Анотація до роботи:

ДІДУР С.В. Макроекономічне регулювання попиту і пропозиції

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук з спеціальності 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. Київ: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, 2005.

Важливішими елементами ринку є попит і пропозиція, а також ціна, що виконує функцію урівноваження попиту і пропозиції. У роботі розглянуті теоретичні основи формування сукупного попиту, сутність та фактори розвитку сукупної пропозиції, а також питання макроекономічної рівноваги та наслідки її порушення.

З позиції попиту і пропозиції розглянута система національного рахівництва як регулююча система на макрорівні. Показана роль балансів у ринковій економіці як головних важелів регулювання попиту і пропозиції на макрорівні у цілому по економіці і по окремих видах продукції і послуг, а також окреслені головні напрями використання категорій попиту і пропозиції в економіці України за умов системної трансформації

Розглянуті проблеми аналізу і прогнозування сукупного попиту і сукупної пропозиції, наведені їхні моделі, накреслені засоби державного регулювання попиту і пропозиції та здійснений прогноз сукупного попиту України на 2005 рік, який охоплює проміжний, споживчий, інвестиційний та зовнішній попит, а також прогноз сукупної пропозиції на 2005 рік.

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої економічної проблеми макроекономічного регулювання попиту і пропозиції. Вона узагальнює і розкриває науково-методологічні, методичні та практичні питання державного регулювання цього важливого напряму економічної політики.

Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Сукупний попит в економіці слід визначати як суму споживчих витрат, витрат інвестиційної сфери, державних витрат на закупівлю товарів і послуг та витрат на чистий експорт. Аналіз показує, що він змінюється під впливом цін – зменшується при їх зростанні і зростає при їх зменшенні. Споживчий попит (споживчі витрати) зростає при зростанні наявних доходів (за виключенням прибуткового податку), знижується при зростанні відсоткових ставок і зростає за умови очікуваного зростання доходів. Витрати на інвестиції (інвестиційний попит) зростають при зниженні відсоткових ставок і у випадку, коли очікується зростання прибутковості капіталу у майбутньому. Державні витрати збільшують сукупний попит. Позитивний чистий експорт збільшує сукупний попит, а від'ємний чистий експорт зменшує його. Ці особливості сукупного попиту можуть слугувати базою при визначенні заходів державного регулювання економічного розвитку.

2. Сукупна пропозиція відображає реальний обсяг виробництва за кожного можливого рівня цін. Аналіз показує, що крім цін на сукупну пропозицію в Україні впливає ряд нецінових чинників – зміна продуктивності ресурсів, нагромаджений в економіці капітал, заходи державного регулювання. Пропозиція формується під дією основних чинників на боці виробництва – капіталу, робочої сили, міри використання наявних потужностей, технології, наявності природних ресурсів.

Сукупна пропозиція в Україні звужується із зростанням цін на ресурси при недовикористанні виробничого апарату і значному прихованому безробітті. Основним чинником, що впливає на формування пропозиції в Україні, є ціни на ресурси, включаючи імпортовані енергоносії.

3. Макроекономічна рівновага визначається як збалансованість сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках товарів, ресурсів, інвестицій і грошей. Вона забезпечується за допомогою державного регулювання на основі використання відповідних інструментів - податків, державних видатків, відсоткових ставок, обмінного курсу, грошової пропозиції.

В сучасних умовах України порушення макроекономічної рівноваги відбувається: на ринку товарів – під впливом цін і нецінових чинників; на ринку ресурсів – під впливом їх спадної продуктивності; на ринку інвестицій – під впливом схильності до заощадження та інвестування; на ринку грошей – завдяки екзогенності їх пропозиції. При використанні важелів державного регулювання у фазах піднесення і кризи доцільно використовувати збільшення державних витрат. В фазах депресії і пожвавлення для стримування інфляції можна використовувати податкові важелі. Коли бюджетно-податкова політика має за мету підтримку приватного сектора, то в фазі кризи мають скорочуватись податки, а в фазі піднесення - обмежуватись державні витрати.

4. Державне регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції в сучасних умовах України повинно бути спрямоване на досягнення сталого економічного розвитку. Як показують дослідження, для забезпечення високих темпів розвитку економіки і соціальної сфери на прогнозний період необхідно передбачати щорічний приріст валового нагромадження основного капіталу на рівні 17% та зростання його частки у ВВП з 20% у 2004 р. до 25,8% у 2009 році.

