Анотація до роботи:

Миргородська Л.С. Механізм трансформації пенсійних коштів на фінансовому ринку України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2006.

У дисертації досліджується проблема створення ефективного механізму формування і трансформації пенсійних коштів на фінансовому ринку в результаті здійснення пенсійної реформи в Україні. Ґрунтуючись на дослідженні місця пенсійних коштів в системі розподілу національного доходу, аналізі факторів та умов формування доходів громадян, оцінках показників граничної схильності до споживання та заощаджень показано, що пенсійна реформа в Україні не призвела до збільшення інвестиційного потенціалу економіки. Сумарні вкладення накопичувальних пенсійних фондів на фінансовому ринку України залишаються незначними. У дисертації доведено, що пенсійна реформа, яка відбувається шляхом запровадження накопичувального елементу системи, призводить до розвитку фінансового ринку та зростання обсягів інвестицій. Запропоновано використовувати принцип Рістера в Україні для стимулювання державою участі громадян в системі приватних пенсій, що призведе до реального збільшення інвестиційного потенціалу економіки України.

У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано розв’язання наукового завдання щодо формування пенсійних коштів та підвищення ефективності механізму їхньої трансформації в інвестиції на фінансовому ринку в результаті здійснення в Україні пенсійної реформи.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Основним фактором, що визначає розмір інвестицій у реальному секторі економіки як фундаментальний чинник економічного зростання, є фактор заощаджень фізичних осіб, домогосподарств. В економічній науці під заощадженнями розуміють частину доходу, що не споживається. Споживання та заощадження є взаємозалежними величинами. Економічну природу пенсійних коштів у дисертації розглянуто як відкладене, починаючи з сьогодення, до певного майбутнього періоду споживання. Подібна система співвідношень визначила й логіку дослідження. Аналіз механізму трансформації пенсійних коштів в інвестиції на фінансовому ринку Україні важливо розпочинати з розгляду категорій заощадження та споживання, бо від того, наскільки наближеними до економічної природи та сутності даних категорій будуть ці співвідношення, залежить ефективність функціонування не лише пенсійної системи, а й економіки та суспільства в цілому.

2. Згідно з класичною економічною теорією заощадження визначаються розміром отриманого в певному періоді часу індивідуумом доходу за мінусом споживання. Погоджуючись із таким визначенням, вважаючи його правильним і логічним, слід наголосити на деякій його спрощеності. Важливим визнано потребу введення до цієї дефініції доповнення обставини часу, адже заощадження - це частина доходу, що не споживається лише у даному (теперішньому) періоді часу. Отже, з погляду часової ознаки заощадження - це відстрочене до певного часу споживання в майбутньому. Подальшого розвитку в дисертації визначення сутності заощаджень набуло і з позиції їхнього функціонального змісту. Встановлено, що в ринковій економіці за умов відсутності тіньового сектора та функціонування ефективних фінансових ринків, заощадженням доцільно вважати

чисте придбання домашніми господарствами (населенням) фінансових активів.

3. Подібні уточнення дозволили дати визначення вихідній категорії дослідження – пенсійним внескам. У накопичувальній пенсійній системі пенсійні внески громадян є однією з форм заощаджень, оскільки співпадають усі необхідні ознаки цих категорій: відстрочення споживання у часі, придбання фінансових активів, майбутнє споживання. Таке тлумачення пенсійних внесків дозволило зробити принциповий висновок стосовно методології дослідження, а саме необхідності використання в процесі дослідження всіх відомих в економічній науці методологічних концепцій щодо пізнання явища заощаджень: факторів їх формування, ГСС, ГСЗ та мультиплікатора інвестицій.

4. Аналіз функціонування пенсійної системи засвідчив, що в українському законодавстві відображено найкращі світові принципи, механізми та стандарти створення та управління приватними пенсіями. Тому з точки зору структури та нормативно-правового забезпечення сучасна пенсійна системи України може бути віднесена до найсучасніших у світі. Однак, незважаючи на це, пенсійна реформа, насамперед, в частині формування її накопичувального елементу, є неефективною. Зокрема, недостатньо активно формується другий і третій рівні пенсійної системи України, які, по суті, і являють собою її накопичувальний елемент, та власне в межах якого й повинно відбуватися формування найбільш вагомого інвестиційного ресурсу економіки країни.

5. Дослідження пенсійної системи в контексті граничної схильності до споживання засвідчили, що розрахунки цього показника, отримані за допомогою традиційних статистичних методів, дають його завищені значення. Тому в роботі остаточну оцінку показника ГСС, мультиплікатора інвестицій та обчислення довірчого інтервалу ГСС здійснено на основі методики Т. Хаавельмо, який змінив алгоритм статистичних розрахунків запропонувавши спочатку обчислювати мультиплікатор інвестицій, а потім ГСС. Цей підхід узгоджується з класичними фундаментальними концепціями щодо сутності інвестицій, згідно з якими вважається, що ця величина в економіці є автономною або частково автономною, тобто задається зовнішніми факторами, такими як: темпи зростання населення, інновації, соціально-економічні пертурбації тощо. У результаті розрахунків отримано оцінку ГСС на рівні 0,72, для п’ятивідсоткового рівня значущості та ступенів вільності 10-довірчий інтервал становить: P{0,49а0,80}=0,95. Оцінка мультиплікатора інвестицій – 3,57. Як бачимо, внаслідок великої похибки оцінки довірчий інтервал широкий, що зумовлює упродовж незначного періоду часу істотні коливання оцінок ГСС, який у принципі є інтегральною характеристикою поведінки споживачів на ринку. Це дозволило зробити висновок, що поведінка українських споживачів, їхня схильність до заощаджень не є постійною величиною, крім того, у цій сфері не існує певних однозначних тривалих тенденцій. Очевидно, що доходи населення та відповідно їхня схильність до заощаджень значною мірою зумовлена загальними макроекономічними тенденціями, кон’юнктурними чинниками та коливаннями кон’юнктури фінансових ринків.

