Анотація до роботи:

Ватаманюк О.З. Макроекономічний аналіз заощаджень в економіці України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2007.

У дисертації здійснено комплексний макроекономічний аналіз процесу заощадження в умовах трансформаційної економіки України з використанням досягнень сучасної теорії споживання / заощадження і бігевіористської економічної теорії, що дало змогу з’ясувати законо-мірності динаміки національних заощаджень та їхніх компонентів, виявити можливості впливу на процес формування заощаджень за допомогою засобів макроекономічної політики. За допомогою регресійного аналізу вивчено роль визначників особистих і національних заощаджень. З’ясовано перспективні напрямки використання інструментів фіскальної і монетарної політики для підвищення рівня заощаджень. Виявлено існування двобічного зв’язку між динамікою реального ВВП і кількома показниками заощаджень, що є важливим чинником досягнення усталеного еконо-мічного зростання в Україні. Розглянуто напрями удосконалення механізму перетворення заощаджень в інвестиції і роль соціокультурних та інституційних чинників для підвищення рівня національних заощаджень.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми – комплексного макроекономічного аналізу процесу заощадження у трансформаційній економіці України, що виявилося у з’ясуванні основних закономірностей формування компонентів національних заощаджень і взаємозв’язків між ними та визначенні теоретико-методологічних і практичних засад посилення впливу економічної політики уряду на заощаджувальний процес у вітчизняній економіці. Проведене дослідження дало підстави зробити такі висновки.

1. Мотиви та чинники заощаджувальної поведінки домогосподарств, рішення яких відмовитися від споживання частини поточного доходу відіграють первинну роль у формуванні заощаджень в економіці, аналізує сучасна теорія споживання / заощадження. В її основу покладено принцип, що з перебігом часу індивіди намагаються зберігати граничну корисність своїх видатків постійною; це відображає їхнє прагнення до зрівнювання споживання як у короткостроковому, так і у тривалому періодах. В останні роки активно розвивається бігевіористський підхід в економічній теорії, прихильники якого наголошують на важливості психологічних чинників при ухваленні людьми економічних рішень. У перспективі саме поєднання традиційного і бігевіористського підходів може сприяти значному прогресу у розумінні рішень індивідів щодо міжчасового розподілу їхніх ресурсів.

2. Ґрунтовний аналіз динаміки і структури національних заощаджень в Україні після початку ринкової трансформації економіки неможливий без дослідження ситуації у сфері нагромадження у період занепаду адміні-стративно-командної системи. Відчутне зниження норми нагромадження, погіршення його структури та перманентне зниження ефективності, хибна інвестиційна стратегія стали ключовими чинниками різкого загострення внутрішніх суперечностей директивно-планової економіки. Водночас наростання проблеми дефіциту споживчих товарів і послуг у другій половині 1980-х років призвело до критичного розбалансування споживчого ринку і швидкого зростання вимушених заощаджень домогос-подарств. Сформувався так званий монетарний, або грошовий, надлишок, який відображав надмір купівельної спроможності населення і становив вагому загрозу інфляційного вибуху. В Україні монетарний надлишок був приблизно на третину вищим, ніж у СРСР загалом, що створило об’єктивні передумови для помітно вищих темпів інфляції після лібералізації цін.

3. У країнах з ринковою економікою заощадження домогосподарств є найважливішим компонентом національних заощаджень. У 1992–1994 роках, в умовах гіперінфляції і катастрофічного зниження реальних доходів, домогосподарства України швидко витрачали заощадження. Урядова стратегія фінансування дефіциту бюджету через інфляційний податок сприяла вилученню заощаджень з банківського сектору і переведенню їх у готівку в національній та іноземній валюті.

У період відносної стабілізації вітчизняної економіки у 1995–1999 роках зародилися дві важливі тенденції – поступове збільшення організованих заощаджень, передовсім вкладів у банківській системі, і підвищення схильності до заощадження у національній валюті. Ці тенденції ще чіткіше проявилися у перші роки після відновлення економічного зростання, відколи обсяги заощаджень домашніх господарств помітно збільшились. Проте ще досі частка неорганізованих заощаджень, зокрема в іноземній валюті, залишається значною.

