Дослідження бюджетно-податкового регулювання в перехідній економіці України дозволило зробити наступні висновки: 1. Бюджетно-податкове регулювання ринкової економіки включає в себе три головних аспекти: а) макроекономічний аспект; б) інституціональний аспект; в) фіскальний аспект. Вони тісно взаємопов’язані і утворюють засади державної макроекономічної політики, які складаються з певної системи дій, організацій і інститутів, що активно впливають на перебіг соціально-економічних процесів в національній економіці. 2. Макроекономічний аспект бюджетно-податкового регулювання передбачає певні важелі впливу на сукупний попит і сукупну пропозицію. Вплив на сукупний попит здійснюється через зміну державних видатків і має передусім короткострокову дію, що теоретично було обґрунтовано в межах кейнсіанського напрямку економічної науки. Вплив на сукупну пропозицію здійснюється передусім через зменшення податкового тягаря на суб’єктів підприємницької діяльності, що спонукає їх до розширення обсягів виробництва товарів та послуг. Такий підхід обґрунтовано в межах неокласичного напрямку економічної науки, зокрема, в теорії пропозиції та монетаризму. До макроекономічного аспекту також слід віднести проведення засобами бюджетно-податкового регулювання соціальної, структурної та інноваційно-інвестиційної політики держави. 3. Інституціональний аспект включає в себе наявність певної системи та інститутів оподаткування, а також структурну організацію фіскально-економічної системи. Він охоплює види і структуру податків, принципи оподаткування, що реалізуються в даній країні, культуру та стереотипи поведінки платників податків, структуру і повноваження фінансових служб, бюджетну будову держави, розподіл повноважень і доходів між центром і місцевим самоврядуванням, контрольні органи тощо. Інституціоналізація бюджетно-податкового регулювання необхідна передусім для забезпечення нормального перебігу соціально-економічних процесів, ефективної реалізації макроекономічної і соціальної політики держави. 4. Фіскальний аспект бюджетно-податкової політики насамперед спрямований на забезпечення стабільності і достатності доходів бюджетів різного рівня для задоволення наявних потреб держави. Він орієнтований на оподаткування всіх видів доходів і майна господарюючих суб’єктів, сплачуваність податків, протидію тіньовій економіці. 5. Ефективна бюджетно-податкова політика можлива лише за умови розбудови всіх її складових. Але найважливішим аспектом у транзитивних економічних системах є інституціональна розбудова фіскально-економічних систем. Головною проблемою і, одночасно, головним завданням інституціональної розбудови ефективної податкової системи є оптимізація її структури “по горизонталі” (податки з домогосподарств і фірм) і “по вертикалі” (розподіл податкових надходжень, повноважень і функцій між бюджетами різного рівня). “Вертикальний” аспект побудови податкової системи визначається, передусім, наявною системою розподілу влади між центром і місцевими органами самоврядування, яка передбачає розподіл фінансових ресурсів між бюджетами різного рівня. “Горизонтальний” аспект розбудови податкової системи пов’язаний насамперед з визначенням принципів оподаткування, а також видів і структури податків, якими обкладаються доходи і майно господарюючих суб’єктів. Основне завдання структурної побудови бюджетно-податкової системи — установлення оптимального співвідношення між рівнями державних фінансів. 3 одного боку, рівень загальнодержавної централізації має бути таким, щоб надійно забезпечувати загальнонаціональні інтереси, з другого боку, рівень загальнодержавної централізації не має підривати фінансову базу регіонів. 6. Економічна ідеологія реформ повинна ґрунтуватися на трьох складових: інституціональні перетворення складають загальну основу переходу до нових умов господарювання, проблеми короткострокового періоду вирішуються кейнсіанськими методами, стимулювання підприємництва і вирішення проблем довгострокового періоду базується на неокласичних підходах. Це забезпечує системність процесу соціально-економічної трансформації. Саме це методологічне підґрунтя має лежати і в основі розробки теорії бюджетно-податкового регулювання транзитивних економік. 