5. Зростання доходів домашніх господарств сприятиме значному підвищенню рівня споживання, а підтримуване за рахунок коштів бюджету збільшення державних витрат на індивідуальне споживання обумовить поліпшення умов і якості життя. Це відобразиться на покращенні демографічної ситуації, передусім уповільненні скорочення чисельності населення.

6. Інноваційно-інвестиційний шлях розвитку потребуватиме збільшення імпорту нових технологій, що разом із забезпеченням енергоносіями спричинить переважання темпів зростання імпорту над експортом. Сальдо торгівлі товарами і послугами зменшуватиметься і з 2008 р. набуде від'ємного значення. Виконання боргових зобов'язань та збільшення поточних трансфертів з-за кордону зумовлять додатній, але спадний за динамікою підсумок поточних операцій платіжного балансу. Вже зараз відбувається зміна основних чинників економічного зростання: головними стають внутрішній попит та інвестиції при зменшенні впливу зовнішньої кон'юнктури.

7. В результаті економічної діяльності всіх інституційних одиниць впродовж 2005-2009 років передбачається створення щорічного валового внутрішнього і національного заощадження в обсязі, близькому до чверті ВВП, що буде свідчить про стабільний фінансовий стан країни і її кредитоспроможність.

У разі настання гірших умов для економічного розвитку, формування динаміки ВВП на рівні 4,5% в середньому за рік, консервування складеної у минулому структури виробництва через брак інвестиційних ресурсів, обмежені можливості зростання платоспроможного попиту при інфляції більше 9% на рік, 80% ВВП буде використовуватись на споживання, а 20% його обсягу не складе достатнього підґрунтя для забезпечення більш високої динаміки розвитку, необхідної для переходу на інноваційно-інвестиційну модель. Переважання обсягу імпорту над експортом, починаючи з 2008 р. призведе до необхідності зростання запозичень, в результаті чого рахунок поточних операцій в кінці періоду набуде від'ємного значення. Спостерігатиметься спадна динаміка заощаджень, а їх рівень зменшиться з 28,7% ВВП у 2003 р. до 20% ВВП у 2009 році.

8. Аналіз системи національних рахунків, її категоріального апарату та сутнісних зв'язків між показниками дозволив оцінити її як балансову систему на макрорівні. Представлені в рахунках використання доходу та нагромадження показники виступають як компоненти внутрішнього попиту, а обсяг експорту визначає зовнішній попит на національну продукцію. Тому відповідні рахунки можна вважати рахунками попиту в СНР, а рахунки утворення, розподілу і перерозподілу доходів – характеризують чинники, що впливають на формування попиту.

Якщо структура національних рахунків спрямована на визначення результатів економічної діяльності в рамках відповідного періоду (зазвичай, року чи кварталу), то балансові рахунки на початок і кінець періоду оцінюють кумулятивний ефект функціонування економіки як результат внутрішніх і зовнішніх чинників. Збалансованість системи забезпечується збалансованістю кожного її рахунку та основними залежностями показників з різних джерел інформації, що залучаються до їх побудови, передусім бюджету, платіжного балансу, балансу банківської системи.

9. У процесі управління розвитком економіки постає проблема балансування сукупного попиту і сукупної продукції на макрорівні і на різних ринках. Показники попиту і пропозиції на цих ринках тісно пов'язані між собою за функціональними ознаками продукції та чинників, що впливають на виробництво і споживання. На попит у прогнозному періоді суттєвий вплив спричиняють доходи всіх груп інституційних одиниць, збалансовані з напрямами їх використання (попит на внутрішньому ринку), а також обсяги експорту як оцінка попиту на світових ринках. Пропозиція формується під дією основних чинників з боку виробництва – капіталу, робочої сили, ступеню використання потужностей, технологій, наявності природних ресурсів, а також за рахунок імпорту товарів і послуг. Тобто, всі економічні явища слід розглядати як з позиції ресурсів, так і їх використання.

Можна стверджувати, що функціонування економіки залежить від збалансованості рішень, що приймаються на різних рівнях управління. Баланси, що охоплюють попит, пропозицію і ціни, виконують функцію урівноваження матеріально-вартісних пропорцій економіки. Звідси, важливішими питаннями сьогодення є вирішення проблеми балансування вартісних пропорцій сукупного попиту і сукупної пропозиції на макрорівні шляхом задіяння у практику управління економікою Системи балансів на макрорівні у вигляді, що пропонується у даній роботі.

