Анотація до роботи:

Лебедєва Н.І. Лисиця звичайна (Vulpes vulpes L., 1758) в умовах Нижнього Подніпров’я (морфологія, екологія, практичне значення). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.08 – зоологія. – Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, Київ, 2003.

В дисертаційній роботі було досліджено морфологію, екологію та практичне значення лисиці звичайної. Дослідження проводились на території Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей, що розташовані у нижній течії Дніпра. Нижнє Подніпров’я являє собою степові угіддя, значно перетворені людською діяльністю.

У результаті багаторічних досліджень вперше було отримано наукові данні щодо морфологічних та краніологічних особливостей лисиці звичайної в умовах Нижнього Подніпров’я. Досліджено та проаналізовано такі екологічні особливості цього виду як біотопічний розподіл лисиці на територіях з різним ступенем антропогенного навантаження, залежність характеру живлення хижака від сезону року, представленості різних кормових об’єктів у реґіонах його мешкання. Вперше для Нижнього Подніпров’я було встановлено типи нір, ступень їх захищеності та особливості використання в залежності від ґрунтових умов певних реґіонів та ступеня антропогенного перетворення ландшафту. Було досліджено динаміку чисельності хижака, вивчено екологічні фактори, які на неї впливають. Проаналізовано санітарно-епідеміологічне значення лисиці та надано оцінку її біоценотичного значення.

1. Встановлено, що екстер’єрні ознаки лисиці характеризуються високою варіабельністю, що вказує на значну індивідуальну мінливість морфологічних показників. За більшістю абсолютних розмірів тіла самці лисиць Нижнього Подніпров’я дещо більші за самиць, але ці відмінності статистично незначимі. Статеві відмінності (самці крупніші за самиць) чітко прослідковуються в розмірах 13-ти краніологічних ознак.

2. З’ясовано, що в реґіоні переважну частину складають лисиці зі світло-червоним, жовто-червоним та палевим загальним фоном забарвлення. Хрестоподібний рисунок у більшості випадків відсутній. Хвіст має таке саме забарвлення як і хребет, білий кінчик більш-менш виразний.

3. Уроджені відхилення формули зубної системи спостерігаються у 12,7 % випадків. Пошкодження зубів, зокрема кількість поломок (17,8 %) та ураженість карієсом (16,4 %), зростають з віком тварин.

4. Встановлено певні відмінності в біотопічному розподілі лисиці на територіях з різним ступенем антропогенного навантаження. В антропогенно-трансформованих ландшафтах захищеність угідь стає провідним фактором поширення хижака, а на територіях с помірним антропогенним тиском головним залишається їх кормність.

5. Будова нір, термін їх використання залежать від особливостей рельєфу, ґрунтових і гідрологічних умов території, а їх захищеність – від ступеня антропогенного впливу. В умовах Нижнього Подніпров’я лисиця використовує переважно складні нори, а в період розмноження може змінювати кілька нір. Нори, що відвідуються, в умовах значного антропогенного навантаження збільшують кількість сховищ, придатних для виведення потомства, що покращує захисні умови угідь.

6. Виявлено, що кормовий раціон лисиці в умовах Нижнього Подніпров’я включає 56 видів хребетних, 13 видів безхребетних тварин і 10 видів рослин.

7. Раціон лисиці має сезонні та реґіональні відмінності. Повсюдно основними кормами, з якими у лисиці існують життєво необхідні зв’язки в досліджуваному реґіоні, є мишоподібні гризуни, зайці та птахи. Другорядні корма (копитні, риба, плазуни, комахи та рослинні корма) зумовлюють особливості живлення тварин в локальних місцях мешкання в певні сезони року. Додаткові корма (ракоподібні, молюски, губки) не відіграють значною ролі для лисиці в будь-який сезон року.

8. Встановлено, що останні 25-30 років найбільш висока чисельність лисиці спостерігалась у лісостеповій та на заході степової зон України. Зараз лисиця розподілена територією України відносно рівномірно, популяція її стабільна, хоча й характеризується показниками низької щільності (0,8-3,7 особини на 1000 га). На території досліджуваного реґіону можна виділити шість піків чисельності хижака з періодичністю від 1 до 7 років.

