Список використаних джерел У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв’язання конкретної наукової проблеми – макроекономічного аналізу трансформації структури зовнішньої торгівлі України, що виявилося у розробленні теоретичних засад поглибленого наукового аналізу структури зовнішньої торгівлі, виявленні особливостей та закономірностей її формування в умовах євроінтеграційних процесів, що є важливими для оцінки соціально-економічних наслідків європейської економічної інтеграції. В результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. Сучасні процеси інтеграції вимагають від кожної держави якомога активнішого входження до світового економічного простору. Для успішної інтеграції України до світової економіки необхідно враховувати нинішнє її місце у міжнародному поділі праці. 2. Упродовж минулого десятиліття простежувались позитивні тенденції у сфері зовнішньої торгівлі. Для географічної структури зовнішньої торгівлі України характерна зміна торгівельних потоків як експорту, так і імпорту з країн СНД на країни далекого зарубіжжя. Частка країн СНД і у тому числі Росії знизилась на користь інших країн світу. Незважаючи на суттєві структурні зрушення, основним зовнішньоторгівельним партнером України є Російська Федерація. Поза межами СНД найвагомішими торгівельними партнерами є Італія, Німеччина, США, Туреччина, Китай. Детальний аналіз показує, що поки що не відбулось потрібних змін у товарній структурі. Найменші несприятливі коливання в торгівельних режимах можуть негативно вплинути на вітчизняну економіку, що свідчить про необхідність наполегливої модернізації експортної структури. 3. Основною країною-експортером товарів до України є Росія, частка якої у загальному обсязі закуплених товарів становила у 2006 році 31%. Крім РФ вагомими партнерами України є Туркменістан, Німеччина, Польща та США. 4. Бажаним напрямком розвитку зовнішньої торгівлі України є прискорення темпів експорту товарів до країн далекого зарубіжжя порівняно з експортом у країни близького зарубіжжя. Це сприятиме підвищенню сталості економічного розвитку з огляду на меншу мінливість економічної кон’юнктури за межами СНД. Надання переваг відносинам з країнами далекого зарубіжжя аж ніяк не означає необхідності стримування експорту до країн близького зарубіжжя. 5. Структура вітчизняного експорту є нераціональною у зв’язку з сировинною спрямованістю експорту і наявністю великої частки у його складі продукції чорної металургії з низьким ступенем оброблення. У товарній структурі експорту українських товарів переважають неблагородні метали та вироби з них (41,0%). Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості займає в загальному обсязі експорту товарів 10,4%, а на частку інших товарних груп експорту припадає 30,0%. Товарну структуру експорту головно формують металургія, хімічна промисловість, машинобудування та агропромисловий комплекс. 6. У структурі вітчизняного імпорту значну частку займають енергоносії, що робить економіку країни залежною від поставок цієї продукції. За наявності значного агропромислового комплексу незначними є обсяги експорту продукції сільського господарства та харчової промисловості, тоді як обсяги імпорту цієї продукції в країну збільшуються. У товарній структурі імпорту переважають мінеральні продукти (32%). Також імпортуються машини, устаткування та механізми (електричні та механічні), продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості. На частку інших груп припадає від 27,0 до 30,0% загального імпорту товарів. 7. На ефективність вітчизняного експорту негативно впливають повільна структурна перебудова виробництва, високі витрати більшості видів експортної продукції, а також нездатність суб’єктів зовнішньоторгівельної діяльності забезпечити ефективніші умови постачання продукції на зовнішні ринки. Стримує експортну діяльність вітчизняних підприємств поширена практика неповернень ПДВ суб’єктам господарювання, що експортують продукцію на зовнішні ринки за валюту. Україна має достатньо підстав очікувати зростання експорту товарів високого ступеня перероблення (пластмаса і каучук, текстиль, папір, машини та механізми, транспортні засоби тощо) з одночасним зниженням постачання сировинної продукції з низьким ступенем перероблення. Така тенденція простежується з кінця 90-х років і її закріплення сприятиме прискоренню структурних реформ. 8. Домінуючу роль у зовнішньоторгівельному обороті відіграє торгівля товарами (від 83,2% до 87,2%) і відповідно частка послуг становить лише від 12,8% до 16,8%, тоді як у країнах з високим рівнем економічного розвитку її питома вага сягає 50% і більше. Зовнішньоторгівельна політика повинна орієнтуватися не тільки на стимулювання експорту, або стримування імпорту, достатньо уваги також повинно приділятися раціоналізації товарної структури як експорту, так і імпорту. 9. Вирішуючи питання інтеграції України в Європейський Союз, необхідно також враховувати наслідки розширення ЄС. Насамперед зріс ресурсний і, особливо, споживчий потенціал Євросоюзу, який тепер ще більш зацікавлений в експорті українських товарів. Спільний кордон з ЄС дасть змогу залучити прикордонні області України у транскордонне співробітництво з ЄС, зокрема і за пільговим режимом і на пільгових умовах. 10. Поступове інтегрування України до ЄС дасть змогу модернізувати вітчизняну економіку, подолати технічну відсталість, залучити новітні технології і форми організації виробництва та необхідні для цього інвестиції. Досвід держав ЄС в економічній сфері є найбільш прийнятним для України. Для оцінки можливостей вступу України до ЄС слід у першу чергу оцінити, наскільки вона відповідає критеріям вступу, зокрема – які з них Україна вже виконала чи майже виконала. З певними застереженнями можна говорити про те, що Україна починає виконувати окремі складники економічних критеріїв. На підставі досвіду країн ЦСЄ та ЄС можна стверджувати, що в сучасному європейському економічному просторі зовнішньоекономічна політика є важливою складовою господарської політики кожної держави. | 