Анотація до роботи:

Тихомирова І.О. Механізм державного регулювання підготовки управлінського персоналу в реальному сектора економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 . – Організація управління, планування і регулювання економікою. - Науково – дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2002.

Робота присвячена проблемам розробки механізму державного регулювання підготовки управлінського персоналу в реальному секторі економіки України.

В дисертації викладені та узагальнені теоретичні положення щодо тенденцій у розвитку управлінських структур в реальному секторі економіки, уточнено сутність концепції людського капіталу у застосуванні до вирішення проблем забезпечення ефективної діяльності підприємств; визначено специфічність і особливість управлінської праці. Проаналізований світовий досвід організації системи підготовки управлінського персоналу підприємств та тенденції її розвитку. Досліджені особливості сучасного стану системи підготовки управлінського персоналу в Україні та обґрунтовані необхідні заходи щодо її розвитку. Розроблено концептуальні і методичні основи формування адаптивної багаторівневої системи розвитку управлінського персоналу в реальному секторі економіки.

У дисертації викладено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі формування механізму державного регулювання підготовки управлінського персоналу в реальному секторі економіки. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

1. Реалізація державної стратегії економічного зростання потребує вирішення задачі ефективного господарювання підприємств реального сектору економіки України без відповідності до їх організаційно – правової форми, історії існування чи виду діяльності. Однією з головних складових її рішення є забезпечення ефективного управління, що зумовлює необхідність розробки концептуальних основ, методичних підходів щодо механізму державного регулювання підготовки управлінського персоналу. Її слід розглядати як безперервний процес інвестицій в людський капітал, орієнтований на підвищення ефективності виробництва в цілому, шляхом реалізації широкого спектру заходів, спрямованих на забезпечення професійної і управлінської компетентності.

2. Проведений аналіз показав, що підхід до управління, базований на теоретичній концепції людського капіталу, трансформує сутність сучасної управлінської діяльності. Зміст і засоби досягнення цілей професійними управлінцями залишаються сфокусованими на сфері посадових і владних прав, проте на перший план виходять навички керівництва приймати творчі нестандартні рішення, організовувати роботу в постійно змінних групах, знаходити нові способи мотивації підлеглих. Відбувається трансформація владних повноважень у владу авторитету, неформального лідерства.

3. Механізм державного регулювання підготовки управлінського персоналу - це система взаємопов’язаних елементів правового, економічного і організаційного характеру, спрямованих на досягнення синергетичного ефекту, коли результати від вивчення окремих дисциплін приводять до якісно нової системи знань щодо теорії і практики управління у окремого керівника, а ефективне управління підприємствами в цілому обумовлює подальше економічне зростання країни

4. Економіко-математичне моделювання підтверджує зв’язок між управлінським персоналом та показниками діяльності підприємств реального сектора економіки. Жорстка ринкова конкуренція змушує підприємства впроваджувати нові стратегії розвитку, що часто потребує кваліфікованих кадрів. Моделювання чинників впливу новопризначених керівників на показники виробничої діяльності підприємств доводить, що зміни в вищому управлінському персоналі ведуть до покращення показників виробничої та фінансової діяльності, що особливо характерно для приватизованих підприємств.

5. Світовий досвід підготовки управлінського персоналу доводить, що все більш поширеним стає усвідомлення специфічності управлінської праці. В Україні протягом останнього десятиріччя створена і розвивається мережа відповідних навчальних закладів, різних за організаційно - правовими формами та джерелами фінансування. Проте застарілі, недостатньо гнучкі організаційні структури державного управління, відсутність сучасної методології розбудови системи підготовки управлінського персоналу приводять до нескоординованої в своїх цільових спрямуваннях діяльності відповідних навчальних закладів; відставання здобутків від проголошених намірів; гальмування ефективного розвитку системи підготовки управлінського персоналу в цілому.

6. Враховуючи інтереси численних зацікавлених груп і коаліцій (таких, як працедавці, вітчизняні і закордонні партнери, громадська спільнота, навчальні заклади), механізм державного регулювання має сприяти поєднанню переваг академічних навчальних програм з підприємницьким підходом за рахунок адаптивності навчальних програм до потреб швидко змінного зовнішнього середовища та забезпечувати підтримку державної кадрової політики в реальному секторі за рахунок створення інформаційної бази керівного управлінського резерву, впровадження системи незалежного рейтингування закладів, що працюють в сфері підготовки управлінського персоналу, для реалізації цілеспрямованої державної політики їхньої підтримки.

