У дисертації узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в удосконаленні механізму державного управління структурно-інноваційними зрушеннями в економіці України в умовах переходу до інноваційної моделі розвитку і розробці теоретичних та прикладних положень щодо підвищення його результативності. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки: У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі знаходять розв’язання проблеми державної політики у сфері управління інноваційним процесом, підвищення конкурентоспроможності економіки, визначені теоретичні засади інноваційної економіки, теоретико-методологічні засади структурної, інноваційної, інвестиційної політик, досліджено процеси оптимізації відтворювальної, галузевої та інших сфер економіки. Але, рівень дослідження проблеми формування механізму державного управління трансформаційними процесами в господарській системі залишається недостатнім. В основних дослідженнях та наукових розробках з державного управління структурними зрушеннями в економіці не враховуються сучасні реалії світогосподарських процесів. Наукові праці, присвячені державному управлінню СІЗ, не акцентують увагу на формуванні інтегративної функції та механізму державного управління здійсненням трансформаційних перетворень. Дослідження функцій та інструментів державного управління у системі регулювання інноваційного процесу і структурних змін в економіці держави дозволяє стверджувати про необхідність формування нової інтегративної функції державного управління, яка зводить організаційно-правові, фіскальні, фінансові інструменти регулювання галузевої і технологічної сфер економіки в єдиний цикл і дає змогу перетворити державу в активного суб’єкта управління інноваційним процесом та сформувати макроекономічні пропорції необхідні для забезпечення розширеного відтворення виробництва. Реалізація інтегративної функції державного управління потребує розробки відповідного механізму, а саме механізму державного управління структурно-інноваційними зрушеннями в економіці як сукупності інструментів, засобів, стимулів, сформованих на основі вертикально-горизонтальних причинно-наслідкових зв’язків сфер економіки і спрямованих на досягнення цілей високотехнологічного, інноваційного розвитку.
3. Аналіз державного управління структурою економіки України свідчить, що воно здійснювалось неефективно, структурні зрушення відбувалися у напрямі, що суперечить інноваційній моделі розвитку економіки та закріплює її сировинну орієнтацію. Про обмеженість можливостей національної економіки до розширеного відтворення та звуження її інноваційних можливостей свідчить використання існуючих виробничих потужностей із застосуванням переважно застарілих технологій, що властиве багатьом галузям промисловості, насамперед сировинним. Галузева структура економіки характеризується відсутністю низки високотехнологічних галузей (наприклад виробництво складної медичної техніки). Чинником поглиблення наявних диспропорції в економіці є відсутність ефективного державного управління формуванням галузевих та технологічних пропорцій. 4. На підставі аналізу державної політики в інноваційній сфері визначено, що її основними недоліками є: спрямування бюджетних коштів переважно у галузі нижчих технологічних укладів, неефективний розподіл капіталовкладень на оновлення основних фондів в інноваційних секторах економіки, практична відсутність мотивації здійснення інноваційної діяльності. Зменшити їх негативний вплив можливо шляхом впровадження в практику організаційно-правових (розробка довгострокового програмного документа щодо державного управління структурно-інноваційними зрушеннями в економіці), фінансових (механізм державно-приватного партнерства щодо інвестування в інноваційній сфері), фіскальних (здешевлення довгострокових кредитів з частковою компенсацією відсоткової ставки комерційних банків за рахунок бюджетних коштів) інструментів. 5. Урахування основних результатів проведеного дослідження, вітчизняного та світового досвіду, а також потреби у здійсненні результативного державного управління структурно-інноваційними зрушеннями в економіці України, яке забезпечить високі темпи економічного зростання, дозволить змінити сировинну орієнтацію економіки та забезпечити її високотехнологічність дає підстави запропонувати низку практичних заходів органам державного управління, які сприятимуть формуванню конкурентоспроможної інноваційної економіки України. З цією метою: Кабінету Міністрів України пропонується здійснити перерозподіл повноважень у сфері управління структурно-інноваційними зрушеннями в промисловому комплексі та наділити Міністерство промислової політики України такими функціями: прогнозування структурних зрушень – аналіз динаміки структурно-інноваційних зрушень у промисловості та прогнозування тенденцій структурних трансформацій, визначення пріоритетів структурно-інноваційного розвитку промисловості України; планування структурних зрушень – кількісне визначення частки високотехнологічних галузей промисловості (зокрема високотехнологічного машинобудування), кількісне та якісне встановлення пріоритетних напрямів розвитку; організації – організаційно-правове забезпечення формування п’ятого та шостого технологічних укладів, а саме розробка Державного реєстру технологій; організація виробництв п’ятого та шостого технологічних укладів з державною формою власності з подальшою експлуатацією або продажем їх у приватну власність; стимулювання – розробка механізму державно-приватного партнерства щодо здійснення спільного, державного та приватного інвестування інноваційних проектів (разом з Українською державною інноваційною компанією розглянути можливість створення Державного венчурного інноваційного фонду та виступити його засновниками); контролю – конкретизація відповідальності як гарантованого виконання взятих зобов’язань суб’єктами промислової діяльності з відповідною розробкою системи санкцій; Міністерству фінансів України рекомендується при розробці Податкового кодексу України: поступово знизити базову ставку податку на прибуток для інноваційних підприємств та підприємств, які спрямовують його на розширене відтворення виробництва або отримали прибуток від продажу енергозберігаючих технологій, продукції тощо; диференціювати ставки податку на прибуток суб’єктів фінансового ринку (венчурних фондів) залежно від напрямів кредитування; відновити практику зарахування на спеціальний рахунок інноваційних підприємств 50% від податку на прибуток, що був одержаний від виконання інноваційних проектів, за умови використання його виключно на фінансування інноваційної та науково-технічної діяльності, розширення власних науково-технологічних i дослідно-експериментальних баз, а також прискореної амортизації основних фондів інноваційних підприємств та сплати земельного податку за зниженою базовою ставкою; розширити податкову базу в частині оподаткування, використання та переробки природних ресурсів з метою недопущення втрат у державному бюджеті через застосування пільг та преференцій. |
