Комплексне кримінологічне вивчення місця, що займають представники маргінальних груп у структурі організованої злочинності, дозволяє зробити ряд висновків, спрямованих на внесення пропозицій та рекомендацій з подальшого вдосконалення практики протидії цьому виду злочинності. 1. У кримінологічній науці переважає підхід, згідно з яким маргінальність трактується як перебування особи на узбіччі соціальної структури. Однак, таке трактування звужує предмет дослідження, оскільки виключає із нього значне коло осіб – “нових” маргіналів. Вивчення представників нових маргінальних груп є дуже актуальним для кримінології, оскільки їх можна розглядати як одну із складових соціальної бази організованої злочинності. 2. Маргінальність є криміногенним фактором. Хоча маргінальний стан особи необов’язково тягне за собою вчинення нею злочину, він значно полегшує її втягнення у злочинну діяльність, зокрема в організовану. Оскільки процес маргіналізації може відбуватися у двох напрямках: визначення особи як маргінальної з боку суспільства (маргінальність ззовні) та самовизначення індивіда як маргінала (маргінальність зсередини), при дослідженні організованої злочинності у контексті проблеми маргінальності, необхідно враховувати її об’єктивно-суб’єктивну природу. 3. Маргінальний стан, крім криміногенності, характеризується також підвищеною віктимністю, ступінь якої безпосередньо залежить від виду маргінальності конкретного індивіда або групи (периферійної чи пограничної). Це призводить до того, що іноді представники маргінальних груп стають жертвами організованої злочинності, тим самим обумовлюючи її відтворення та розширення. 4. Маргінальний стан мігрантів обумовлений зміною звичних умов життя, соціального статусу, а у ряді випадків – ще й мовної та культурної формації. Процеси маргіналізації мігрантів, що значно підсилюються у випадку з нелегальними мігрантами (у зв’язку з відсутністю у них будь-якого офіційного статусу), обумовлюють криміналізацію зазначених осіб, у тому числі їхнє залучення до лав організованої злочинності. Крім того, наявність попиту серед мігрантів щодо нелегального переміщення через кордон обумовлює розширення діяльності організованих груп, що спеціалізуються на обслуговуванні каналів нелегальної міграції. Окрему криміногенну групу серед мігрантів становлять вимушені мігранти – біженці з “гарячих точок”, оскільки певна їх частина має досвід поводження зі зброєю, через що такі особи найчастіше залучаються до організованої злочинної діяльності як виконавці. 5. Тенденція діаспоризації суспільств, що намітилась останнім часом, містить у собі криміногенний потенціал, оскільки етнічні діаспори є соціальною базою етнічної організованої злочинності. 6. Колишніх військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів та спортсменів об’єднує те, що основною причиною їх маргіналізації є втрата попереднього соціального статуса, престижної роботи, в якій вони є професіоналами, та необхідність перекваліфікації або адаптації своїх професійних знань та вмінь для виконання нових функціональних обов’язків. Перелічені маргінальні групи залучаються до складу організованих угруповань через наявність у них професійного досвіду, знань, а також певних навичок (прийоми бойових єдиноборств, поводження з вогнепальною зброєю, навички зовнішнього спостереження тощо). У більшості випадків саме наявність тих чи інших знань та вмінь обумовлює їх місце у структурі конкретного злочинного угруповання та виконання ними певних функцій. 7. Маргіналізація осіб, що звільнилися з місць позбавлення волі, обумовлена їх тривалою ізоляцією від суспільства та стигматизацією з боку його членів. Їхня затребуваність в організованій злочинності є значною у зв’язку з наявністю у таких осіб кримінального досвіду, причому як власного, так і отриманого в процесі спілкування з іншими засудженими, а також певних професійних навичок (якщо мова йде про професійних злочинців). 8. Наявність професійного досвіду, навичок та вмінь у представників маргінальних груп, що досліджувалися, а також кримінального досвіду у випадку з особами, що звільнилися з місць позбавлення волі, значно підвищує суспільну небезпечність злочинних формувань, до складу яких вони входять. 9. Одним із пріоритетних напрямків загальносоціального попередження участі представників маргінальних груп населення в організованій злочинній діяльності є дії держави та громадськості. Вплив громадськості на зниження процесів маргіналізації у суспільстві, умовно можна поділити на пасивний (не створення перешкод ресоціалізації представників “груп ризику” шляхом стигматізації тощо) та активний (здійснення спеціальних дій, спрямованих на ресоціалізацію, адаптацію, соціальну допомогу тощо). 10. Спеціально-кримінологічне попередження участі представників маргінальних груп в організованій злочинній діяльності має базуватися на індивідуальному підході до представників кожної із цих груп, оскільки причини та шляхи їх втягнення в організовану злочинну діяльність значною мірою відрізняються одне від одного. 11. Вбачається доцільним створення комп’ютеризованих баз даних щодо осіб, які володіють уміннями поводження зі зброєю та мають навички з різних видів боротьби (колишніх спортсменів, військовослужбовців, особливо осіб, що брали участь у бойових діях, колишніх співробітників спецпідрозділів правоохоронних органів тощо). Впровадження таких баз даних не лише допоможе у розкритті злочинів, вчинюваних ОЗГ, а й виконуватиме функцію загальної превенції щодо представників перелічених маргінальних груп. 12. Вимагає удосконалення статистична звітність щодо осіб, які вчиняють злочини у складі організованої групи та злочинної організації. Вбачається необхідним виокремлювати випадки, коли колишні співробітники правоохоронних органів, колишні військовослужбовці та колишні спортсмени певних видів спорту входять до складу зазначених угруповань, оскільки це значною мірою підвищує їх суспільну небезпеку. |
