Анотація до роботи:

Дуброва Н.П. Макроекономічне державне регулювання аграрної сфери економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних аспектів макроекономічного державного регулювання аграрної сфери економіки. Визначаються сутність, необхідність та напрями економічної діяльності держави, що обумовлене, насамперед, наявністю ринкових вад. Концептуально визначені критерії оптимуму у співвідношенні ринкового та державного механізмів. Визначені чинники, що обумовлюють втручання держави в аграрну сферу економіки. Проаналізований досвід регулювання сільського господарства в економічно розвинутих країнах. Проведений аналіз аграрної реформи України, виявлені її надбання і недоліки. Зазначено, що однією з причин кризи сільського господарства є недостатня ефективність аграрної політики держави. Наголошується на необхідності посилення регулюючої макроекономічної ролі держави з виділенням таких пріоритетних напрямів як цінова і кредитна політика, контроль за раціональним використанням землі і збереженням її родючості. Запропоновано з урахуванням сучасних фінансових можливостей використання державою бездотаційної політики цін, із спрямуванням бюджетної підтримки на відродження окремих галузей сільського господарства, підтримку аграрної науки, охорону навколишнього середовища. Відзначається, що важлива роль у реалізації макроекономічної політики держави має надаватися регіональним та місцевим органам влади.

1. Сучасні моделі ринкової економіки значно одержавлені. У відповідності з цим є нагальна потреба визначення сутності, необхідності і напрямів економічної діяльності держави. Вона зумовлена, насамперед, наявністю наступних груп чинників, що притаманні ринку як стихійному механізму управління економікою: ринкові вади; неможливість використання ринкових принципів; дія ринкового механізму пов’язана з втратами, які перевищують витрати на державне регулювання економіки; необхідність захисту конкуренції. Держава як інститут політичної влади і суб’єкт економічної системи регулює національну економіку і окремі її сфери, у тому числі аграрну. На підставі проведеного дослідження сучасні напрями економічно-соціальної діяльності держави поділяються на наступні групи: господарська діяльність держави; державне регулювання національної економіки; виконання функцій, які ринок не може здійснювати взагалі; захист конкуренції.

2. Серед домінуючих проблем державного регулювання економіки є ефективність цього процесу і раціональне співвідношення дії ринкового і державного механізмів. Проведені дослідження визначили, що критерії оптимуму у співвідношенні ринкового саморегулювання та державного регулювання макроекономічних процесів потребують врахування дії багатьох умов та чинників (національних особливостей країни, розвиток продуктивних сил, економічних відносин). Основним є порівняння втрат від дії ринкового механізму та витрат на державне регулювання. Організація останнього як свідомої діяльності державних установ пов’язана з певними витратами, тоді як ринок діє у автоматичному режимі. Також слід враховувати і часовий фактор, оскільки дія ринку потребує певного часу для адекватного реагування на зміну ринкової ситуації, а дії держави, як правило, відбуваються негайно. Ефективність економічної діяльності держави потребує відповідного рівня професіоналізму держслужбовців, раціональної організації їх праці, виключення корумпованості.

3. Економічна діяльність держави у сільському господарстві має специфіку. Вона визначається особливістю аграрного підприємництва, необхідністю збереження родючості земель та забезпечення продовольчої безпеки країни, нерівноправним його положенням щодо інших сфер АПК. В аграрному виробництві порівняно низький рівень концентрації виробництва, що дає можливість суміжним галузям АПК диктувати ціни як на свою продукцію (монопольно високі ціни), так і на продукцію сільського господарства (монопольно низькі ціни), що породжує диспаритет цін.

4. Визначено, що сучасними напрямами регулювання аграрної сфери в економічно розвинутих країнах є: цінова, фінансово-кредитна, податкова, інвестиційно-інноваційна, земельна і зовнішньоекономічна політика. Важелями та засобами їх здійснення насамперед є: застосування цільових, гарантованих та заставних цін; надання маркетингових послуг з одночасним забезпеченням найоперативнішою інформацією; сприяння розвитку науково-технічного прогресу в аграрній сфері; використання імпортних ліцензій, експортних квот, мита, субсидій та субвенцій; податкових і кредитних пільг; нульового оподаткування; ціновий моніторинг; забезпечення якості та безпечності продовольчих товарів; охорона навколишнього середовища, збереження та поліпшення сільського ландшафту; забезпечення внутрішнього ринку сільгосппродукцією за доступними цінами; підготовка і перепідготовка кадрів для сільського господарства; розвиток виробничої і невиробничої інфраструктури у сільському господарстві. Ефективність сільськогосподарського виробництва у розвинутих країнах досягається шляхом впровадження різноманітних державних цільових програм, які фактично виступають як контракт між державою та суб’єктами господарювання усіх форм власності і забезпечуються широкою інформаційною підтримкою на всіх рівнях державної влади.

