Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
У дисертації доповнено й удосконалено теоретико-методичні засади дослідження лісостепових ландшафтів у контексті своєрідності й оригінальності природи Лісостепових полісь. Виділено й обґрунтовано етапи пізнання Лісостепових полісь Правобережної України, досліджено основні чинники їх формування, показано вплив цих чинників на формування азональних особливостей ландшафтів Лісостепових полісь, розглянуто Лісостепові полісся в структурі Серединного ландшафтного поясу Східно-Європейської рівнини у межах України, здійснено порівняльний аналіз природи Лісостепових полісь і прилеглих регіонів лісополя, виявлено парадинамічні зв’язки між ними, розглянуто особливості функціонування антропогенних ландшафтів, можливості їх раціонального використання та охорони, формування на основі Лісостепових полісь національних природних парків.
1. Наукове обґрунтування виокремлення Лісостепових полісь розпочато лише наприкінці ХХ ст. Проте аналітичний огляд матеріалів (літературних, картографічних, фондових) стосовно пізнання їх природи показує, що спонтанно Лісостепові полісся досліджували протягом тривалого часу. Це дало можливість в історії їх вивчення виділити три періоди: часткового пізнання окремих компонентів природи (середина ХІХ – початок ХХ ст.), детальних геолого-геоморфологічних і геоботанічних досліджень (30-60-ті роки ХХ ст.) і комплексних ландшафтознавчих досліджень (70-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.). Сучасні дослідження Лісостепових полісь мають чітко виражене конструктивно-географічне спрямування і направлені на їх лісогосподарське й рекреаційне освоєння.
2. Лісостепові полісся мають чітку просторову прив’язку: вони знаходяться на південь від Головного ландшафтного рубежу Східно-Європейської рівнини, компактно в межах північного й, частково, центрального лісостепу, що дало можливість виділити чотири групи Лісостепових полісь: Мале Полісся – уособлене, Подільські полісся (4 ділянки), Придніпровські полісся (8 ділянок), Лівобережні полісся (4 ділянки). Разом з прилеглими до них територіями лісостепу (лісополя) утворюють ландшафтну стрічку Лісостепових полісь своєрідний аналог Опільсько-Поліській ландшафтній стрічці розташованій на північ від Головного ландшафтного рубежу Східно-Європейської рівнини.
3. Разом з Головним ландшафтним рубежем і Опільсько-Поліською ландшафтною стрічкою, стрічка Лісостепових полісь формує ще мало досліджений Серединний ландшафтний пояс Східно-Європейської рівнини. Головні ознаки природи Полісь як загалом Серединного ландшафтного поясу, так і його структурних частин, зумовлені їх висотною диференціацією. Застосування “правила тріади” дало можливість у межах Серединного ландшафтного поясу виділити три поліських макрорівні: низький, середній, високий; у межах стрічки Лісостепових полісь три мезорівні: низовинний (100-125 м), рівнинний (120-175 м), височинний (200-300 м); у межах кожного Лісостепового Полісся три мікрорівні: заплавний, терасовий і долин стоку льодовикових вод.
4. Порівняльний аналіз природи й ландшафтів Лісостепових полісь та прилеглих до них регіонів лісостепу (лісополя) показав, що існуючі між ними відміни, особливо орографічні (різниця висот 50-70 і більше метрів), мікрокліматичні, ґрунтово-рослинні й, загалом, ландшафтні (поліські й лісопольові) призвели до формування у межах стрічки Лісостепових полісь парадинамічної ландшафтної макросистеми, котра в свою чергу поділяється на чотири мезосистеми (Малополіську, Подільську, Придніпровську й Лівобережну), в структурі яких функціонують парадинамічні ландшафтні мікросистеми кожного Лісостепового Полісся.
5. В процесі господарського освоєння Лісостепових полісь не враховувалась їх азональна, поліська природа. Освоєння проходило типовими для лісостепу (лісополя) способами, прийомами й засобами, що призвело до переважання в межах Лісостепових полісь польових сільськогосподарських (друга половина ХІХ ст.) й вторинних лісових та лісокультурних ландшафтів (початок ХХ ст.). На початку ХХІ ст. поступово збільшуються площі лучно-пасовищних і рекреаційних ландшафтів. Зараз коефіцієнт антропогенного навантаження Лісостепових полісь і прилеглих регіонів лісополя України складає відповідно 6,8 і 8,7, що явно не є виправданим. Нівелювання різних типів ландшафтів (поліських і лісостепових) призвело до того, що Лісостепові полісся не брали до уваги (крім Малого Полісся) у розробці схем районувань лісостепу й лісополя України.
6. В обґрунтуванні проектів сучасного та майбутнього раціонального використання й охорони природних ресурсів Лісостепових полісь доцільною є така послідовність: 1) обґрунтування й створення системи заповідних об’єктів, що включає в себе натуральні, натурально-антропогенні й антропогенні (власне антропогенні, ландшафтно-інженерні та ландшафтно-техногенні) комплекси; 2) оптимізація структури сучасних ландшафтів Лісостепових полісь з поступовим пріоритетом лісогосподарських та рекреаційних і, як допоміжних, сільськогосподарських та дорожніх; 3) створення на основі Лісостепових полісь національних природних або регіональних ландшафтних парків. Один з них – національний природний парк “Подільське Полісся” котрий оптимально “впишеться” в приміську зону міста Вінниці й національну екологічну мережу України.
Публікації автора:
Статті
Денисик Г.І., Чиж О.П. Степова смуга і польова зона України / Географічні проблеми розвитку півдня України у XXI ст. – Одеса-Маріуполь, 2000. – Ч.1. – С. 73-76 (персональний внесок 40% - порівняльний аналіз, укладання карти).
Чиж О.П. Краєзнавчі дослідження Лісостепових полісь і дібров // Історія української географії. Краєзнавство. – Тернопіль, 2001. – С. 85-87.
Денисик Г.І., Чиж О.П. Лісостепові полісся // Укр. геогр. журнал. – Київ,2002. – №3. – С. 26-29 (внесок автора 50% - історико-географічний аналіз, виділення висотних рівнів).
Чиж О.П. Природа і ландшафти Лісостепових полісь // Наук. зап. ВДПУ. Серія: Географія. – Вінниця, 2002. – Вип.4. – С. 32-35.
Чиж О.П. Висотні рівні та унікальність Лісостепових полісь // Наук. зап. ТДПУ. Серія: Географія. – Тернопіль, 2002. – №2. – С. 73-77.
Чиж О.П. Рівні краєзнавчого пізнання // Історія української географії. – Тернопіль, 2003. – №7. – С.40-41.
Чиж О.П. Зміни ландшафтної структури Лісостепових полісь // Наук. зап. ВДПУ. Серія: Географія. – Вінниця, 2003. – №5. – С. 83-86.
Чиж О.П. Антропогенні ландшафти Лісостепових полісь // Наук. зап. ВДПУ. Серія: Географія. – Вінниця, 2004. – №7. – С 62-66.
Чиж О.П. Специфіка охорони та раціонального використання ландшафтів Лісостепових полісь // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Вип. 46, Т.1. – С. 256-258.
Чиж О.П. Роль та значення Лісостепових полісь у вирішенні екологічних проблем Подільського Побужжя // Наук. зап. ТДПУ. Серія: Географія. Тернопіль, 2004. – №2. – С. 157-160.
Чиж О.П. Антропогенізація природи Лісостепових полісь // Теоретичні, регіональні, прикладні напрямки розвитку антропогенної географії та ландшафтознавства. – Кривий Ріг: Видавничий Дім, 2005. – С. 162-165.
