У дисертаційній роботі в контексті вирішення проблеми реалізації національних економічних інтересів запропонована модель підвищення ефективності участі України в регіональних економічних угрупуваннях, зокрема в ОЧЕС. Вона базується на наступних висновках. 1. Участь України в регіональних інтеграційних об’єднаннях зумовлена транзитивним характером її економіки, яка, з одного боку, вимагає захисту від загроз і викликів глобалізації, а з іншого – потребує включення до світового економічного простору на паритетних умовах, що може бути досягнено завдяки посиленню національного економічного потенціалу та набутим інтеграційним зв’язкам. 2. Геоекономічне становище України визначає для неї пріоритетність збалансованих відносин між Заходом і Сходом та орієнтацію на європейську інтеграцію. У цьому контексті Україні необхідно здійснити комплексну концептуальну оцінку своїх економічних інтересів та визначити їхнє коло, яке може бути реалізоване завдяки участі в ОЧЕС, визначити прийнятний рівень інтеграції у структурі цієї організації, практичні шляхи досягнення очікуваних результатів та можливі наслідки. Відправною точкою прийняття рішень має стати досягнення європейських стандартів макроекономічної ситуації в країні та переведення економіки на новітню інноваційну базу розвитку. Саме тому в ОЧЕС Україною робиться наголос на необхідності розгортання інноваційних проектів, зокрема – програм, спрямованих на розвиток інноваційної виробничої інфраструктури регіонального економічного співробітництва, проектів створення спільної транспортної мережі країн-учасниць, поєднання електроенергетичних мереж, прокладання лінії оптико-волоконного зв’язку, тощо. Правильність даного курсу підтверджується розрахунками кореляційних залежностей, проведених автором. 3. Інтереси України в ОЧЕС полягають в адаптації останньої до сучасних реалій та спрямуванні її діяльності завдяки використанню існуючих інституційних механізмів (у т.ч. міжурядових, міжпарламентських, банківських, бізнесових, академічних) на посилення євроінтеграційних процесів, економічного розвитку та забезпечення економічної безпеки в регіоні. Водночас, перспективи для нашої країни полягають у досягненні конкретних результатів в окремих сферах співробітництва (транспорт, енергетика, зв’язок, туризм, охорона навколишнього середовища, наука та технології) за рахунок використання можливостей Фонду розвитку проектів ОЧЕС та взаємодії з ЧБТР. При цьому, формуючи власну інтеграційну політику, Україні необхідно визначитися з відповідними середньо- та довгостроковими пріоритетами, виходячи з сучасних умов ефективного функціонування національної економіки. 4. Необхідною передумовою підвищення ефективності роботи ОЧЕС є проведення її реінституціоналізації: приведення розпорядчих та виконавчих механізмів ОЧЕС у відповідність до умов, які будуть визначатися не поточними завданнями, а вимогами наступних періодів, що дозволить Організації оперативно вирішувати весь комплекс проблем, пов’язаних із активізацією співробітництва в регіоні, реагувати на виникнення нових викликів та загроз, сприяти економічному розвитку як регіону в цілому, так і кожної країни-члена. Задля посилення впливу Організації у геоекономічному просторі доцільно заручатися підтримкою з боку США, які отримали статус спостерігача в Організації й готові до обговорення програм ОЧЕС, передусім у сфері енергетики. У той самий час, посилення ОЧЕС відповідатиме інтересам України лише в разі зростання її впливу на процеси функціонування та розвитку Організації. 5. У Чорноморському напрямку Україна, зокрема, може проявити свій зовнішньоекономічний потенціал на ринках регіону, оскільки відносини в рамках СНД позначені виразним домінуванням російських інтересів та відсутністю дієвих механізмів вирішення економічних і політичних проблем та розвитку співробітництва. ОЧЕС може стати міцною основою для співпраці України з країнами Чорноморського регіону, проте й досі частка торговельного обороту з державами – членами ОЧЕС у загальному зовнішньоторговельному обороті України залишається порівняно невеликою. 6. Значення країн Чорноморського регіону як торговельних партнерів визначається мірою кореляції змін обсягів загального торговельного обороту держав і обороту на внутрішньорегіональному рівні. Географічний розподіл товарних потоків показує, що зовнішня торгівля країн – учасниць ОЧЕС значною мірою орієнтується на економічно розвинуті країни – члени ОЕСР, насамперед – Європейського Союзу. Останні займають провідні позиції в зовнішньоторговельному обороті переважної більшості країн – членів Організації. При цьому, переорієнтація товаропотоків на країни – члени ОЕСР не сприяє розвитку регіонального ринку країн-учасниць. У ряді випадків питома вага партнерів по ОЧЕС у загальному товарообігу не тільки не збільшилася за час існування цієї регіональної ініціативи, а навіть скоротилася. Наприклад, в зовнішньоторговельному балансі України частка Євросоюзу зросла за рахунок пропорційного зменшення операцій із країнами СНД. 7. В ОЧЕС слід бачити передусім важливий міжнародно-правовий інструмент розвитку всього спектру відносин між країнами регіону. У більш широкому загальноєвропейському контексті ОЧЕС достатньо обґрунтовано розглядається Україною як джерело взаємодії державних та підприємницьких структур, що забезпечує розвиток співробітництва країн-членів у напрямку повноцінного входження в економічних та правовий простір континенту. Це один з провідних критеріїв ефективності діяльності ОЧЕС та корисності участі в ньому України. 8. Існує кореляційна залежність між макроекономічними показниками розвитку національної економіки і формами інтеграційної взаємодії: щільність зв’язку між цими показниками зростає в залежності від того, наскільки інноваційними та наукомістськими є форми економічної співпраці. Це має націлювати Україну на запровадження інноваційних стратегій розвитку і інтеграційного партнерства. 9. Окремі ініціативи України в рамках ОЧЕС є досить важливими і провинні бути віднесені в актив її зовнішньоекономічної діяльності. Разом з тим, масштабність та стратегічне значення цих ініціатив явно не адекватні завданню підвищення ролі та місця України в системі ОЧЕС та в його діяльності. Як потужна держава серед учасників ОЧЕС, з позиції її потенційних економічних можливостей, Україна має виступати з широкомасштабними ініціативами, реалізація яких мала б не тільки загальнорегіональне значення, а й визначала б сприятливі для України зміни загальноєвропейського економіко-правового клімату. 10. Незважаючи на проблеми, які значно уповільнюють процес інтеграції в Чорноморському регіоні, співробітництво як на двосторонній, так і на багатосторонній основі продовжує розвиватися. За параметрами інтеграційних процесів ОЧЕС відрізняється від Європейської спільноти. Країни ОЧЕС не можуть ставити за мету створення відповідних структур політичного типу – йдеться лише про сприятливий клімат для підприємництва та формування системи вільної торгівлі в регіоні. Але і в такому вигляді ця організація сприяє розбудові системи європейської безпеки та створює великі можливості для економічного розвитку країн Чорноморського і Балканського регіонів. |