Анотація до роботи:

Морозова І.Л. Механізм організації перестрахування авіаційних ризиків у страхових компаніях – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний авіаційний університет, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних засад механізму організації перестрахування авіаційних ризиків в страхових компаніях з урахуванням впливаючих чинників внутрішнього і зовнішнього середовищ страховика.

В роботі уточнено зміст дефініцій „ризик”, „страховий ризик”, „страхова послуга”, „механізм організації перестрахування ризиків”. Досліджено характерні риси авіаційних ризиків та особливості роботи з ними. Здійснено аналіз доцільності перестрахування як самостійної галузі страхування. Досліджено практичне використання облігаторної та факультативної форм перестрахування авіаційних ризиків. Визначено позитивні та негативні тенденції на страховому ринку України, особливу увагу приділено дослідженню досвіду перестрахування в Україні. Здійснено оцінку страхових послуг з позиції української авіакомпанії. Досліджено ємкість внутрішнього страхового ринку України. Запропоновано механізм організації перестрахування авіаційних ризиків для страхових компаній з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на роботу страховика. Розроблено варіант організаційного забезпечення системи управління ефективністю впровадження механізму перестрахування в страховій компанії. Запропоновано рекомендації для досягнення гармонізації інтересів учасників страхового ринку.

На основі аналізу теорії та практики ведення страхової і перестрахової діяльності у роботі вирішено наукове завдання з розробки теоретико-методичних підходів до формування ефективного механізму організації перестрахування авіаційних ризиків в страхових компаніях, а також обґрунтовані практичні рекомендації щодо впровадження їх в сучасних умовах страхового ринку. Проведені дослідження дозволяють зробити наступні висновки і рекомендації, що мають істотне значення для розвитку системи „страхувальник – страховик - перестраховик”, зокрема:

1. Страхові компанії розглядаються як відкриті складні організаційно-управлінські системи, що мають економічні взаємовідносини з іншими учасниками страхового ринку через перестрахування, а також відчувають вплив політико-правових та соціально-економічних факторів. Визначено основні недоліки українського ринку страхування – пасивне відношення страхових компаній до виплати страхових відшкодувань, фінансова слабкість страховиків і недостатня внутрішня ємкість ринку;

2. Досліджено основні особливості авіаційного страхування, серед яких – значні розміри страхових сум і лімітів відповідальності; тісний зв`язок з міжнародним страховим ринком, можливість виникнення кумулятивних та катастрофічних збитків; особлива важливість захисту – безпека польотів і страхове покриття є головними характеристиками авіаперевезень;

3. Обґрунтовано доцільність перестрахування, як самостійного процесу, що захищає страхову компанію від можливих фінансових збитків, сприяє стабільності в формуванні портфелю ризиків, збільшує власну ємкість і запобігає кумуляції збитків;

4. Найбільшу загрозу в авіаційному страхуванні представляє неадекватність сформованих резервів, ненадійна перестрахова програма ризиків авіакомпаній та наявність великих страхових претензій, що дестабілізує роботу страховиків на ринку послуг. Основним напрямком страхових компаній при передачі ризику в системах „страхувальник – страховик”, „страховик – перестраховик” визначено – орієнтація на потреби прямих клієнтів;

5. Для забезпечення надійності страхового захисту клієнтів авіакомпаній запропоновано впроваджувати в роботу страхових компаній використання сучасних принципів менеджменту, методів контролю ефективності бізнес-процесів, формування довгострокових партнерських відносин з укладанням облігаторних договорів перестрахування, а також співробітництво з перестраховиками, що мають високий рейтинг фінансової стабільності;

6. При перестрахуванні авіаційних ризиків рекомендується використовувати комбінацію факультативного та облігаторного типів договорів пропорційного і непропорційного перестрахування. Ефективність використання страховими компаніями облігаторного непропорційного договору перестрахування на базі ексцеденту збитків при розміщенні авіаційних ризиків обумовлена більш гнучкою андерайтерською політикою, можливістю приймати ефективні рішення з управління полісами, економією витрат страховика;

7. Формування механізму організації перестрахування авіаційних ризиків в страховій компанії потребує створення системи послідовних процесів, які дозволяють ефективно розміщувати авіаційні ризики в перестрахування. При цьому запропоновано враховувати організаційно-економічні підходи страховика до роботи з авіаційними ризиками, побудови внутрішніх бізнес-процесів, виходу на перестрахові ринки, а також поточну ситуацію, в якій здійснюють свою діяльність страхові компанії;

8. Визначено складові засади циклічного процесу розвитку страхового ринку. На базі цього обґрунтовано залежність доступних українським страховикам умов перестрахового захисту від етапів розвитку міжнародного страхового ринку;

9. Розроблено систему управління ефективністю механізму організації авіаційного перестрахування, що базується на оцінці можливостей і цілей, аналізу звітності та контроль результатів роботи страхової компанії;

10. Використання збалансованої системи показників кінцевих результатів роботи компаній дозволяє страховику оцінити ступінь досягнення поставлених цілей та задач в таких напрямках: фінанси, маркетинг, внутрішні бізнес-процеси, розвиток; це зміцнює позиції компанії на ринку, дає змогу розраховувати на довгостроковий успіх та наблизитись до міжнародних стандартів ведення страхового бізнесу;

11. Запропоновано рекомендації щодо досягнення гармонізації інтересів всіх учасників страхового ринку. Головними завданнями при формуванні стабільного та прозорого страхового ринку є розробка та реалізація дієвої державної страхової політики, приведення законодавства у відповідність з принципами та стандартами Міжнародної асоціації органів страхового надзору IAIS з урахуванням інтересів національних страхових компаній, створення умов для формування позитивного іміджу процесів страхування та перестрахування ризиків.

Публікації автора:

1. Морозова І.Л. Аналіз стабільності українських страхових компаній. Методика процедури присвоєння рейтингу надійності українським страховикам // Проблеми системного підходу в економіці. Зб. наук. праць. – Київ: НАУ, 2003. – № 5. – С. 99-108.

2. Морозова И.Л., Елагин В.Т. Развитие украинского рынка перестрахования авиационных рисков: достижения, проблемы, перспективы // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Зб. наук. праць. – Одеса: НМУ, 2003. – № 15. – С. 120-131.

3. Морозова І.Л. Договори перестрахування авіаційних ризиків: види, особливості, різновиди застосування // Проблеми системного підходу в економіці. Зб. наук. праць. – Київ: НАУ, 2005. – №11. – С. 96-104.

4. Морозова І.Л. Механізм організації перестрахування авіаційних ризиків у страховій компанії // Зб. наук. праць Київського університету економіки і технологій транспорту. Серія „Економіка і управління”. – Київ, 2005. – № 7. – С. 244-251.