У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб. В умовах ринкової економіки перед податковою системою постають пріоритети забезпечення достатнього обсягу податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та гарантій громадянам достатнього життєвого рівня. Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного та методичного характеру, які зводяться до наступного: 1. На сучасному етапі податок з доходів фізичних осіб представляє собою обов’язковий нецільовий платіж фізичної особи до місцевого бюджету для фінансування його видатків. Оподатковуваним доходом повинен бути сукупний доход, скоригований на суму податкових вилучень та зменшений на суму економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму та інших пільг. 2. Всебічний вплив на соціально-економічний розвиток відбуватиметься за умови виваженого вибору елементів податкового регулювання. Встановлення, застосування або зміна певного податкового важеля, їх скоординована дія в потрібних напрямках перетворює просту сукупність податкового інструментарію на механізм оподаткування доходів фізичних осіб. В ринкових умовах механізм оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою сукупність податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів до бюджету та елементів податкового регулювання особистих доходів. Його складовими є механізми оподаткування кожного виду доходів, справляння податків з яких передбачено законодавством. 3. На обсяг податкових надходжень від оподаткування особистих доходів впливають: по-перше, фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, склад об’єкту оподаткування, податкові ставки та інші. По-друге, значний вплив спричиняють об’єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є, величина доходів населення, чисельність працюючих, на яку, в свою чергу, впливає низка чинників, таких як, рівень безробіття, трудової міграції тощо. 4. Динамічне зростання надходжень ПДФО і високий рівень виконання планових показників (89,7 %) забезпечується, головним чином, податком із заробітної плати. Це зумовлено значним переважанням її частки у структурі об’єкту оподаткування, а також більш суворим контролем і відповідно найвищим рівнем сплати, оскільки відбувається утримання податку у джерела отримання доходу. Роль податку з інших доходів в наповненні місцевого бюджету залишається другорядною. 5. Аналіз структури об’єкту оподаткування та податку з доходів фізичних осіб показав суттєві диспропорції між частками окремих доходів та питомою вагою податку з них. Насамперед це стосується доходів від операцій з об’єктами власності, фінансових інвестицій, виграшів, подарунків та призів. Першопричиною такого становища є неналежний контроль за формуванням доходів фізичних осіб в зазначених сферах, що дає можливість уникати оподаткування. Отже, механізми оподаткування окремих доходів є невідпрацьованими, тому механізм оподаткування доходів фізичних осіб в цілому не можна вважати достатньо ефективним. 6. Фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб – це комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів для наповнення місцевого бюджету. З метою підвищення ефективності податкового планування, доцільно доповнити аналітичний інструментарій показниками фіскального потенціалу, що дозволить проводити більш повний і якісний контроль, а також вчасно вносити корективи в чинний порядок оподаткування. Нині фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб реалізується лише частково, про що свідчить коливання зазначеного показника протягом останніх років в межах 70 %. 7. Під регулюючим потенціалом оподаткування особистих доходів слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення, а з іншого – його поступове підвищення для заможних громадян. Пропорційне оподаткування виявило нездатність до ефективного регулювання диференціації рівня життя населення, оскільки сприяло зниженню податкового навантаження саме на доходи заможних верств, що суперечить принципу соціальної справедливості. Пільгова політика не забезпечує соціальне регулювання і підтримку громадян із низьким і середнім рівнем доходу, а призводить до соціального розшарування і зростання напруженості у суспільстві. Чинний порядок надання податкової соціальної пільги суперечить податковому законодавству, а також призводить до вагомих бюджетних втрат. Тому регулюючі можливості особистого прибуткового оподаткування використовуються частково. 8. Вдосконалення особистого прибуткового оподаткування повинно відбуватися на основі впровадження комбінованих технологій справляння податку з доходів фізичних осіб. Це передбачає, що кожен вид доходів повинен мати свій механізм оподаткування, який має максимально враховувати специфіку їх отримання, вагомість для платника та трудомісткість адміністрування. Враховуючи реалії сучасного податкового регулювання та досвід зарубіжних країн запропоновано модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб на основі прогресивного оподаткування. Застосування помірних ставок прогресивної шкали від 10 до 25 % зменшить податкове навантаження на платників із низьким і середнім рівнем доходів та поступово підвищить його для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету. 9. Обґрунтовано необхідність відновлення ролі і економічного призначення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його застосування дозволить зменшити базу оподаткування кожного платника та знизити податкове навантаження. При обчисленні неоподатковуваного мінімуму необхідно застосовувати міжнародні норми, а саме метод мінімального споживчого бюджету. Для зниження податкового навантаження на соціально незахищених громадян та осіб, що мають заслуги перед державою, необхідно застосовувати пільги по зменшенню сукупного оподатковуваного доходу, пов’язавши їх із неоподатковуваним мінімумом. 10. Удосконалення системи оподаткування підприємців-фізичних осіб, повинно відбуватися шляхом впровадження оподаткування чистого доходу за прогресивною шкалою. Це забезпечить ув’язку рівня оподаткування з результативністю діяльності підприємців і сприятиме збільшенню надходжень до бюджету, що відповідає загальносвітовій практиці. Але в сучасних умовах запроваджувати єдині підходи до оподаткування підприємців необхідно поетапно. Перспективним напрямом визначення витрат приватних підприємців з метою обчислення чистого доходу при прогресивному оподаткуванні може стати вдосконалений нормативний метод, за яким чистий доход визначатиметься за нормами від валового доходу. |
