Становлення теорії фреймів у лінгвістиці відбувалось у кілька етапів, починаючи з розгляду фреймових структур як суто когнітивних утворень у психології до їх визначення як набору даних для представлення стереотипної ситуації або сконцентрованих навколо певної тематики текстів комп’ютерної мови у дослідженнях зі штучного інтелекту. Завершальний етап утвердження фреймової теорії в мовознавчій науці характеризується прагненням лінгвістів довести, що моделі знань і мислення, які застосовуються в роботі над штучним інтелектом, сприяють розумінню текстів природної мови. Ч. Філлмор наукові ідеї якого лягли в основу даного дослідження, одним з перших звернув увагу на суттєве значення теорії фреймів для лінгвістики, що сприяло утвердженню цієї теорії у мовознавчій науці. Виходячи із структурної будови фрейму та особливостей функціонування терміналів, розмежовуємо поняття „фрейм“, „інтегрований фрейм“ та „фреймовий комплекс“. Фрейм кваліфікуємо як лінгво-когнітивну структуру з подвійним статусом: з одного боку, фрейм належить до ментальних утворень, є однією з одиниць представлення знань, а з іншого боку, знаходить своє вираження в мовленні, експлікуючись за допомогою мовних засобів. Структурними компонентами (вузлами) фреймів є термінали. Інтегрований фрейм – це утворення, що базується на об’єднанні (інтеграції) терміналів двох або більше фреймів. Об’єднання інтегрованих фреймів становить фреймовий комплекс. Мовними корелятами фреймових терміналів є термінальні елементи. У дискурсі фрейми втілено у фреймових структурах, які є результатом вербалізації певного розумового комплексу, спроектованого зі свідомості автора на сторінки твору, і презентують семантичну модель однієї з тематичних ліній, мовні елементи якої забезпечують змістову та формальну цілісність дискурсу. Фреймові структури кваліфікуємо як об’єднання організованих навколо певної тематики лексико-синтаксичних структур різного рівня узагальнення: елементарні (відповідають пропозиціям) та комплексні, що складаються з кількох пропозиційних структур, об’єднаних однією темою. Термінальні елементи є компонентами фреймових структур. Вони можуть бути: 1) простими (слово); 2) поширеними (словосполучення); 3) складними (речення). У концептуальному описі фрейм ‘Природа’ і фрейм ‘Людина’ представлено як когнітивні структури, в основі яких перебувають категоріальні знання про природу та людину, зафіксовані в лексикографічних джерелах. З огляду на тезу про нерозривний зв’язок людини і природи, у коло дослідницьких завдань дисертаційної роботи входили лише структури, що представляють єдиний фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’, до якого належать відповідні інтегровані фрейми. Фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ містить інтегровані фрейми ‘Побут’, ‘Екологія’, ‘Внутрішній світ’, кожен з яких поєднує в собі термінали обох фреймів – ‘Людина’ і ‘Природа’. Аналіз лексичних одиниць на позначення природи і людини у романах німецького письменника Е. Штріттматтера й англійського письменника Т. Гарді дав змогу дослідити когнітивно-прагматичні особливості фреймових структур, які представляють фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ у літературно-художньому дискурсі. У вербальному представленні фреймового комплексу ‘Людина і Природа’ у творах Е. Штріттматтера чільне місце посідають фреймові структури, які презентують ІФ ‘Побут’ – його частка становить 61 % від загального обсягу досліджуваних фреймових структур. ІФ ‘Внутрішній світ’ та ІФ ‘Екологія’ становлять відповідно 28 % та 11 %. У романах Т. Гарді лексична база презентації ІФ ‘Внутрішній світ’ є найбільшою й складає 58 % від загального обсягу досліджуваних фреймових структур, ІФ ‘Побут’ та ІФ ‘Екологія’ – відповідно 33 % і 9 %. Такі відмінності пов’язані як з індивідуальністю авторських стилів, так і з особливостями подій, художньо репрезентованих у цих творах. Фрейм як структура, пов’язана насамперед з мисленнєвими процесами людини, найбільш характерно виявляє свої властивості в інтегрованому фреймі ‘Внутрішній світ’ (у романах обох авторів), адже саме в цій тематичній групі найвиразніше простежується ментальне „злиття” людини з природою через зображення сцен, в яких описано насамперед внутрішнє підкорення людини силам природи та вплив останньої на душевний стан людини та її світогляд. ІФ ‘Екологія’ представлено у романах як Е. Штріттматтера, так і Т. Гарді найменш об’ємно, що пов’язано із загальною тематичною спрямованістю творів цих письменників, скерованих, передусім, на висвітлення побутової тематики та зображення духовного єднання людини з природою й розкриття внутрішнього світу людини через категорії „природного”. Аналіз художнього дискурсу – складний та конструктивний процес, для ефективного здійснення якого потрібні, передусім, знання всіх компонентів мовної системи, загальні (енциклопедичні) знання, що зберігаються в довготривалій пам’яті у формі ментальних схем, визначення ситуативних факторів, їхня адекватна інтерпретація та багато інших факторів, дослідження котрих може становити завдання майбутніх наукових розвідок у галузі когнітивної лінгвістики. | 