З’ясовано, що історично-еволюційна спадщина багата широким колом наукових поглядів щодо конкурентної боротьби на зовнішньому і внутрішньому ринках. Серед них стосовно змісту зустрічаються конструктивні і плідні, але, на жаль, не обходиться і без таких які містять у собі елементи протиріччя, ознаки спрощення і недосконалості.
З огляду сучасного стану формування конкурентоспроможності галузей АПК в умовах активного розвитку глобалізації і локалізації світової економіки вирізняються стрижневі або так звані "базові наукові здобутки", серед яких вагоме місце посідають праці Е.Хекшера, Т.Степанова, Е.Чемберліна, Дж.Робінсон, І,Фамінського та І.Бураковського. Оскільки наукові здобутки згаданих вчених переважно звільнені від віджилих і застарілих методологічних та методичних положень, то на них і правомірно в першу чергу спиратися при дослідженні конкуренто-спроможності галузей АПК на зовнішньому і внутрішньому ринках. 2. Виявлено, що в економічній літературі, яка вже видана в Україні і в зарубіжних країнах, ще не приділяється належної уваги досконалій інтерпретації сутності такого ключового поняття як конкурентоспроможність галузі, а також визначенню його місця і ролі у плані методологічного забезпечення розвитку зовнішньоекономічної діяльності щодо конкурентоспроможності галузі. Тут значущим домінантом є комплексне виокремлення змагальності у просторі і часі з метою формування ефективних експортно-імпортних операцій на зовнішньому і внутрішньому ринках. 3. Установлено, що при формуванні загальної методики дослідження важливо використати національні методичні надбання і рекомендації світової економічної науки, які мають бути адаптованими до української економіки. Підвалинами загальної методики дослідження мають бути вимоги економічної інтеграції України з Європейським Союзом та дотримання норм і правил ГАТТ/СОТ. Щодо методів дослідження, то в даному випадку правомірно привернути увагу до загальнонаукових і спеціальних методів, а також до сучасних методів статистики. 4. Визначено, що в останній час найважливішими критеріями, (стратегічними напрямами практичної діяльності), застосування яких сприяє динамічному підвищенню конкурентоспроможності галузей АПК на зовнішньому і внутрішньому ринках, запобігає неефективному використанню ресурсів і нееквівалентному їх обміну, є переорієнтація на ринки з вигідними економічними умовами та вимогливим попитом на товари, а також збереження традиційних і перспективних ринків збуту товарів. Індикатори у своїй кількості та якісній сутності дозволяють: оцінити тенденції і напрямки змін щодо критеріїв (стратегічних напрямків) і таким чином сприяють окресленню шляхів узгодження інтересів суб'єктів зовнішнього і внутрішнього ринків. 5. Вияснено, що при експортних операціях під впливом такої ознаки як кількість сегментів зовнішнього ринку у сільському господарстві як галузі з огляду конкурентних переваг вирізняються такі пріоритети або структурно-ранжувальна послідовність, а саме: по макрогрупах продовольчих продуктів тваринного походження; молоко та молочні продукти > живі тварини > м'ясо та харчові субпродукти > риба та ракоподібні; по макрогрупах продовольчих продуктів рослинного походження: їстівні плоди та горіхи, цитрусові > зернові культури > овочі, коренеплоди > насіння і плоди олійних культур, що сприяє удосконаленню адаптації експортного потенціалу АПК до потреб зарубіжних країн. 6. Виявлено, що на зовнішньому ринку найбільшою мірою рівень конкурентоспроможності харчової та переробної промисловості як галузі визначає такий економічний чинник як обсяг експорту товарів в країни, в яких пом'якшено митно-тарифний режим, (45%, 100%) проти частки вагомих зовнішніх сегментів-ринків у загальній їх кількості (40%) і частки найменшого обсягу експорту в найбільшому його значенні (15%), що орієнтує здійснення експортних операцій згаданої галузі переважно в режимі міждержавних договорів. 7. Став очевидним зворотній динамічний зв'язок між зростанням обсягів імпортної сировини, яка залучається для випуску вітчизняної продовольчої продукції (пива), і рентабельністю галузі, що в перспективі може обумовити банкрутство підприємств харчової та переробної промисловості, оскільки не кращим чином реалізується закон співвідношення факторів виробництва і гальмується можливість переходу від дискримінаційної до досконалої конкуренції на внутрішньому ринку. 