10. У теперішній час Держкомстатом України за майже аналогічною з міжгалузевим балансом схемою розробляється таблиця "витрати-випуск". Хоча вона надає важливий матеріал для аналізу стану економіки держави, вона є недостатньо інформованою і не повністю відображає особливості формування попиту і пропозиції на макрорівні. Тому, автором пропонується трансформація таблиці “витрати-випуск” у баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Важливою перевагою балансу сукупного попиту і сукупної пропозиції є деталізація статей і включення до нього відповідних показників експорту як зовнішнього попиту у розрізі країн і видів економічної діяльності, а також показників імпорту тих же розрізах. Це забезпечує можливість порівняльного аналізу вагомих за обсягами експорту-імпорту видів продукції і послуг з різних країн.

11. Аналіз стану балансових розробок показує, що, крім таблиці “витрати-випуск” та національних рахунків, баланси на макрорівні практично не розробляються як за звітний період, так і на перспективу. Основу балансових розробок складає передусім розробка державного і зведеного бюджетів. Однак, як показано в роботі, потреба в розробці інших балансів як інструментів регулювання існує, хоча в країні реалізується модель ліберальної економіки з орієнтацією на перевагу приватного власника і конкуренцію.

Доповнення комплексних і однопродуктових балансів попиту і пропозиції на макрорівні вартісними показниками надасть можливість вирішення питань досягнення економічної рівноваги та оптимізації виробництва і використання товарів і послуг з позиції максимізації ВВП.

12. Виходячи з аналізу варіантних прогнозних розробок, пропонуються наступні першочергові заходи щодо покращання макроекономічної ситуації, вирішення проблемних питань, пом'якшення диспропорцій та збалансування сукупного попиту і сукупної пропозиції за рахунок інструментів бюджетної, податкової, соціальної політики:

враховуючи, що умовою довгострокового економічного зростання є структурні реформи, необхідно забезпечити їх комплексність, узгодженість та збалансованість. Зокрема, якщо активне реформування податкової системи не буде супроводжуватись реалізацією заходів щодо достатнього захисту права власності, то не можна очікувати значних за обсягом інвестицій, необхідних для забезпечення високих і стійких темпів зростання економіки;

завдання структурної перебудови потребують ліквідації нерівності в оподаткуванні, коли виробництво проміжної продукції оподатковується на нижчому рівні завдяки застосуванню багатьох пільг, а виробництво продукції для кінцевого використання – на більш високому рівні. Необхідно підвищити податкове навантаження на фінансове посередництво, послуги юридичним особам, операції з нерухомістю, оскільки в цих видах діяльності є для цього економічні передумови: їх частка у ВВП значно перевищує частку у податках. Доцільно не відтягувати далі з введенням податку на нерухомість, що дозволить мобілізувати до бюджету значні кошти. Можливо, з огляду на вагомість завдань, що потрібно вирішити за відносно короткий період, слід вдатися до мораторію на єдиний податок з доходів фізичних осіб і ввести прогресивну його шкалу, встановивши мінімальний рівень податку 10% і максимальний – 20%;

забезпечити державну підтримку пріоритетних видів діяльності, спроможних вплинути на підвищення конкурентоспроможності економіки. Поряд із збільшенням прямої бюджетної підтримки видів діяльності інноваційного спрямування, слід розширити фінансування пріоритетних видів діяльності на зворотній основі в рамках розробки і виконання комплексних цільових програм. Економічним підґрунтям реалізації такої бюджетної політики у сфері економічної діяльності має бути: впровадження пільгового кредитування окремих галузей економіки шляхом застосування механізму часткового відшкодування вартості кредитних ресурсів із зменшенням обсягів державної підтримки в міру зниження вартості кредитних ресурсів; скасування економічно невиправданих та недопущення створення спеціальних режимів оподаткування; запровадження механізму регулювання цін і тарифів на енергетичні ресурси, який має стимулювати споживачів до збереження енергії; забезпечити пріоритетне спрямування надходжень від приватизації на фінансування розвитку та інвестиційно-інноваційної діяльності;

забезпечити випереджаючі темпи зростання реальних доходів населення порівняно з темпами зростання ВВП, розвиток трудового потенціалу країни та підвищення ефективності його використання; продовжити реформування оплати праці, пенсійної реформи, системи соціальної допомоги вразливим верствам населення. Слід опрацювати механізм економічного впливу держави на підвищення оплати праці найманих працівників у приватному секторі, одним із варіантів якого може бути законодавчо встановлений мінімальний рівень оплати праці однієї робочої години. Необхідно збільшити видатки бюджету на заробітну плату працівникам освіти, медичним працівникам, військовослужбовцям тощо, що формуватиме більші обсяги доходів населення, а за умов помірної інфляції – зростання його платоспроможного попиту;