7. Для країн з транзитивною економікою загальна задача реформ — макроекономічна стабілізація. Вона повинна згладити руйнівні дії інфляції, стабілізувати бюджет, підвищити соціальну захищеність населення та встановити конвертованість національної валюти. Модель малої відкритої економіки, яка є притаманною країнам, що знаходяться у перехідному періоді, передбачає, що бюджетно-податкове регулювання є ефективним лише за умови фіксованого валютного курсу. Тому логіка трансформаційного процесу примушує обирати саме цей варіант валютного курсоутворення. Аналіз досвіду багатьох країн з перехідною економікою і його теоретичне осмислення засвідчують, що загальний шлях транзитивних перетворень в кінці ХХ – на початку ХХІ століття складається з трьох етапів, термін дії яких для кожної країни різний: етап кризового падіння виробництва (як правило, пов’язаного зі зламом старих і формуванням нових форм економічних відносин; в цей період зазвичай формується відкритість національної економіки та інституціональна основа ринкового типу господарювання); етап стабілізації і формування умов для сталого економічного зростання (в цей період передусім стабілізується грошова і валютна система, починає досить ефективно працювати приватний сектор економіки, здійснюються системні інституціональні перетворення, основним інструментом макроекономічного регулювання стає бюджетно-податкова політика, яка орієнтована на економічне зростання і структурну перебудову економіки; кредитно-грошова політика спрямована на підтримку стабільності національної валюти); етап відносно стабільного розвитку (в цей період здійснюється перехід до плаваючого валютного курсу, а основним інструментом макроекономічного регулювання стає кредитно-грошова політика; бюджетно-податкове регулювання орієнтоване переважно на вирішення соціальних проблем і підтримку інноваційно-інвестиційного типу економічного зростання). Економіка України знаходиться на другому етапі трансформаційного періоду, і тому саме активна бюджетно-податкова політика є головним рушійним важелем подальших позитивних соціально-економічних змін. При цьому вона має бути підтримана системними процесами інституціональних реформ, що передбачає активні дії державної влади в цьому напрямку. 8. Доведено необхідність розмежування загальноекономічного та суто фіскального змісту категорії “податок”. Сутність податків визначена із загальноекономічної точки зору як сукупність економічних відносин між державою, домогосподарствами і фірмами, які виникають у процесі здійснення платниками податків обов’язкових платежів державі для виконання нею суспільно-необхідних функцій. 9. За результатами проведеного дисертаційного дослідження обґрунтовано прямий та зворотній зв’язок між рівнем податків та економічною ефективністю й обсягами виробництва, і на цій основі запропоновано основні принципи розбудови фіскально-економічних систем у перехідних економіках. Будь-які зміни в податковій системі мають провадитися на підставі ретельного аналізу показників податкового тягаря, які характеризують вплив податків на виробництво. Одним із них є рівень оподаткування. При його визначенні слід використовувати як базовий показник для нарахування ПДВ валовий внутрішній продукт замість валового випуску продукції, що використовується нині. Це дозволяє уникнути впливу сум проміжного споживання на макророзрахунки. Зміни в податковій системі України не можна проводити “революційним” шляхом. Це має бути поступова реформа еволюційного характеру, адже будь-які податкові зміни повинні випробовуватися на практиці. Найбільш прийнятним є варіант вдосконалення існуючих податків, який передбачає диференціацію ставок ПДВ і податку на прибуток, вдосконалення бази оподаткування ПДВ, перебудову шкали ставок прибуткового податку з населення, вдосконалення пільгового механізму. Результати дослідження свідчать, що однією з головних умов здійснення ефективної адміністративної реформи та підвищення ролі місцевого самоврядування у соціально-економічному розвитку країни є перетворення діючої ієрархічної системи фінансових та правових взаємовідносин між державним, обласними, районними та міськими, сільськими, селищними бюджетами у систему безпосередньо незалежних бюджетів з високими показниками фінансової автономії. 10. Бюджет і його дефіцит відображають всю складність економічних відносин при формуванні ринкової моделі економіки, що потребує зростання контролюючої, стимулюючої та організаційної функцій бюджетної та податкової політики держави. За результатами проведеного аналізу, зроблено теоретичне обґрунтування бюджетного дефіциту як показника незбалансованості доходів і видатків, розкрито його взаємозв’язок з макро- і мікропоказниками економічного і соціального розвитку, обсягом валового внутрішнього продукту, прибутку та висвітлено їх вплив на формування бюджетів всіх рівнів. Запропонована система показників оцінки рівня бюджетного дефіциту, надає змогу чітко визначити перевищення видатків над доходами і відповідно відслідкувати збільшення або зменшення бюджетного дефіциту та виявити чинники, які впливають на його зростання. Планування і прогнозування бюджетного дефіциту повинно базуватись на розрахунках показників виконання планів надходження доходів, їх поелементному аналізі та передбачати зміни їх надходження у поточному та найближчому періоді. Розробка моделей взаємозв’язку бюджетного дефіциту і економічного зростання дозволяє поліпшити якість фінансового прогнозування доходів і видатків державного і місцевих бюджетів та їх дефіциту, без чого неможливо здійснювати обґрунтовану державну макроекономічну політику. | 