Анотація до роботи:

РадєваМ.М. Механізм формування диверсифікаційної політики підприємства в умовах трансформаційної економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економікою. – Дніпропетровський університет економіки та права, Дніпропетровськ, 2005.

Дисертацію присвячено узагальненню та вдосконаленню теоретичних основ, методичних підходів та практичних рекомендацій щодо формування диверсифікаційної політики підприємства в умовах трансформаційної економіки.

На підставі аналізу макро- й мікроекономічних процесів виявлено основні напрями стратегічного розвитку підприємств України з визначенням ролі стратегії диверсифікації для досягнення стійкого економічного зростання підприємств і країни.

Систематизовано і класифіковано фактори, які впливають на процес диверсифікації та його результати у вигляді ієрархічної структури за ознаками мети, рівня, напряму, об’єкта. У роботі визначено роль держави як фактора диверсифікації, розроблено систему державної підтримки диверсифікації.

Запропоновано концепцію управління диверсифікацією на підприємстві, яка являє собою систему поглядів на рушійні сили та методи досягнення мети підприємства через методологічне обґрунтування формування, впровадження та оцінки диверсифікаційної політики. Розроблено механізм формування диверсифікаційної політики як сукупність методів та засобів послідовного вибору напрямків розвитку підприємства, що дозволяє через сукупність певних процедур та використання критеріїв обґрунтувати необхідність, можливість та доцільність диверсифікації.

Удосконалено модель вибору конкурентної стратегії стратегічної одиниці “продукт-ринок”, що стає підґрунтям реалізації диверсифікаційної політики.

Удосконалено аналіз конкурентоспроможності підприємства, що дозволяє визначити ринкові можливості залежно від ключових компетенцій підприємства та його уявлення про розвиток ринку.

1. В умовах трансформації економіки України першочерговим завданням стає відновлення фінансових та організаційних параметрів українських підприємств як основи довгострокового розвитку країни. Результати проведеного аналізу доводять, що типові проблеми промислових підприємств, такі як зношена матеріально-технічна база, нестача сировини, неповна зайнятість персоналу, відсутність кваліфікованих працівників, інертність керівництва, неякісний менеджмент, брак галузевих та міжгалузевих зв’язків, примушують підприємства вибирати диверсифікацію як стратегію виживання та підвищення ефективності.

2. Сьогодні диверсифікація надає можливість підвищити ефективність роботи підприємства та знизити ризик. Виявлено, що в Україні процеси диверсифікації відбуваються завдяки розширенню напрямків діяльності у зв’язку з потребою поєднувати виробничу, комерційну та фінансову діяльність, на відміну від західної практики диверсифікації, яка відбувається за допомогою злиття та поглинання.

3. Доведено, що фактори переорієнтації підприємства в бік диверсифікованого розвитку мають ієрархічну підпорядкованість. На вершині ієрархії перебувають фактори-мотиви, які відбивають внутрішню спонуку до диверсифікації задля досягнення мети окремого підприємства та держави загалом. Ступінь досягнення мети залежить від факторів-умов, які визначаються станом елементів внутрішнього та зовнішнього середовища на макро- й мікрорівні. Вибір напрямку диверсифікації має ґрунтуватися на якісній та кількісній оцінці визначених факторів.

4. Доведено, що важливим фактором диверсифікації стають потреби держави. Це обумовлює необхідність формування державної політики в галузі диверсифікації. Розроблено систему стимулювальних державних заходів, що дасть змогу охопити диверсифікаційним процесом низку галузевих та міжгалузевих підприємств.

5. Запропоновано концепцію управління диверсифікацією на підприємстві, яка являє собою систему поглядів на рушійні сили та методи досягнення мети підприємства через методологічне обґрунтування формування, впровадження та оцінки соціально-економічного ефекту диверсифікаційної політики.

6. Розроблено класифікацію видів диверсифікації за ознаками: інвестиційне джерело; принцип приєднання підприємств; напрям диверсифікації; ступінь однорідності диверсифікації; зміна параметрів продукції; об’єкт диверсифікації; рівень диверсифікації; масштаб диверсифікації. Класифікація забезпечує можливість зіставляти напрямки диверсифікації та результати їх упровадження. Різноманітність видів і результатів диверсифікації потребує використання раціональних підходів до прийняття рішення щодо диверсифікації.

7. Розроблено механізм формування диверсифікаційної політики на основі виявлених взаємозв’язків між видами, принципами та методами диверсифікації. Механізм, що включає такі елементи, як обґрунтування необхідності, можливості та доцільності реалізації диверсифікації, дає можливість упевнитись у правильно вибраному напрямку диверсифікації.

8. На основі сукупного вивчення процесів диверсифікації на підприємствах розроблено методику формування диверсифікаційної політики підприємства. Методика дозволяє через сукупність певних процедур і використання критеріїв розв’язувати ключову проблему диверсифікації – вибирати напрямок диверсифікованого розвитку.

9. Удосконалено методику вибору конкурентної стратегії одиниці “продукт-ринок”, яка є підґрунтям реалізації диверсифікаційної політики. Методика дозволяє залежно від мети стратегічної одиниці й комбінації ключових факторів вибрати максимально ефективну стратегію перетворення цінностей, якими володіє соціально-економічна система, на ефект.