4. Згідно з результатами регресійного аналізу, ключовими визначниками особистих заощаджень у трансформаційній економіці України є реальний ВВП на одну особу, частка сумарних трансфертів (крім допомог у натурі) сектору домашніх господарств у ВВП, частка податкових надходжень у ВВП та державні заощадження. Високі значення скоригованого коефіцієнта детермінації та F-статистик свідчать про наявність тісного зв’язку між рівнем заощаджень домогосподарств і згаданими змінними та достовірність отриманих результатів. Оскільки друга зі згаданих змінних є важливою складовою доходу домогосподарств, а третя – вагомо впливає на нього, то видається обґрунтованим такий загальний висновок: динаміка особистих заощаджень за умов серйозних соціально-економічних збурень, притаманних періоду ринкової транс-формації економіки, визначалася передовсім змінами реального доходу домашніх господарств.

5. Попри різке зниження у роки трансформаційного спаду, у 2004 році валові та чисті національні заощадження як частка ВВП в Україні повернулися до своїх рівнів на початок перехідного періоду. Водночас у реальних величинах ці показники не досягли ще й 60% від рівня 1990 року. Основними визначниками валових національних заощаджень в Україні є рівень заощаджень попереднього року, рівень державних заощаджень, частка суми усіх соціальних допомог сектору домогосподарств у ВВП, рівень монетизації та політичні чинники (зокрема нестабільність, спричинена проведенням виборів). Виявлені за допомогою регресійного аналізу відмінності між чинниками чистих і валових національних заощаджень відображають особливо вагоме значення особистих заощаджень у формуванні чистих національних заощаджень.

6. Серйозні негативні наслідки для процесу відтворення в Україні мало порушення у роки трансформаційного спаду гармонійності розподілу валового наявного доходу між інституційними секторами економіки. Податкова система країни у цей період була орієнтована на збільшення частки використовуваних доходів сектора загального державного управління, що вкрай негативно позначилося на формуванні заощаджень сектору нефінансових корпорацій; ситуація помітно поліпшилася лише з відновленням економічного зростання. Ще одним ключовим чинником динаміки заощаджень підприємств була амортизаційна політика, яка характеризувалася низкою серйозних недоліків. Оптимальною моделлю амортизаційної системи в Україні може стати лібералізована система, за якої власники основного капіталу матимуть більшу свободу у виборі амортизаційного режиму.

7. Аналіз державних заощаджень в Україні пов’язаний з помітними методологічними труднощами. Використання як показника державних заощаджень суми дефіциту бюджету та інвестиційних видатків уряду дає змогу адекватно відобразити ключові тенденції зміни заощаджень держави у вітчизняній економіці. У межах такого підходу динаміка державних заощаджень в Україні безпосередньо визначається динамікою дефіциту бюджету. Після від’ємних значень періоду трансформаційного спаду, у 1999–2004 роках державні заощадження в Україні були додатними у межах 1,5–3,4% ВВП, проте в останні роки проблема дефіциту бюджету знову загострилася.

8. Ефективність впливу фіскальної політики на ситуацію в економіці країни загалом і на процес заощадження зокрема може знижувати низка чинників. Проте більшість науковців погоджується, що рівність Рікардо, яка заперечує дієвість фіскальної політики, може розглядатися лише як більш чи менш вдале наближення. З позиції формування ефективної макроекономічної політики, ступінь взаємозамінності державних і приватних заощаджень має ключове значення. Обмежений характер ефекту витіснення приватних заощаджень державними забезпечує урядові певні засоби впливу на динаміку національних заощаджень. В Україні у 1992–1998 роках простежувалася майже повна взаємозамінність державних і приватних заощаджень, проте у наступні роки масштаб такого ефекту витіснення зменшився, що розширює можливості уряду сприяти підви-щенню рівня національних заощаджень.

9. Структура системи оподаткування, зокрема співвідношення оподаткування доходів та споживання індивідів, може впливати на їхні рішення щодо міжчасового розподілу своїх ресурсів. Нещодавні зміни у законодавстві щодо оподаткування фізичних осіб (перехід до плоскої шкали, продовження мораторію на оподаткування процентів за депози-тами) сприяли підвищенню рівня заощаджень домогосподарств в Україні. Відображенням цих законодавчих змін стало зростання упродовж 2004–2005 років частки непрямих податків у податкових надходженнях на 10%.