7. Оскільки роль основних регуляторів сфери підготовки управлінського персоналу беруть на себе елементи ринкового механізму (попит, пропозиція, конкуренція), то по відношенню до системи підготовки управлінського персоналу суттєво змінюється роль Міністерства освіти і науки України. Його головною функцією стає функція стратегічного координатора, який за рахунок акумуляції інформації, впровадження механізму суспільно - державної акредитації, аналізу існуючих тенденцій в умовах скорочення життєвого циклу навчальних програм, змін в інформаційних технологіях, сприятиме розповсюдженню об’єктивної інформації про якість програм та напрями їхнього подальшого вдосконалення.

8. Основою діяльності закладу, що працює в сфері підготовки управлінського персоналу, має стати інноваційна модель підприємницької поведінки, що означає відхід від “масового” навчання; обумовлює необхідність запровадження системи рівноправного партнерства з усіма зацікавленими сторонами заради постійної співпраці з метою оптимізації методів діагностики потреб підприємств у підготовці управлінського персоналу, розширення портфелю навчальних програм, запровадження ефективних процесів обміну інформацією. Інноваційна модель підприємницької поведінки може бути реалізована шляхом створення багаторівневої адаптивної системи підготовки управлінського персоналу, в якій кожний із рівнів розрахований на управлінців різної відповідальності. Рівні відрізняються змістом навчальних курсів, їх тривалістю, форматом проведення занять. Все це дозволить досягти концептуальної єдності, розуміння спільних цінностей, навичок, поглядів та образів поведінки управлінцями різної відповідальності в прийнятті рішень.

9. Важелями механізму державного регулювання підготовки управлінського персоналу мають бути заходи податкового стимулювання, які сприятимуть залученню приватних інвестицій в програми підготовки управлінського персоналу, заохочуватимуть фізичних осіб, в першу чергу, керівників підприємств до участі у таких програмах. Спеціального режиму підтримки програми підготовки управлінського персоналу потребують в регіонах України, де існує високий рівень безробіття, що сприятиме розвитку підприємництва в цих регіонах.

10. Розроблені методичні рекомендації щодо визначення потреб реального сектора у запровадженні навчальних програм; рекомендації для закладів, що працюють в сфері підготовки управлінського персоналу, щодо адаптації своїх програм до потреб підприємств у визначенні характеристик навчальних курсів за змістом, формою викладання та предметною галуззю; щодо уподобань підприємств у виборі постачальника освітніх послуг, типу навчальної програми за терміном реалізації, місцем проведення та спрямованістю на окремі групи учасників програми.

11. Результати проведених досліджень дають змогу стверджувати, що за допомогою впровадження механізму державного регулювання, ефективного використання важелів організаційного, правового і фінансового впливу управлінський персонал в реальному секторі економіки дістане необхідний розвиток, що буде необхідною основою забезпечення процесів подальшого економічного зростання України.

Публікації автора:

1. Тихомирова І.О. Система управління персоналом як складова стратегії розвитку підприємств в ХХІ сторіччі: проблеми впровадження // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наук. праць. Вип. 13. – К.: НДЕІ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, 2001. – С. 84 – 87.

2. Тихомирова І.О. Управлінська освіта в Україні : проблеми оподаткування // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наук. праць. Спеціальний випуск. Частина І. – К.: НДЕІ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, 2002. –– С. 160 –165.

3. Тихомирова І.О. Проблеми розвитку управлінського персоналу підприємств в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наук. праць. Вип. 17. – К.: НДЕІ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, 2002. – С. 131 – 132.

4. Тихомирова І.О. Проблеми та перспективи співпраці закладів освіти з підприємствами України: Матеріали міжнародної науково – методичної конференції “Актуальні проблеми та перспективи вдосконалення підготовки конкурентноздатних фахівців”. ( 3 – 4 грудня 2001 року, Київ). – К., 2001.- С. 246 –249.

5. Тихомирова І.О. Профіль українського менеджера: минуле і майбутнє // Отдел кадров /HR Department . – 2001. - Вип. 18 (58). – С.22 –26.

6. Budzan B., Tykhomyrova I., Snizhko V. Assessing management training needs in Central and Eastern Europe. Survey of selected enterprises in Ukraine / ETF. – Turino, Italy, 2000. – 110 р.