8. Доведено, що зростання за останні роки обсягів імпортної розчинної кави, що зумовлено переважно штучним зниженням митної вартості такого товару, призвело до падіння частки вітчизняних підприємств на внутрішньому ринку розчинної кави з 60% – в 2000 р. до 23% – в 2002 р., а тому, щоб створити і підтримувати сприятливе конкурентне середовище і для вітчизняних, і для зарубіжних партнерів на українському ринку доцільно формувати мінімальну митну вартість на згаданий товар у взаємозв'язку з таким показником як ціна в роздрібній торгівлі і на зразок того як це практикується, відносно транспортних засобів згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. № 1282. 9. Установлено, що між випуском тютюнових виробів, для виробництва яких переважно використовується дорога імпортна сировина, і тенденціями відродження і розширення власного тютюнництва як підгалузі в Україні існує зворотній причинно-наслідковий зв’язок і тому, щоб зберегти ринок ароматичних та напівароматичних тютюнів і протидіяти недобросовісній конкуренції на українському ринку стосовно виробників з іноземним капіталом визнано доцільним для власної тютюнової сировини за аналогією зарубіжних країн запровадити на період 3-5 років так звані програмно-відновлювальні ціни. Зафіксовано те, що при визначені і співставленні оцінки рівня конкурентоспроможності вітчизняної й імпортної техніки і особливо зернозбиральної техніки доцільно враховувати такі складові чинники як ціна на техніку та обсяги втрат урожаю при його збиранні, які мають слугувати підвалинами для розбудови досконалої конкуренції сільськогосподарської техніки на внутрішньому ринку. До сказаного необхідно додати, що напрями удосконалення механізму формування конкурентоспроможності галузей АПК на зовнішньому і внутрішньому ринках за сучасних умов мають враховувати специфічність зовнішньоекономічної діяльності, яка складається внаслідок поширення регулювання на раніше неврегульовані або слабо врегульовані сфери торговельного обміну; створення справедливого та недискримінаційного конкурентного середовища; пріоритетного розвитку лібералізації експорту та імпорту товарів з огляду вимог Світової організації торгівлі.
Для України та її АПК при приєднанні до ГАТТ/СОТ автоматично не гарантується економічний ефект у конкурентних умовах зовнішнього і внутрішнього ринків. Тут важливо уміти поступитись менш важливими і відстояти принципово виграшні позиції. СПИСОК ОСНОВНИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ В НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ, ЗАТВЕРДЖЕНИХ ВАК УКРАЇНИ Ващук В.Ф. Методологія формування конкурентоспроможності зовнішньоекономічної діяльності на зовнішньому та внутрішньому ринках // Проблеми науки (міжгалузевий науково-технічний журнал). – 2004. – №5. – С.25-30 (0,6 д.а., до параграфів 1.1; 1.2; 1.3). Ващук В.Ф. Критерії побудови функціонування конкурентоспро-можності зовнішньоекономічної системи // Вісник Сумського національного аграрного університету (серія фінанси і кредит, науково-методологічний журнал). – 2003. – Випуск №2. – С.283-286 (0,3 д.а., до параграфа 2.1). Ващук В.Ф. Конкурентоспроможність галузей АПК на зовнішньому ринку: нові погляди на проблему // Проблеми науки (міжгалузевий науково-технічний журнал). – 2004. – С.28-34 (0,7 д.а., до параграфів 2.2 і 2.3). Ващук В.Ф. Показник рентабельності галузі як основний критерій оцінки рівня її конкурентоспроможності // Агроінком (інформаційний науково-виробничий журнал). – 2004. – №1-2. – С.42-44 (0,4 д.а., до параграфа 3.1). Ващук В.Ф. Суперечності механізму конкуренції вітчизняних та імпортних товарів на внутрішньому ринку України // Економіка АПК (міжнародний науково-виробничий журнал). – 2004. – №2. – С.153-159 (0,6 д.а., до параграфа 3.2). Ващук В.Ф. Особливості удосконалення механізму конкуренції на ринку сільськогосподарської техніки // Агроінком (інформаційний науково-виробничий журнал). – 2003. – №11-12. – С.69-72 (0,4 д.а., до параграфа 3.3).
|