У дисертації обґрунтовано теоретико-методичні засади та конкретні шляхи удосконалення механізму підвищення прибутковості виробництва продукції скотарства у сільськогосподарських підприємствах. Одержані результати дозволяють сформулювати висновки, які мають теоретичне та практичне значення. 1. При визначенні методологічних засад формування ефективності слід виходити з теорії багатофункціональності сільського господарства, яка найбільш повно знаходить свій вираз у галузі скотарства, оскільки саме вона забезпечує вирішення комплексу взаємопов’язаних проблем: економічних, екологічних, соціальних та інших, а також з теорії прибутку, формування якої започатковано А. Смітом, Д. Рікардо й одержало подальший розвиток у працях Ф. Найта, Й. Шумпетера, Е. Чемберліна, Дж. Робінсон. 2. У переважній більшості підприємств виробництво продукції скотарства (молока та приросту ВРХ) є органічно поєднаним, проте рівень їх рентабельності визначається окремо по кожному виду. Причому при визначенні рівня прибутковості виробництва молока результати від реалізації вибракуваних корів на м'ясо не враховуються, чим завищується рівень рентабельності виробництва цього виду продукції. Запропоновано визначати рівень прибутковості виробництва продукції скотарства у цілому. З цією метою, у якості узагальнюючого показника, використовувати показник окупності витрат у цілому по скотарству. 3. Вивчення основних тенденцій розвитку галузі скотарства у Харківській області за період 1990-2007 рр. показало, що основною серед них було зменшення обсягів виробництва. Проте цей процес відбувався у різні періоди принципово відмінними темпами. З 1990 р. по 1997 р. обсяги виробництва продукції щороку значно скорочувалися, причому за рахунок як зменшення поголів'я тварин, так і зниження рівня їх продуктивності. У подальшому, спочатку до 2002 р., обсяги виробництва зростали, після чого навіть за умови підвищення рівня продуктивності тварин, подолати негативну тенденцію до їх зменшення до 2007 р. не вдалося і тільки в 2008 р. було досягнуте збільшення обсягів виробництва. 4. Упродовж зазначеного періоду по-різному формувався рівень окупності витрат на виробництво продукції скотарства, причому суттєвими були відмінності як у цілому по галузі скотарства, так і при виробництві молока та проросту живої маси ВРХ. Так, окупність витрат на виробництво продукції скотарства з 1990 по 1994 рр. перевищувала одиницю, причому провідну роль у забезпеченні прибутковості виробництва в галузі відігравала реалізація ВРХ на м'ясо. У подальшому ситуація змінилася докорінно, збитковим стало виробництво і молока, і приросту ВРХ. Але у період 2003-2007 рр. сформувалися значні відмінності в окупності витрат на виробництво молока, яке вийшло на прибутковий рівень (2007 р. – 15,6 %) і по ВРХ, реалізованій на м'ясо, яка постійно приносить збитки, причому рівень збитковості досягав 59,2 %, що обумовило загальну збитковість галузі (2007 р.–13,4 %). 5. Вивчення основних тенденцій у зміні цін реалізації та собівартості продукції скотарства за 1996-2007 рр. показало, що ціни на молоко поступово, за винятком 2006 р., зростали. Паралельно зростала і собівартість молока, але дещо меншими темпами, що і обумовило вихід на прибуткове виробництво. Іншою була ситуація з ВРХ, яка реалізувалася на м'ясо. Темпи зростання повної собівартості ВРХ, реалізованої на м'ясо, значно випереджали темпи зростання цін реалізації. Як наслідок, з плином часу, наростав розрив між ними, що і обумовило збільшення збитковості виробництва. 6. Встановлено, що концентрація та спеціалізація виробництва є одними із провідних чинників формування прибуткового виробництва продукції скотарства. Виявлено, що процеси, про які йдеться, позитивно впливають на зниження собівартості при одночасному зростанні цін реалізації продукції скотарства, а відповідно і на підвищення рівня окупності витрат на її виробництво. Не зважаючи на тісний взаємозв’язок концентрації та спеціалізації, повної відповідності між цими процесами не виявлено. Зустрічалися випадки, коли підприємства з високим ступенем спеціалізації мали невеликі розміри. 7. З’ясовано, що рівень цін у значній мірі залежить і від внутрішніх чинників, відповідно і від маркетингової стратегії підприємств. Дослідження показали, що найбільш високий рівень цін на молоко, порівняно з їх середнім значенням по підприємствах області, формувався у підприємствах з високими обсягами виробництва, що досягається за рахунок підвищення якості продукції, а також можливості відстоювати власні інтереси при формуванні взаємовідносин із переробними підприємствами. 8. Підтверджено, що підвищення рівня витрат на голову худоби суттєво впливає на рівень продуктивності тварин і навпаки: підвищення продуктивності супроводжується послідовним збільшенням витрат у розрахунку на голову худоби. Між цими показниками існує один із найбільш тісних зв’язків. По-іншому, ніж зміна продуктивності, відбувається зміна окупності витрат на виробництво продукції скотарства. Спочатку вона поступово зростає, але до певної межі, після чого спостерігається діаметрально протилежний процес – окупність витрат знижується. Зазначені зміни є наслідком дії закону спадної віддачі, що слід обов’язково враховувати при визначенні оптимального рівня інтенсивності ведення галузі. 9. З’ясовано, що високий рівень прибутковості виробництва продукції скотарства забезпечується системою чинників, і насамперед: повноцінною годівлею та високим рівнем генетичного потенціалу тварин, що знаходить свій вираз у підвищенні продуктивності на основі інтенсифікації виробництва; підвищенням рівня спеціалізації та концентрації; вмілою маркетинговою стратегією з урахуванням орієнтації на якість продукції; високим рівнем професіоналізму як спеціалістів, так і працівників. Узагальнення передового досвіду таких підприємств, як ПАОП «Зоря» і ПАОП «Промінь» Красноградського району, СК «Восток» Ізюмського району, ВСАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» Чугуївського району, ДП ДГ «Кутузівка» Харківського району, ВАТ «Насінневе» Кегичівського району Харківської області, засвідчило, що саме органічне поєднання усіх зазначених чинників прибутковості виробництва стабільно приносить прибутки, особливо це стосується виробництва молока. 10. Побудова множинних лінійних кореляційних моделей підтвердила отримані у результаті групувань підприємств висновки та дала змогу виокремити чинник, який справляє найбільший вплив на окупність витрат у скотарстві. Провідне місце у формуванні високоприбуткового виробництва продукції скотарства належить продуктивності корів. Дія цього чинника обумовлює 27,6 % загальної варіації. На другому місці показник питомої ваги у структурі товарної продукції скотарства виручки від реалізації молока – 12,5 %. Частка всіх інших чинників є меншою, але у сукупності вагомою – 7,2 %. |