10. Удосконалено аналіз конкурентоспроможності підприємства, який поєднує оцінку внутрішнього та зовнішнього стану підприємства способом розрахунку відносних показників, що дозволяє визначити ринкові можливості підприємства. Зовнішній аналіз передбачає вивчення стану та тенденцій розвитку ринку з метою виявлення його потенційних можливостей; внутрішній аналіз – це пошук унікальних здатностей підприємства. Результати аналізу конкурентоспроможності групи промислових підприємств дали змогу визначити межі критерію ринкових можливостей підприємства, що може стати базою для оцінювання конкурентоспроможності підприємства.

11. Доведено необхідність диверсифікації промислових підприємств регіону, яку обумовлюють тенденції розвитку ринку та фактори незадовільного стану підприємства. Установлено, що впровадження диверсифікаційної політики уможливить значний економічний і соціальний ефект на макро- й мікрорівнях.

Публікації автора:

1. Радева М.Н.. Стратегическое направление развития организации на основе диверсификации // Экономика и управление. – 2003. – №5–6 (42–43). – С.34–38.

2. Радєва М.М. Державне регулювання проблеми розвитку кризових явищ у діяльності підприємств України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – №1. – С.293–296.

3. Радєва М.М. Організаційно-економічний механізм диверсифікації підприємства // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – №2. – С.33–39.

4. Радєва М.М. Фактори диверсифікації на макро- та мікрорівні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – №1. – С.218–222.

5. Радєва М.М., Маслов М.П. Комплексне оцінювання конкурентоспроможності підприємства // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. - №3. – С.176–179.

Особистий внесок здобувача: удосконалено аналіз конкурентоспроможності підприємства.

6. Радєва М.М. Процес стратегічного управління диверсифікованою компанією // Академічний огляд. – 2004. – № 1. – С. 54–60.

7. Радєва М.М. Методика вибору конкурентної стратегії підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 194: В 5 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С.883–891.

8. Радєва М.М. Методика розробки диверсифікаційної політики підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 199: В 4 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С.698–706.

9. Ткач А.А., Волков О.Г., Ткач Т.В., Радєва М.М., Севастьянович Н.М. Соціально-економічна трансформація України в умовах глобалізації. – Запоріжжя: “Просвіта”, 2003. – 136 с.

Особистий внесок здобувача: визначено особливості процесу стратегічного управління організацією в умовах глобалізації (Р.ІV Стратегічне управління організацією в умовах глобалізації).

10. Радєва М.М. Концепція організаційного механізму диверсифікації на підприємстві // Збірник тез доповідей учасників “Тижня науки” в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ”: В 3 т. – Т. 2. – Ч. 5. –Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2003. – С.99–100.

11. Радєва М.М. Процес розробки стратегії диверсифікованого підприємства // Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції “Динаміка наукових досліджень` 2003”. – Том 23. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.55–57.

12. Радєва М.М. Конкурентоспроможність підприємств в умовах глобалізації економіки // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Дії соціальних партнерів щодо адаптації економіки України до членства в СОТ та упередження негативних соціальних наслідків” / Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. – 2004. – №1 (25). – С.127–130.

13. Радєва М.М. Стратегічний напрямок розвитку організації в перехідному суспільстві // Збірник матеріалів Другої Всеукраїнської наукової конференції “Політичні, економічні та психологічні виміри перехідного суспільства”. – Суми: СДУ, 2004. – С.66–71.

14. Радєва М.М. Оцінка конкурентного потенціалу підприємства // Збірник тез доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”. 13 травня 2004 р. – Мелітополь: НКП ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – С.126–127.

15. Радєва М.М. Диверсифікація – стратегія підвищення конкурентоспроможності підприємств // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “ Формування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки” / Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Том 3 (22). Економічні науки. – Полтава, 2004. – С.278–282.

16. Радєва М.М. Методика оцінки конкурентоспроможності підприємства // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. Том ІІ. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 55–56.

17. Радєва М.М. Конкурентні стратегії підприємства в умовах ринкової економіки // Материалы Всеукраинской межвузовской научно-практической конференции “Проблемы устойчивого регионального развития в условиях рыночной экономики”. – Симферополь: “КАПКС”, 2004. – С.138–140.

18. Радєва М.М. Фактори диверсифікаційних процесів у організації // Збірник тез доповідей учасників ІV Міжвузівської студентської конференції “Наука і вища освіта у третьому тисячолітті”. 2 березня 2004 р. – Мелітополь: НКП ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – С.52–54.

19. Радєва М.М. Стратегія як підґрунтя досягнення конкурентоспроможності підприємства // Тези доповідей учасників ХІІ Міжвузівської студентської наукової конференції “Наука і вища освіта” / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 20 травня 2004 р. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – С.22.

20. Радєва М.М. Ієрархія стратегій в організації // Матеріали науково-практичної конференції “Управління розвитком соціально-економічних систем: стан, проблеми, перспективи”. – Полтава: Полтавський інститут бізнесу, 2004. – С.36–38.

21. Радєва М.М. Передумови диверсифікаційних процесів на переробних підприємствах // Збірник тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 28–29 жовтня 2004 р. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – Т.1. – С.127–128.

22. Тян Р.Б., Радєва М.М. Модель прийняття рішення щодо впровадження диверсифікаційної політики // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Соціально-економічна трансформація суспільства в умовах глобалізації”. 6 травня 2005 р. – Мелітополь: МІДМУ ГУ “ЗІДМУ”, 2005. – С.147–148.