5. Виявлено, що відповідно до проведення аграрної реформи в Україні її основними напрямами стала приватизація та реструктуризація сільськогосподарських підприємств. Підсумком їх здійснення є те, що в Україні сформована і функціонує модель аграрної економіки ринкового типу. За основними ознаками вона аналогічна країнам з розвинутою ринковою економікою. Її особливість полягає у превалюванні сектора господарств населення, що виробляє більше половини валової продукції сільського господарства. Цей сектор охоплює дрібнобізнесові і практично натуральні слабомеханізовані господарства, які є ознакою доіндустріального розвитку сільського господарства. Відповідно за такими ознаками як продуктивність і ефективність модель аграрної економіки в Україні істотно поступається “західним” і не в змозі забезпечити продовольчу безпеку країни. Вона також значно поступається і тій, на базі якої вона сформована. Однією із причин цього є недостатня ефективність аграрної політики держави. А тому на сучасному етапі необхідним є посилення регулюючої макроекономічної ролі держави з виділенням таких пріоритетних напрямів: цінова і кредитно-податкова політика, контроль за раціональним використанням землі і збереженням її родючості шляхом скорочення оброблюваних площ, розвитку орендних відносин з метою захисту прав як орендодавців, так і орендарів.

6. З урахуванням сучасних фінансових можливостей в роботі запропоновано використання державою бездотаційної політики цін щодо більшості видів сільськогосподарської продукції з виділенням певних коштів на використання заставних цін (насамперед на зерно), які носять авансований характер, а також розширення держзакупівель. Разом з тим бюджетна підтримка повинна спрямовуватися на відродження і розвиток тваринництва, птахівництва, племінної та селекційної справи, виробництва дефіцитної і екологічно чистої продукції, підтримку аграрної науки, збереження земель та охорону навколишнього середовища. Існуючі напрями кредитної політики держави слід також доповнити державним безпроцентним і за низькою процентною ставкою кредитуванням та забезпеченням його на паритетних засадах з комерційними банками, створенням і розвитком інститутів парабанківської системи.

7. Встановлено, що удосконалення механізму макроекономічного державного регулювання аграрної сфери економіки має відбуватися за допомогою делегування широких повноважень регіональним органам влади і безпосередньо усім товаровиробникам щодо забезпечення реалізації напрямів макроекономічної аграрної політики; інформаційного забезпечення останніх; системи планування, яка є засобом кількісної та якісної орієнтації аграрного виробництва, оскільки дозволяє більше пристосовуватися до мінливих умов ринку, забезпечувати збут законтрактованої продукції та отримувати гарантований рівень доходів; розвитку системи регіональних продовольчих ринків, що сприятиме збуту сільськогосподарськими товаровиробниками своєї продукції та постачанню населенню великих міст і промислових центрів свіжих і високоякісних продуктів харчування за доступними цінами; сприянні подальшої спеціалізації, кооперації, інтеграції дрібних сільськогосподарських товаровиробників між собою і підприємствами третьої сфери АПК.

Публікації автора:

1. Дуброва Н.П. Податкова політика і стимулювання екологічно безпечної діяльності підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровськ: ДНУ. – 2000. – Вип.36. – С. 73–81.

2. Дуброва Н.П. Державне інвестування як фактор стабілізації економіки / Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти” // Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровськ: ДНУ – 2000. – Вип. 48. – С. 23–26.

3. Мельник Л.Ю., Вініченко І.І., Дуброва Н.П., Самілик Т.М. Ринок і ціни: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Січ, 2000. – 191 с.

4. Шаповал В.М., Єфіменко Т.І., Дуброва Н.П. Недоліки ринкової системи та роль держави в регулюванні економічних процесів // Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровськ: ДНУ – 2002. – Вип. 126. – С. 3–15.

5. Дуброва Н.П. Державна власність як елемент державного регулювання // Академічний огляд. – 2002. – №1. – С. 139–142.

6. Дуброва Н.П. Держава як фактор стабільності суспільства // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта – 2002”, Том 9. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 48–49.

7. Шаповал В.М., Дуброва Н.П. Соціальна держава та соціально-економічні гарантії в Україні // Матеріали Другої всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна наукова ‘2002”, Том 8. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 35–38.

8. Дуброва Н.П. Досвід розвинутих країн в регулюванні аграрного сектора економіки // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ‘2003”, Том 27. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 23–26.

9. Дуброва Н.П. Диспаритет цін як основна проблема ефективного функціонування аграрної сфери // Экономика Крыма. – 2003. – №7. – С. 59–62.