Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлена неадекватність організаційних форм надання медико-санітарної допомоги хворим та інфікованим на гострі та хронічні вірусні гепатити В і С в умовах зростання їх поширення, що потребувало наукового обґрунтування системи медичної та медико-профілактичної допомоги вказаному контингенту, впровадження якої довело на практиці свою медичну, соціальну і економічну ефективність. 1. Встановлено, що рівень уперше зареєстрованих випадків інфікування населення 20 Житомирської області гепатитом В за 20002004 рр. зменшився з 14,5 до 10,0 випадків, а гепатиту С – зріс з 3,5 до 8,0 (на 100 тис. чол.), при зростанні показника поширеності ХПВГ В з 47,7 до 104,1, а гепатиту С – з 12,5 до 35,9 на 100 тис. чоловік. 2. Встановлені негативні медико-соціальні наслідки ПВГ, які проявляються тривалою втратою працездатності при гепатиті В у межах 45, гепатиті С – 38 днів; зростанням серед хворих на ХПВГ В і С первинно інвалідізованих на 41,3%, інвалідів І і ІІ групи – до 53,3%, серед яких особи працездатного віку становлять 92,4%. Доведено, що потреба асигнувань на лікування хворих на ПВГ складає 50% річного бюджету області на охорону здоров’я із розрахунку вартості стандартного обстеження та етіотропного лікування 36105 тис. грн. на одного хворого на рік, а погіршення якості життя спостерігається у 87,6% пацієнтів із зазначеною патологією. Встановлено, що існуюча система надання медичної допомоги хворим ХПВГ не відповідає епідеміологічній ситуації в Україні і не задовольняє 72,8% хворих; виявлені наступні основні організаційні недоліки: низький рівень знань з проблем ХПВГ 66,7% медичних працівників, відсутність чіткого визначення фаху лікаря, який повинен здійснювати та відповідати за диспансерний нагляд за хворими та інфікованими і який здійснюється спеціалістами різного профілю (38,5% сімейними лікарями, 27,3% терапевтами, 20,2% інфекціоністами, 10,3% гастроентерологами, 3,7% гепатологами); заклади охорони здоров’я неспроможні провести верифікацію генотипу вірусу та забезпечити препаратами для етіотропної терапії. Результати дослідження засвідчили необхідність наукового обґрунтування якісно нової системи медичної і медико-профілактичної допомоги хворим на ПВГ, а її інфраструктура передбачає формування раніше відсутньої гепатологічної служби області, центральним елементом якої є гепатологічний центр на базі обласної клінічної лікарні у складі аналітичного і консультативного відділів та стаціонару на 20 ліжок, а складовими – гепатологічні консультативні кабінети при обласному (Житомир), міжрайонному (Коростень) діагностичних центрах, які взаємодіють з центрами протидії СНІДу і крові, обласною МСЕК, міськими та районними ЛКК, обласним медичним центром по санітарно-освітній роботі, санепідемслужбою, обласним центром медичної статистики. Впровадження нової функціонально-організаційної системи і регіональної комплексної програми медико-санітарної допомоги хворим та інфікованим ПВГ дозволили поліпшити якість і рівень організації медичної допомоги на 20,4% (до 84,9%), в тому числі доступність обстеження на 19,3% (до 56,8%), медикаментозне забезпечення на 8,8% (до 31,6%), консультативну допомогу на 14,3% (до 98,0%), забезпечення інформаційними матеріалами на 38,9% (до 72,9%). Ефективність запровадженої системи медичної і медико-профілактичної допомоги хворим на ПВГ та інфікованим підтверджується позитивною оцінкою експертів (92%100%),
21 підвищенням на 19,7% рівня задоволеності хворих організацією медичної допомоги (до 67,8%) та на 15% рівня знань молоді щодо шляхів інфікування і засобів захисту, зниженням кількості днів тимчасової непрацездатності серед хворих на 25,7%. Розроблена функціонально-організаційна система медичного забезпечення хворих на ПВГ може бути запроваджена на територіях з різним рівнем первинного інфікування, соціально-економічного розвитку та рівнем надання медичної допомоги без спеціальних заходів її адаптації.
|
