Анотація до роботи:

Маєвська Л.І. Макромовленнєвий акт взаєморозуміння: засоби об'єктивації та прагматичний контекст (на матеріалі сучасної німецької мови). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню у німецькій мові макромовленнєвого акту взаєморозуміння, що трактується як фрагмент спільної мовленнєвої діяльності двох чи більше учасників спілкування, інтегрований блок послідовних різновекторних висловлень, об'єднаних в єдине комунікативне ціле на основі реалізації ними загальної глобальної інтенції, що полягає у демонструванні мовцями взаємної згоди в їхніх комунікативних позиціях.

Обґрунтовано теоретичні основи визначення лінгвістичного статусу взаєморозуміння як окремого макромовленнєвого акту, виявлено його формальні, семантичні та комунікативно-прагматичні особливості. Встановлено вербальні та невербальні засоби вираження взаєморозуміння у німецькій мові, визначено їх прагматичне навантаження, а також розглянуто способи їх взаємодії в комунікації.

З'ясовано універсальні передумови, необхідні для здійснення акту взаєморозуміння, та принципи, дотримання яких вимагається від комунікантів. Проаналізовано основні екстралінгвальні фактори (психологічний, соціальний і ментальний) і мовленнєві стратегії (ввічливості та аргументації), які зумовлюють реалізацію та об'єктивацію макромовленнєвого акту взаєморозуміння в німецькій мові.

Необхідність дослідження акту взаєморозуміння продиктована інтегративними процесами в сучасному суспільстві. У контексті інтенсифікації міжособистісних, міжнаціональних та міжнародних контактів досягнення взаєморозуміння між співрозмовниками стає соціально значущою проблемою. Взаєморозуміння є основоположним компонентом мовленнєвої діяльності і свідчить про її успішність (ефективність). Комунікацію, спрямовану на досягнення взаєморозуміння, можна розглядати як "оригінальний модус" спілкування (Ю.Габермас): вона забезпечує співіснування людей у суспільстві.

Взаєморозуміння – це фрагмент спільної мовленнєвої діяльності двох чи більше учасників спілкування. Як результативна фаза дискурсу взаєморозуміння являє собою синергетичний, інтеракційний, макромовленнєвий акт, що є послідовністю різновекторних висловлень – різних за своїми семантичними та функціональними характеристиками і об'єднаних єдиною комунікативною інтенцією. Ця інтенція визначається як іллокутивна мета акту і полягає в демонструванні співрозмовниками взаємної згоди в їх комунікативних позиціях. За своєю структурою взаєморозуміння є складним актом, що утворюється з двох і більше висловлень (ініціювальних чи реактивних стосовно один одного) із однаковими чи різними іллокутивними силами.

Основними типами взаєморозуміння є консенсус та компроміс. Консенсус – це матеріалізований у мовленні результат узгодження учасниками спілкування їхніх комунікативних інтересів, при цьому один або обидва мовці підтримують комунікативну позицію співрозмовника. Компроміс є наслідком взаємних поступок комунікантів у їх позиціях (співрозмовники частково схвалюють позиції один одного).

Когнітивною особливістю взаєморозуміння як макромовленнєвого акту є те, що в його рамках учасники спілкування виконують дві когнітивні ролі: вони є як продуцентами, так і реципієнтами, на відміну від простих мовленнєвих актів, у момент здійснення яких людина тільки повідомляє інформацію.

Мовна побудова акту взаєморозуміння спричинена його діалогічною природою, особливістю як завершальної фази дискурсу, типом складових висловлень, а також загальною темою та ситуацією дискурсу. Зафіксовані лексико-семантичні, морфологічні та синтаксичні засоби об'єктивації взаєморозуміння в німецькій мові можуть бути експліцитними й імпліцитними.

У структурі зазначеного макромовленнєвого акту спостерігається компенсаційний характер взаємодії мовних та кінетичних одиниць. Невербальні засоби є функціональними компонентами взаєморозуміння поряд із вербальними і виступають у його складі як інформативні чи неінформативні. Вони слугують максимальному розширенню інформативності мовлення, відтворенню мовного еліпсу й усуненню вербальної багатозначності.

Здійснення макромовленнєвого акту взаєморозуміння, а також способи та засоби його реалізації залежать від сукупності як лінгвальних, так і екстралінгвальних факторів. Щоб спілкування було успішним і завершилося досягненням взаєморозуміння, співрозмовники повинні відзначатися готовністю до комунікації та не мати наміру спровокувати конфлікт, дотримуватися правил спілкування (головним з яких є принцип кооперації), володіти комунікативною компетенцією, спільним фондом знань, умінням оцінити контекст спілкування та уявляти мовленнєву ситуацію у розвитку. Серед екстралінгвальних чинників, що впливають на здійснення взаєморозуміння, найважливішими є психологічний, соціальний, а також національно-специфічні риси менталітету німецького народу.

Певну роль у реалізації взаєморозуміння відіграють і мовленнєві стратегії, зокрема стратегії ввічливості та аргументації. Їх застосування комунікантами підвищує ймовірність здійснення акту взаєморозуміння. Водночас їх можна розглядати і як чинники, що зумовлюють вибір засобів вираження взаєморозуміння в німецькій мові.

Публікації автора:

1. Фактор "ввічливості" в досягненні "взаєморозуміння" // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. – Чернівці: Рута. – 1997. – Вип.15. – С. 113 – 120.

2. Комунікативний акт взаєморозуміння та його складові // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. – Чернівці: Рута. – 1998. – Вип. 27. – С. 132 – 138.

3. Роль фактора аргументації у здійсненні комунікативного акту взаєморозуміння // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. – Чернівці: Рута. – 1998. – Вип. 41. – С. 146 – 152.

4. Когнітивний аспект взаємодії вербального та невербального компонентів у складі комунікативного акту взаєморозуміння // Проблеми зіставної семантики: Збірник статей. – К.: КДЛУ. – 1999. – С. 338 – 340.

5. Мовленнєвий акт взаєморозуміння як компонент комунікативної діяльності // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. – Чернівці: Рута. – 2000. – Вип. 85. – С. 30 – 38.

6. Когнітивний аспект комплексного мовленнєвого акту взаєморозуміння // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. – Чернівці: Рута. – 2000. – Вип. 98. – С. 151 – 161.

7. Невербальні складові комплексного мовленнєвого акту взаєморозуміння // "Наукові записки" Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Сер.: Мовознавство. – 2002. – № 2. – С. 73 – 80.

8. Особливості вираження взаєморозуміння в німецькій мові // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". – 2003. – Вип. 9. – С. 195 – 199.

9. Врахування психологічного фактора в досягненні взаєморозуміння // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. "Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції". – Чернівці: Рута–Митець. – 1998. – Ч. ІІІ. – С. 232 – 237.

10. Аргументативний дискурс як засіб для здійснення комунікативного акту взаєморозуміння // Матеріали Всеукр. наук. конф. "Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності". – Львів: Літопис. – 1999. – С. 222 – 226.

11. Умови здійснення мовленнєвого акту взаєморозуміння // Тези Міжнар. наук.-практ. конф. "Іноземні мови сьогодні і завтра". – Тернопіль: ТДПУ. – 1999. – С. 124 – 125.

12. Види ситуативних моделей з комунікативним актом взаєморозуміння // Тези Всеукр. наук. філологічної конф. "Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики". – Черкаси: ЧІТІ. – 1999. – С. 38 – 40.