Низький рівень заощаджень значної більшості домогосподарств становить серйозну проблему на мікроекономічному рівні. Згідно з результатами досліджень зарубіжних фахівців, програми стимулювання пенсійних заощаджень, орієнтовані передовсім на групи населення з низькими доходами і з доходами, нижчими за середні, можуть бути достатньо ефективними. З початком пенсійної реформи в Україні також запроваджено елементи податкового стимулювання пенсійних заощаджень. Як свідчить порівняльний аналіз, запропоновані вітчизняним домо-господарствам податкові стимули є достатньо вагомими. Важливими передумовами успішного розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні є завоювання довіри населення і забезпечення широкого вибору надійних фінансових інструментів для інвестування пенсійних коштів.

10. На розвиток економічної ситуації в Україні у перші роки трансформаційного спаду несприятливо вплинуло проведення кількома урядами політики фінансового стримування, зумовлене збереженням строгого державного регулювання на ринку кредиту після лібералізації ринків споживчих і капітальних благ та факторів виробництва. Адресне кредитування вибраних підприємств та галузей економіки унемож-ливлювало дію ринкового механізму досягнення рівноваги на ринку позичкових коштів і ускладнило діяльність фінансових посередників.

Низка особливостей перехідної економіки не дає змоги вичерпно дослідити вплив реальної процентної ставки на міжчасовий вибір домо-господарств в Україні. Все ж кореляційний аналіз свідчить про існування позитивного зв’язку між реальною процентною ставкою і темпами зрос-тання вкладів у національній валюті у перші роки відновлення еконо-мічного зростання. Навіть якщо частина приросту вкладів у банківській системі спричинена перетворенням неорганізованих заощаджень в орга-нізовані, зростання реальної процентної ставки відіграло тут вагому роль.

11. Надмірне зволікання з проведенням реальних реформ спричинило безпрецедентну тривалість трансформаційного спаду в Україні і різке зниження рівня життя людей. З позиції забезпечення передумов для усталеного зростання особливо важливим видається існування у вітчизняній економіці двобічного зв’язку між динамікою реального ВВП і кількома показниками заощаджень, виявлене за допомогою еко-нометричних розрахунків. Це відображає можливість формування сприятливого “зачарованого кола”: економічне зростання збільшення реальних доходів населення підвищення рівня заощадження збільшення нагромадження капіталу економічне зростання.

Одним із ключових завдань нинішнього етапу реформування вітчизняної економіки є удосконалення механізму трансформації заощаджень в інвестиції і підвищення ефективності використання національних заощаджень. Домогтися цього можна за допомогою цілеспрямованого стимулювання інвестиційного процесу, досягнення реальних результатів у протидії незаконному вивезенню капіталу і тіньовій економічній діяльності. Лібералізація правил гри в одних сферах капіталоутворення поряд з підвищенням ролі держави в інших можуть помітно поліпшити інвестиційний клімат у країні і сприяти значно повнішому перетворенню наявних національних заощаджень в реальні інвестиції. Неодмінною передумовою забезпечення в Україні усталеного економічного зростання є усвідомлення важливості соціокультурних та інституційних чинників. Успіху досягають лише ті країни, яким вдається оптимально поєднати свою традиційну соціокультурну систему з новітніми науково-технологічними досягненнями.

12. Для збереження перспективи долучення у майбутньому до кола розвинених країн Україна потребує сьогодні підтримання стабільно високих темпів економічного зростання, що неможливо без істотного збільшення обсягів інвестицій. За недостатніх масштабів залучення іноземного капіталу і небезпеки серйозних збурень в економіці у разі повної лібералізації фінансових ринків здатність мобілізувати відповідні обсяги заощаджень у вітчизняній економіці є необхідною передумовою успішного розвитку країни. Однак збільшення рівнів заощаджень та інвестицій у національній економіці не є універсальним і безумовним рецептом успіху. Лише за умов розвитку належного макроекономічного та інституційного середовища і проведення послідовної економічної політики підвищення рівня національних заощаджень може трансформуватися у підвищення темпів економічного зростання.