створити сприятливі умови для широкого залучення прямих іноземних інвестицій, серед яких: активна реструктуризація підприємств з метою суттєвого зростання ринкової вартості їх активів, а отже – більшої привабливості для потенційних інвесторів; введення пільгового оподаткування для підприємств з переважанням іноземного капіталу; застосування пільгового мита на імпорт устаткування; забезпечити стабільне законодавство щодо прав і обов'язків іноземних інвесторів та їх українських партнерів; різко підвищити матеріальну відповідальність за порушення контрактів та угод вітчизняними бізнесменами; спростити процедуру реєстрації підприємств з іноземним капіталом;

активізація інвестиційної діяльності держави як за рахунок зміни структури державних витрат, так і завдяки збільшенню доходів бюджету. Державні витрати необхідно переорієнтовувати на підтримку розвитку пріоритетних сфер економіки при забезпеченні мінімальних гарантованих соціальних потреб. Доцільно на період забезпечення високих темпів економічного зростання відмовитись від бездефіцитного фінансування і збільшити необхідні державні видатки за рахунок державних запозичень, в першу чергу внутрішніх, де кредиторами можуть виступати фізичні особи. На потреби розвитку можна використовувати також системні позики Світового банку, які призначені саме для цієї мети;

розширити практику застосування механізму концесії при реалізації масштабних проектів в різних сферах економіки; включити до державних пріоритетів будівництво доріг, яке, за оцінками спеціалістів, спроможне забезпечити більш суттєве, ніж судно- чи літакобудування, зростання внутрішнього ринку за рахунок збільшення попиту на продукцію машинобудування, металообробки, будівельних матеріалів, сфери обслуговування; підвищення зайнятості. Створення мережі доріг високого класу може стати чинником більш активного залучення прямих іноземних інвестицій, розвитку вітчизняного автомобілебудування і ринку автомобілів. Фінансовою основою дорожнього будівництва можуть стати внутрішні державні запозичення, зростання яких буде виправдане комплексним вирішенням проблем внутрішнього ринку.

13. Розвиток економіки за інноваційно-інвестиційною моделлю потребує мобілізації ресурсів за рахунок:

- сприяння нарощуванню і продуктивному використанню фінансових ресурсів підприємств. Фінансова політика держави має засновуватись на пріоритетності фінансових ресурсів підприємств, а не бюджету. Необхідно відмовитись від будь-якого вилучення у підприємств їх амортизаційних відрахувань. Власні нагромадження підприємств можуть зрости внаслідок врегулювання оподаткування – зниження податкового навантаження, надання пільг з оподаткування прибутку в разі його інноваційно-інвестиційного використання;

- ресурси для інноваційного розвитку за рахунок державних коштів можуть бути отримані шляхом розширення податкової бази. Цього можна досягнути шляхом задіяння механізму земельної ренти, оскільки за його відсутності держава не отримує значної частки прибутку, утвореного в процесі використання землі для сільськогосподарського виробництва. Необхідно також збільшити рівень рентних платежів за розробку і добування корисних копалин, частина доходів від яких нині привласнюється різними посередниками.

На виконання завдань структурної перебудови доцільно спрямовувати кошти, отримані бюджетом від введення податку на надприбутки природних монополій, передусім електроенергетики, газової і нафтопереробної промисловості тощо.

13. Ідея аналізу і державного регулювання макроекономічних показників з позиції попиту і пропозиції більш точно відповідає постулатам економічної теорії і ринкової економіки у частині взаємодії і взаємообумовленості сукупного попиту і сукупної пропозиції товарів і послуг як на макро-, так і на мікрорівні. Таким чином, за умов системної трансформації використання категорій попиту і пропозиції, їх застосування буде сприяти розвитку економіки і підвищенню ефективності її функціонування.

Список опублікованих праць за темою дисертаційної роботи

Монографії

1. Дідур С.В. Проблеми регулювання попиту і пропозиції. – К.: Наук. світ, 2005. – 311 с.

2. Дідур С.В. Балансування вартісних пропорцій сукупного попиту і сукупної пропозиції на макрорівні // Стратегія соціально-економічного розвитку: держава, суспільство, особистість. – К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2005. - С. 55-65.

