно-естетичні погляди та творчий метод представників школи „чорного гумору” (на матеріалі оповідань Джона Барта і Дональда Бартельма) // Тези міжнародної науково-практичної конференції “Іноземні мови сьогодні і завтра”. – Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка. – 1999. – C. 122-123.

2. Ідейно-естетичні погляди та творчий метод представників школи „чорного гумору” (на матеріалі творів Джона Барта і Дональда Бартельма) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія Літературознавство. – 2001. – Вип. ІХ. – С. 228 – 236.

3. Стилістичні особливості творчого методу Дж. Барта і Дональда Бартельма // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Збірник наукових праць. – Чернівці, Рута, 2000. – Вип.85. – С.71-78.

4. Мовні особливості стилю „чорних гумористів” // Тези 9 всеукраїнської наукової філологічної конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. – Черкаси: Черкаський державний технологічний університет. – 2002. – C. 28-29.

5. Мовна гра як стилістичний засiб створення комiчного ефекту в неконвенцiйнiй прозі // Тези міжнародної науково-практичної конференції “Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов”. – Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка. – 2004. – C. 43-44.

6. Семантичні характеристики слів, що позначають колір у романі Кена Кізі “Політ над гніздом зозулі” // Гуманітарний Вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр.зб. наук пр. – Черкаси: Черкаський державний технологічний університет. – 2004. – Число 8. – С. 232-235.