Публікації автора:

Монографії та розділи у колективних монографіях

1. Ватаманюк О.З. Заощадження в економіці України: макроекономічний аналіз. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 536 с. (32,4 друк. арк.).

2. Ватаманюк О. Заощадження в умовах ринкової трансформації економіки України // Економіка України: десять років реформ / за ред. З.Ватаманюка та С.Панчишина. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – С. 323–346 (1,45 друк. арк.).

3. Ватаманюк О. Мотиви, чинники та інструментарій дослідження особистих заощаджень у сучасній економічній науці // Доходи та заощадження в перехідній економіці України / за ред. С.Панчишина та М.Савлука. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 177–207 (1,9 друк. арк.).

Підручники та навчальні посібники

4. Ватаманюк О.З. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Львів: Інтелект-Захід, 2004. – 176 с. (10,2 друк. арк.).

5. Ватаманюк О.З. Мікроекономіка: теорія і практикум. Навчальний посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Львів: Інтелект-Захід, 2007. – 280 с. (16,1 друк. арк.).

6. Ватаманюк З., Ватаманюк О. Вступ до економічної теорії. Курс лекцій. Частина 1. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – 386 с. (особистий внесок – 1,3 друк. арк.).

7. Ватаманюк З., Панчишин С., Ватаманюк О. Вступ до економічної теорії. Курс лекцій. Частина 1. – Львів: “Новий Світ–2000”, 2005. – 352 с. (особистий внесок – 1,05 друк. арк.).

8. Ватаманюк З., Панчишин С., Ватаманюк О., Пікулик О. Вступ до економічної теорії. Курс лекцій. Видання друге, доповнене. – Львів: “Новий Світ–2000”, 2005. – 408 с. (особистий внесок – 0,9 друк. арк.).

9. Вступ до економічної теорії. Підручник. Видання третє, доповнене. За ред. З.Ватаманюка / рекомендовано Міністерством освіти і науки України. – Львів: “Новий Світ-2000”, 2006. – 504 с. (особистий внесок – 0,7 друк. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях

10. Ватаманюк О. До питання про динаміку заощаджень в умовах ринкової трансформації економіки України // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2000. – Вип. 6. – С. 87–91.

11. Ватаманюк О. Категорія заощадження в класичній економічній теорії // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2001. – Спецвип. 8. – С. 145–149.

12. Ватаманюк О. Монетарний надлишок та його економічні наслідки // Фінанси України. – 2002. – № 7. – С. 14–24.

13. Ватаманюк О. Особливості заощаджень домогосподарств у країнах з перехідною економікою // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2002. – Спецвип. 10. – С. 57–61.

14. Ватаманюк О. Заощадження домогосподарств в умовах перехідної економіки України та деякі проблеми їх вивчення // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2003. – Вип. 32. – С. 195–203.

15. Ватаманюк О. Застережний мотив заощаджень домогосподарств у сучасній теорії споживання та заощадження // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2003. – Вип. 12. – С. 117–122.

16. Ватаманюк О. Процентна ставка як чинник особистих заощаджень // Фінанси України. – 2003. – № 8. – С.109–115.

17. Ватаманюк О. Сподівання домогосподарств як чинник особистих заощаджень // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2004. – Спецвип. 13. – С. 69–74.

18. Ватаманюк О., Орловська А. Вихідні умови трансформаційного процесу в Україні з погляду моделі Сехея-Вега // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2004. – Вип. 33. – С. 539–545 (особистий внесок: аналіз моделі; обґрунтовано висновок про повне розбалансування ринку споживчих товарів напередодні початку ринкового реформування економіки України).

19. Ватаманюк О. Роль часових уподобань індивідів у теорії споживання / заощадження // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2005. – Спецвип. 14. – С. 208–214.

20. Ватаманюк О. Фіскальна політика і приватні заощадження в Україні // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. – Сер. економічна. – 2005. – Вип. 668. – С. 156–160.

21. Ватаманюк О. Чинники заощаджень домогосподарств у ринковій економіці // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2005. – Вип. 34. – С. 239–247.

