Результати досліджень, викладені в дисертації, дозволяють зробити наступні висновки: 1. Структурна політика - це система науково обгрунтованих цілей та заходів, спрямованих на оптимізацію функціонально-компонентної й функціонально-територіальної . структури господарства України, вдосконалення міжгалузевих пропорцій та формування соціальне орієнтованої, економічно ефективної та екологічно безпечної господарської системи з врахуванням природних, демографічних та ресурсних особливостей регіонів. При цьому метою регіонального структурного регулювання є забезпечення функціонування національної економіки як цілісної системи на основі оптимального розміщення продуктивних сил з врахуванням природно-ресурсного потенціалу, існуючих систем розселення, особливостей історичного розвитку та екологічної безпеки регіонів. 2. Економічна криза поглибила структурні деформації, які мали місце ще за часів адміністративно-командної системи. Технічна відсталість, відсутність науково обґрунтованої економічної політики, повільне здійснення економічних реформ зумовили в умовах уже незалежної України поглиблення економічної кризи, яка має в своїй основі, передусім, кризу промислового виробництва. Промислова криза у дослідженні розглядається як процес, внаслідок якого промислове господарство переходить з одного стану в інший, якісно гірший і значний інтерес приділяється не стільки причинам збоїв, скільки силам, під впливом яких система переходить з одного стану в інший. Вихід з кризи, на наш погляд, полягає не в усуненні виявлених причин, а в змінах у взаємодії і спрямованості тих сил, які в кожному наступному виробничому циклі чи фінансовому році відтворюють негативні елементи, котрі ініціюють новий виток кризи. Різнопланове зниження виробництва в основних галузях промисловості призвело до негативних змін її галузевої структури, яка зараз практично визначається експортно-орієнтованими галузями паливно-енергетичного, металургійного і хімічного комплексів, які є найбільшими забруднювачами Довкілля-3, За роки структурної перебудови розходження регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку посилилися, збільшився розрив між традиційно високорозвиненими у промисловому відношенні регіонами і менш розвинутими. З метою більш детального дослідження диференціації розвитку економіки регіонів України було проведено групування областей за обсягом ВДВ на душу населення. До групи аутсайдерів увійшли області Карпатського регіону. Якщо поставити за мету досягнення Карпатським регіоном середнього по Україні обсягу ВДВ надушу населення за ЗО років при середньорічному темпі приросту ВДВ по Україні в цілому 3%, то середньорічний темп приросту Львівської та Івано-Франківської областей повинен бути у межах 5%, у Закарпатській області - 7-8%. у Чернівецькій - 8-9% на рік. При необхідності здійснити процес вирівнювання за 10 років Івано-Франківській і Львівській областям знадобиться 8%-ий середньорічний темп приросту. Чернівецькій і Закарпатській областям не вдасться за 10 років досягти такої цілі. 4. Врахування екологічного чинника в ході проведення економічних реформ потребує відповідної орієнтації всіх економічних інструментів, в першу чергу тих, що впливають на напрям і темпи структурної перебудови територіально-господарських комплексів. Екологічно орієнтоване удосконалення виробництва, особливо за рахунок зменшення енерго- та матеріаломісткості продукції може стати значним резервом інвестиційних засобів, які можна буде використати на розвиток перспективних напрямків економіки і подальше підвищення її ефективності. Модернізація і реконструкція виробничих процесів з орієнтацією на ресурсозберігаючі технології дозволить зменшити (чи уникнути) в тій чи іншій мірі супутні екологічні витрати (витрати на запобігання екологічного впливу, витрати на ліквідацію наслідків забруднення, економічних збитків від порушення екосистем). Тобто, отримати подвійний ефект: економічний та екологічний. Особливо вагомі результати може принести зменшення енерго- та матеріаломісткості виробництва у будівництві, енергетиці, комунальному господарстві. Екологізація структурної перебудови господарського комплексу регіону реалізується через удосконалення механізму природокористування і його законодавчо-правового забезпечення, зокрема Законів України: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу" і т.п. 5. Структура господарського комплексу Карпатського регіону має свої особливості. По-перше, частка промислового виробництва регіону менша ніж середньоукраїнська. Особливо мала питома вага цієї сфери у Закарпатській і Чернівецькій областях. Це й обумовило високу питому сільського господарства в цілому по регіону. По-друге, у зв'язку з наявністю розвиненого рекреаційного комплексу частка галузі охорони здоров'я у господарстві Карпатського регіону перевищує середню по Україні. За роки реформування відбувається постійне падіння валового внутрішнього продукту і валової доданої вартості в усіх галузях господарства Карпатського регіону. Головна причина негативних змін -тривала економічна криза. Покращити ситуацію в регіоні спроможна лише структурна перебудова, спрямована на вдосконалення існуючих галузей промисловості і транспорту, пріоритетний розвиток агропромислового виробництва і рекреаційного господарства. 6. Здійснення активної екологічної політики гальмуватиме обмеженість фінансових ресурсів. Прогнозні оцінки, проведені в дослідженні, свідчать про те, що суттєвого збільшення обсягів екологічних інвестицій не відбудеться. На період 2002-2005 pp. найбільш реальними є природоохоронні асигнування за рахунок капітальних вкладень, плати за забруднення довкілля, частки плати за спеціальне використання природних ресурсів. 7. Дефіцит екологічних інвестицій актуалізує проблему пошуку ефективних форм забезпечення екологічної безпеки в процесі здійснення структурних реформ. Останні розглядаються нами як засіб стабілізації та покращення стану довкілля в регіоні. Разом з тим, як показує досвід, без відповідного інституційного забезпечення структурна перебудова господарства не зможе принести бажаного екологічного ефекту. Тому основними формами екологічної регламентації цих процесів ми розглядаємо регіональні екологічні програми, вдосконалення природоохоронного законодавства, інституціоналізацію екологічної політики, підготовку висококваліфікованих спеціалістів в галузі регіональної економіки та природокористування, участь громадськості у вирішенні екологічних проблем. Це дозволить суттєво підвищити екологічну ефективність структурної трансформації господарського комплексу регіону. |