9. Виявлено, що лисиця легко пристосовується до мешкання в антропогенно-трансформованих ландшафтах. Основними причинами, які викликають циклічні процеси в популяції досліджуваного виду, є наявність та доступність основних кормів – мишоподібних гризунів. З’ясовано що, антропогенне навантаження на угіддя, в першу чергу господарська діяльність та інтенсивність полювання, а на територіях природно-заповідного фонду – рекреація, є одним з вирішальних факторів динаміки чисельності лисиці в умовах Нижнього Подніпровья.

10. Встановлено біоценотичну роль лисиці, яка є майже єдиним крупним масовим хижаком у Нижньому Подніпров’ї, останньою ланкою ланцюгу живлення. Найбільшого практичного значення набувають відносини “хижак – жертва”, що визначає її роль у регулюванні чисельності окремих видів, та значення цього виду як носія епідеміологічно небезпечних хвороб.

11. З’ясовано санітарно-епідеміологічне значення лисиці, яке полягає в тому, що вона є головним природним джерелом сказу, а також може сприяти поширенню таких хвороб як туляремія, короста й інші.

Рекомендації

1. Під час планування заходів з практичного використання ресурсів популяції лисиці звичайної в умовах Нижнього Подніпров’я слід виходити з оптимальної щільності 1-2 особини на 1000 га залежно від якісної характеристики угідь. Це дозволить підтримувати популяцію на рівні, який відповідає вимогам санітарно-епідеміологічної безпеки. Але при такому підході обов’язковим стає щорічне вилучення з популяції до 70% особин, в залежності від приросту останньої. Не слід допускати зниження щільності населення хижака нижче 0,5 особин на 1000 га, що негативно позначиться не тільки на економіці мисливських господарств, але сприятиме погіршенню санітарно-епідеміологічного стану популяцій його жертв, та зібільшить збитки сільського і лісового господарств від впливу шкідників. Така низька щільність лисиці може викликати неповну реалізацію репродуктивних властивостей популяції.

2. При проведенні моніторингових досліджень, а також вивченні особливостей біології лисиці звичайної в певних реґіонах доцільно проводити зонування досліджуваних територій за ступенем антропогенного впливу. Останній зумовлює не тільки біотопічний розподіл особин хижака, але й впливає на розташування та особливості будови нір, специфіку їх використання, видовий склад кормової бази, біологію розмноження тощо.

3. При проведенні польових досліджень, найбільш доцільно використовувати показник відносної щільності тварин, за яким можна визначити значення окремих біотопів для лисиці. Використання безпосередньо відсотка кількості зустрічей для встановлення значущості різних типів угідь для цього виду, при різних площах окремих біотопів може призвести до хибних уявлень про використання хижаком останніх.

4. При дослідженні специфіки живлення лисиці в різні сезони з урахуванням реґіональних особливостей, для аналізу достатнім можна вважати використання коефіцієнту варіації відносної частоти зустрічей груп та видів кормів. Цей показник дозволяє розподілити корма хижака за групами: основні (досліджувані групи та види кормів вживаються їм повсюдно в усі сезони року); другорядні (визначають особливості живлення особин в локальних місцях мешкання в певні сезони року, але не визначають їх для виду в цілому); додаткові (забезпечують вторинні зв’язки і здійснюють на популяцію лисиці лише незначний вплив). Подібний розподіл є достатнім для вирішення багатьох питань практичного використання виду.

Публікації автора:

1. Лебедєва Н.І. Трофічні зв’язки лисиці звичайної (Vulpes vulpes) Нижнього Подніпров’я // Питання біоіндикації та екології. – Запоріжжя, 2000. – Вип. 5. – №2. – С. 120-129.

2. Домнич В.И., Лебедева Н.И. Типы и особенности строения нор лисицы обыкновенной (Vulpes vulpes) Нижнего Приднепровья // Вестн. зоол. – 2000. - № 14. – С. 124-128.

3. Лебедева Н.И. Морфологические особенности обыкновенной лисицы (Vulpes vulpes L., 1758) Нижнего Приднепровья // Вісник Запорізького держ. ун-ту. – Запоріжжя, 2000. – №2. – С. 210-215.