3. Дідур С.В. СНР як балансова система на макрорівні // Новий формат стратегії і тактики соціально-економічного розвитку України: Людина, громада, держава. – К.: Видавничий дім “Корпорація”. - 2005. - С.44-58.

4. Дідур С.В. Чинники досягнення макроекономічної рівноваги / Тенденції і пропорції розвитку економіки України. За ред. В.Ф. Беседіна. – К.: НДЕІ. - 2005. - С. 162-168.

Брошури

5. Дідур С.В. Проблеми аналізу і регулювання попиту і пропозиції . – К.: Наук. світ, 2004. – 61 с.

6. Дідур С.В. Методичні основи регулювання пропозиції. – К.: Наук. світ, 2005. – 62 с.

7. Беседін В.Ф., Беседін І.В., Дідур С.В. Баланси як головні важелі сталого розвитку економіки. – К.: Наук. світ, 2004. – 80 с. (Особистий внесок: представлення балансів як врівноваженої тотожності попиту і пропозиції).

Статті у фахових виданнях

8. Дідур С.В. Попит в системі макропоказників // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць НДЕІ Мінекономіки. Вип. № 15 / - К., 2001. - С.24-26.

9. Дідур С.В. Збалансування попиту і пропозиції в економіці ринкового типу. // Формування ринкових відносин в Україні. Зб. наукових праць НДЕІ Мінекономіки. Вип. № 9 (40). / - К., 2004. - С.223-226.

10. Дідур С.В. Пропозиція як важлива категорія ринкової економіки // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць НДЕІ Мінекономіки. Вип. № 17, / - К., 2002. - С.69-73.

11. Беседін І.В., Дідур С.В., Стан балансової роботи в Україні та заходи щодо їх активізації. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць НДЕІ. Вип. №12 (43), - Київ. - 2004. - С. 53-56. (Особистий внесок: аналіз стану балансової роботи в умовах переходу до ринкової економіки).

12. Дідур С.В. Фактори сукупної пропозиції // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць НДЕІ Мінекономіки. Спец. вип. до №7-8 (26-27), К., 2003. - С.166-169.

13. Беседін В.Ф., Беседін І.В. Дідур С.В. Щукін Б.М. Про вдосконалення методів розробки балансів попиту і пропозиції окремих видів продукції // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. №12(31), - Київ. - 2003. - С. - 31-41. (Особистий внесок: деталізація показників і включення в баланси вартісних оцінок).

14. Беседін І.В. , Дідур С.В., Щукін Б.М. Нові вимоги щодо розроблення балансу інвестиційних ресурсів. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. №1(32), - Київ. - 2004. - С. 138-142. (Особистий внесок: механізм інвестиційного забезпечення зростання економіки).

15. Беседін В.Ф., Беседін І.В. , Дідур С.В., Щукін Б.М. Про вдосконалення розробки зведеного балансу фінансових ресурсів. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. №4(35), - Київ.- 2004. - С. 36-40 (Особистий внесок: розроблення технології прогнозування показників зведеного балансу фінансових ресурсів).

16. Беседін І.В., Дідур С.В., Щукін Б.М. Огляд і узагальнення прогнозів світового досвіду. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. №6(37), - Київ.- 2004. - С. 3-12. (Особистий внесок: огляд методів прогнозування і організації розроблення прогнозів у розвинутих країнах).

17. Дідур С.В. Вплив сукупного попиту на економічну стратегію держави. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць НДЕІ Мінекономіки. Вип. №11 (42), - Київ. - 2004. - С. 99-101.

18. Дідур С.В. Взаємодія попиту і пропозиції. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць НДЕІ Мінекономіки. Вип. №1 (44), - Київ.- 2005. - С. 89-91.

19. Дідур С.В. Ціна як результат дії попиту і пропозиції у вченнях економістів старої школи // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць НДЕІ Мінекономіки. Вип. № 2 (45), - Київ. - 2005. - С. 28-31.

20. Дідур С.В. Щодо державного регулювання попиту // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць НДЕІ Мінекономіки. Вип. № 4 (47), - Київ.- 2005. - С. 42-45.

21. Дідур С.В. Використання доходів в СНР як показник сукупного попиту в балансах національної економіки // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць НДЕІ Мінекономіки. Вип. № 5 (48), - Київ. - 2005. - С. 21-26.