22. Ватаманюк О.З. Біхевіористський підхід у сучасній економічній теорії // Економічна теорія. – 2006. – № 1. – С. 40–51.

23. Ватаманюк О. Заощадження підприємств у період ринкового реформування економіки України // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. – Сер. економічна. – 2006. – Вип. 743. – С. 3–8.

24. Ватаманюк О. Значення особистих заощаджень у період ринкового реформування економіки України та деякі загальні проблеми їх вимірювання // Вісник НЛТУ України. – 2006. – Вип. 16.5. – С. 161–167.

25. Ватаманюк О. Проблеми у сфері нагромадження як один із ключових чинників занепаду директивно-планової економіки // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. – Сер. економічна. – 2006. – Вип. 36. – С. 20–26.

26. Ватаманюк О. Стимулювання заощаджень домогосподарств: підходи і проблеми // Вісник Львівської комерційної академії. – Сер. економічна. – 2006. – Вип. 22. – С. 158–164.

27. Ватаманюк О. Сучасна теорія споживання / заощадження: стан і перспективи // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2006. – Вип. 35. – С. 80–91.

28. Ватаманюк О. Визначники особистих заощаджень в економіці України // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 75–83.

29. Ватаманюк О. Динаміка, структура та чинники національних заощаджень в Україні у 1992–2004 роках // Фінанси України. – 2007. – № 4. – С. 58–68.

30. Ватаманюк О. Економічне зростання в Україні і процес заощадження // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2007. – Вип. 37(1). – С. 107–113.

31. Ватаманюк О. Структура системи оподаткування як чинник особистих заощаджень в економіці України // Вісник НЛТУ України. – 2007. – Вип. 17.3. – С. 223–229.

Публікації в інших виданнях

32. Ватаманюк О. Україна на шляху до Світової організації торгівлі: проблеми і перспективи // Вступ України до СОТ: переваги і недоліки: Матеріали наукової конференції (Львів, 14 трав. 2003 р.). – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 9–19.

33. Ватаманюк О.З. Процентна ставка як чинник особистих заощаджень у перехідній економіці України // Матеріали міжна-родної науково-практичної конференції “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (Львів, 24–25 жовт. 2003 р.). – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 42–43.

34. Ватаманюк О.З. Заощадження домогосподарств напередодні та у перші роки ринкової трансформації економіки України // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Еконо-мічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 21–22 жовт. 2005 р.). – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – С. 50–51.

Наукові переклади

35. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Європейський контекст / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу С.Панчишина. – К.: Основи, 1998. – 682 с. (Особистий внесок – 20% перекладу).

36. Габард Р.Г. Гроші, фінансова система та економіка / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу М.Савлука та Д.Олесневич. – К.: КНЕУ, 2004. – 889 с. (Особистий внесок – 17% перекладу).

37. Герет Т.М. Клоноскі Р.Дж. Етика бізнесу / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу С.Панчишина. – К.: Основи, 1997, 1999. – 214 с.

38. Економіка для старших класів. Навчально-методичний посібник. М.Уоттс, С.Маккорл, Б.Мезарос, Р.Ф.Сміт, Р.Дж.Хайсміт / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу С.Панчишина. – Львів: Олір, 1999. – 206 с. (Особистий внесок – 70% перекладу).

39. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика: Ч.1: Макроекономіка / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу Тяня (Степана) Панчишина. – Львів: Просвіта, 1997. – 671 с. (Особистий внесок – 36% перекладу).

40. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика: Ч.2: Мікроекономіка / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу Тяня (Степана) Панчишина. – Львів: Просвіта, 1999. – 649 с. (Особистий внесок – 36% перекладу).

41. Манків Н.Ґ. Макроекономіка / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу С.Панчишина. – К.: Основи, 2000. – 588 с. (Особистий внесок – 35% перекладу).

42. Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу С.Панчишина. – К.: Основи, 1995. – 544 с. (Особистий внесок – 8% перекладу).

43. Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Мікроекономіка / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу С.Панчишина. – К.: Основи, 1998. – 574 с. (Особистий внесок – 8% перекладу).

44. Федеральна резервна система США / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу С.Панчишина. – Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 1996. – 116 с. (Особистий внесок – 40% перекладу).