4. Лебедєва Н.І. Лисиця звичайна (Vulpes vulpes L., 1758) як джерело сказу в Запорізькій області // Питання біоіндікації та екології. – Запоріжжя, 2001. – Вип. 6. – № 1. – С. 97-103.

5. Лебедєва Н.І., Домніч В.І. Фактори, які обумовлюють динаміку чисельності лисиці звичайної (Vulpes vulpes L., 1758) у Нижньому Подніпров’ї // Вісник Запорізького державного університету. – Запоріжжя, 2001. – №1. – С. 178-186.

6. Лебедева Н.И., Домнич В.И. Биотопическое распределение лисицы обыкновенной (Vulpes vulpes) Нижнего Приднепровья // Вісник Запорізького держ. ун-ту. – Запоріжжя, 1998. – № 2. – С. 187 – 194.

7. Домнич В.И., Лебедева Н.И. Состояние нор лисицы обыкновенной (Vulpes vulpes) на охраняемых и урбанизированных территориях юго-востока Украины // Урбанізоване навколишнє середовище: охорона природи та здоров’я людини. – Київ, 1996. – С. 185-187.

8. Домнич В.И., Лебедева Н.И. Особенности питания лисицы обыкновенной Азово-Сивашского Национального природного парка // Деп. В ГНТБ Украины 04.04.96 № 877 – Ук 96. – Киев, 1996. – 25 с.

9. Домнич В.И., Лебедева Н.И., Вовченко В.Е., Домнич И.Ф. Особенности норения и питания лисицы обыкновенной (Vulpes vulpes) Азово-Сивашского национального парка // Тези доповідей науковіх конференцій викладачів і студентів університету. Вип. IV, частина I. – Запоріжжя: “Запоріжжя”, 1994. – С. 104-105.

10. Домнич В.И., Лебедева Н.И., Вовченко В.Е., Стрельченко В.И. Влияние лисицы обыкновенной (Vulpes vulpes) на орнитокомплекс Азово-Сивашского Природного Национального парка // Тези доповідей наукових конференцій викладачів і студентів університету. Вип. V, частина I. – Запоріжжя, 1995. – С. 93-94.

11. Домнич В.И., Лебедева Н.И., Домнич И.Ф., Вовченко В.Е. Состояние и сохранение нор лисицы обыкновенной (Vulpes vulpes) на юго-востоке Украины // Устойчивое развитие: загрязнение окружающей среды и экологическая безопасность. // Первая межд. научно-практ. Конф. (Днепропетровск, 4-8 декабря 1995 г.) Том 2: тезисы докладов. – Днепропетровск, 1995. – С. 74.

12. Лебедева Н.И. Характеристика динамики численности лисицы обыкновенной (Vulpes vulpes) в Украине// Питання біоіндікації і екології // Тези міжнародної конференції “Питання біоіндікації і екології” (Запоріжжя, 21-24 вересня 1998 р.). – Запоріжжя: “Павел”, 1998. – C. 142.

13. Лебедєва Н.И. Лисиця звичайна в лісах Нижнього Подніпров’я // Проблеми та перспективи розвитку лісівничої освіти, науки та виробництва // Тези міжнародної науково-практ. конф. (14-16 квітня 1999 р.). – Львів, 1999. – С.79-80.

14. Лебедева Н.И. Характеристика полового диморфизма обыкновенной лисицы (Vulpes vulpes L., 1758) Нижнего Приднепровья // Проблеми сучасної екології (Тези міжнародної конф., Запоріжжя, 20-22 вересня 2000 р.). – Запоріжжя, 2000. – С. 155.

15. Лебедева Н.И. Лисица обыкновенная (Vulpes vulpes L., 1758) как источник природного бешенства в Запорожской области // Тезисы ко Второй межд. конф. мол. ученых “Понт Эвксинский II” “Проблемы экологической безопасности Азово-Черноморского бассейна: современное состояние и прогноз”, г. Севастополь, 18-20 сентября 2001 г. – Севастополь, 2001. – С. 105.