У загальних висновках підсумовано основні результати дослідження: Протягом всієї історії української мови, літератури, культури листування відігравало важливу комунікативну роль обміну інформацією, сприяло поширенню прогресивних ідей серед багатьох діячів української культури та певним чином впливало на мовотворчий процес. Піднесення значення епістолярію серед української творчої еліти у ХХ столітті було спричинене складними суспільно-політичними обставинами, зокрема, пануванням суворої цензури на друковану продукцію та відсутністю достатньої кількості спеціальної української періодики. В епістолярії відбито погляди багатьох культурних діячів, зокрема мовознавців, на перспективи розвитку української літературної мови. Виокремлення епістолярного стилю з-поміж інших функціональних стилів сучасної української літературної мови ґрунтується на таких ознаках: специфічна сфера використання; функція заочного спілкування; регулювання стосунки між комунікантами відповідно до мети висловлювання та прагматичної настанови автора –; жанрова специфіка текстів: листи (епістоли), записки, щоденники, мемуари. Епістола є відображенням епістолярної діяльності, що вирізняється характерною будовою: специфічною архітектонікою; прагматичними часово-просторовими координатами; етикетними-формулами письмового спілкування (офіційними/ неофіційними). Виділено такі функціонально-стилістичні типи епістол: офіційні (службові, ділові), наукові, публіцистичні, художні, неофіційні (приватно-побутові), електронні. Для епістоли характерні такі функції: комунікативна, когнітивна, експресивно-емоційна, метамовна, фатична та прагматична. Адресованість конкретній особі є найважливішою конститутивною ознакою будь-якого епістолярного тексту. Аналіз епістолярної спадщини Г.П.Кочура за ознакою адресованості дав підстави диференціювати її на приватно-товариське та приватно-ділове листування. Приватно-діловий епістолярій перекладача має чітку рамку, в ньому збережені всі правила та вимоги, що застосовуються до приватно - ділової та наукової епістоли. Тексти епістол витримано в рамках офіційності та етикетності. Для приватно-товариських епістол характерна вільніша структурна будова, де може бути відсутній один із компонентів рамки листа. Мовні формули-кліше поширюються та майстерно обігруються. Чергування дискурсів у приватно-діловому та приватно-товариському епістолярії зумовлене індивідуальними нахилами автора. Перевага того чи іншого дискурсу визначається змістом листа, формою викладу інформації, індивідуально-авторською манерою висловлювання. Листам Григорія Кочура властива жанрова та стилістична різноманітність, вони поєднують ознаки розмовного, художнього, публіцистичного, наукового стилів. Мовна особистість Г.П.Кочура визанчає характер його ідіостилю. Автор майстерно використовує граматичні засоби, спрямовані на творення певного стилістичного ефекту відповідно до мети й призначення епістоли. Приватно-діловий епістолярій Кочура характеризується відносною стандартизацією мовних засобів. У приватно-товариському листуванні переважає розмовно-побутова та просторічна лексика, тропи. Інтимізація виявляється в ставленні до предмета, використанні емоційно забарвленої й просторічної лексики та експресивних конструкцій. Мовні засоби образності завдяки специфіці приватно-ділового листування представлені в ньому в значно меншому обсязі. Синтаксичну своєрідність приватно-ділового епістолярію підкреслюютьв композиційна рамка епістоли, унормоване розташування мовного матеріалу, рубрикація, синтез розмовних та книжних конструкцій, закріпленість деяких типів речень за певною композиційною частиною, використання в кличному відмінку звертань, наявність у тексті епістол характерних словосполучень із дієсловами наказового способу, відповідних етикетних формул. Вокативні речення найчастіше розташовані в зачині листа, запитальні речення – в кінці епістоли. До індивідуальних стилістичних ознак синтаксису приватно-товариського листування Григорія Кочура належать: зміна семантики слова, завдяки грі слів; використання приєднувальних конструкцій; невимушеність у доборі емоційно забарвлених мовних засобів; політематичність та фрагментарність надфразових єдностей, визначальних для епістолярного стилю; відображення особливостей мовного етикету. Функція інтимізації виявляється і в граматичних (переважно синтаксичних) засобах вираження: еліпсисі, у виборі синтаксичної структури. Крім публіцистичних, офіційно-ділових стильових вкраплень у розмовно-розповідній мові епістолярію трапляються невеличкі авторські літературні експерименти, цитати з усної народної творчості, з класики української і світової літератури. Епістолярній спадщині Г.П.Кочура притаманна аура автентичності. Зовнішня інформативна оболонка листування містить значно глибинніший зміст - літературно-критичний аналіз та самоаналіз, які часто приховані в контексті та підтексті, що створюються, зокремаза допомогою як: “евфемізмів високого”, блазнювання, гри слів та змістів, авторських ремарок, графічних підкреслень, скорочень, алюзій та метафоричних образів. У досліджуваному епістолярії відбито весь процес перекладу та детальний аналіз віршованої техніки на всіх мовних рівнях із погляду нормативного чи ненормативного вживання лексики, звукосполучень, граматичних форм, милозвучності. Листи також відображають педагогічну діяльність Г.П.Кочура - обмін досвідом та надання консультацій і порад; у листах відзначено наявність конкретних рекомендацій щодо фонетичних, лексичних, морфемно словотвірних, граматичних та інших засобів. Неповторний ідіостиль Г.Кочура: формується вживанням специфічної лексики, різноманітних тропів, що передають різноманітність асоціативних відтінків, посилюють та увиразнюють емоційне і оцінне забарвлення слова, динамізують процес авторської номінації й метафоризації, репрезентують інтелектуально й емоційно-експресивне, офіційно-ділове та інтимно-ліричне забарвлення слів, закріплене в суспільній мовній практиці. В досліджуваному епістолярії простежується ідея збереження та розвитку української мови. Мовні поради Г.Кочура, висловлені в листах, стосуються звукової, морфемної, словотвірної будови слів, правильного їх вживання, тлумачення семантики, рекомендації щодо синтаксичних та морфологічних варіантних форм. Епістолярій Г.П.Кочура та інших перекладачів є важливим джерелом мовного, стилістичного, образного збагачення української літератуної мови. |