6. Результати аналізу ефективності функціонування фінансової системи України як важливого аспекту досліджуваної проблеми показали, що за останні роки ефективність діяльності комерційних банків України, які ми розглядаємо як основні оператори вітчизняного фінансового ринку, суттєво зросла. За нашими розрахунками, значення коефіцієнта крос-еластичності приросту інвестицій за заощадженнями в моделі без лагу становить 1,26. Відповідний коефіцієнт крос-еластичності для моделі з лагом становить 1,42. Це означає, що в обох випадках система спрацьовує досить ефективно, оскільки генерує більше кредитів, ніж залучає коштів. Якщо ще три роки тому банківська система працювала не ефективно, то за останні роки її ефективність істотно зросла. Банки почали (адекватно до залучених ресурсів) нарощувати масштаби кредитної активності, має місце ефект грошового мультиплікатора, коли менші фінансові зобов’язання зумовлюють більші кредитні вимоги. Здійснений аналіз вказує на те, що істотні коливання масштабів та якості кредитної активності банків викликані багатьма чинниками. Однак головна проблема банківської системи України полягає в її незначному рівні капіталізації та незадовільній якості ресурсної бази, у структурі якої все ще значне місце посідають короткі ресурси. Водночас вирішення проблеми ефективності функціонування комерційних банків України перебуває не лише в площині підвищення їхньої депозитно-кредитної активності. Встановлено, що найкращою альтернативою вирішення цієї проблеми може слугувати запровадження накопичувальних пенсійних банківських програм, реалізація яких стає можливою внаслідок створення корпоративних накопичувальних пенсійних фондів. Банки, на нашу думку, у цьому випадку мають значні переваги перед іншими операторами фінансового ринку України.

7. У контексті розв’язання існуючих завдань у роботі здійснено міжнародний компаративний аналіз щодо значень показника індексу Кейтця. Зроблено висновок, що праця в Україні становить дешевий фактор виробництва, а тому в довгостроковій перспективі потрібно очікувати істотного підвищення її ціни. На основі моделювання динаміки зростання середньої заробітної плати в економіці на довгострокову перспективу й офіційних прогнозів щодо кількості та структури населення України оцінено інвестиційний потенціал ННПФ. За нашими підрахунками, величина генерованого накопичувальною пенсійною системою України інвестиційного ресурсу (за умови, що система почала б відразу ефективно працювати) уже в 2003 році могла становити близько 5 млрд гривень. При базисному варіанті прогнозу середньої заробітної плати по економіці України обсяг інвестиційного ресурсу пенсійної системи України станом на 2026 рік зросте до 17,3 млрд гривень, при альтернативному – до 10,1 млрд гривень (у цінах 2003 р.). При цьому отримані оцінки інвестиційного потенціалу ННПФ є навіть заниженими, оскільки зростання обсягів акумуляції пенсійних внесків потрібно пов’язувати не стільки зі зростанням величини середньої заробітної плати, скільки із залученням до накопичувальної системи більшої частки трудящих (навіть незважаючи на існуючі довгострокові негативні демографічні тенденції) шляхом створення сприятливих умов для розвитку нової пенсійної системи та стимулів із боку держави.

8. Для стимулювання участі громадян у системі ННПФ у податковому та пенсійному законодавстві доцільно повністю імплементувати принцип EET (exempt – exempt – taxed). Застосування цього принципу, а також коефіцієнта “еквівалентної оподатковуваної інвестиції” дозволило обчислити оптимальні значення ставок податку з доходів фізичних осіб залежно від таких параметрів моделі, як інвестиційний горизонт пенсійного плану (термін участі в системі ННПФ), рівень дохідності інвестицій, рівень диференціації між стандартною ставкою податку та ставкою податку під час вилучення коштів із системи ННПФ. Поточна та прогнозована вікова структура українського суспільства, виведені умови оптимальності податкових ставок визначили необхідність застосування в податковому та пенсійному законодавстві України принципу Рістера. Така пропозиція, поряд зі стимулюванням участі громадян у системі ННПФ, має позитивні соціально-економічні наслідки. По-перше, держава отримує досить гнучкий інструмент своєї регуляторної політики, оскільки система доплат може бути сконструйована таким чином, щоб вирішувати не поточні соціально-економічні завдання, а спрямувати розвиток країни відповідно до довгострокових пріоритетів. По-друге, під час застосування цього принципу держава, як і пересічний учасник системи ННПФ, стає не лише формально, а реально зацікавленим суб’єктом стабільності системи ННПФ, її прозорості та надійності. Це приведе до підвищення якості моніторингу та пруденційного нагляду за системою ННПФ з боку держави.

9. Обґрунтовано, що застосування принципу Рістера стає важливим інструментом підвищення ефективності механізму трансформації пенсійних коштів в інвестиції через збільшення мультиплікатора інвестицій та їхнього більш ефективного розподілу через фінансовий ринок. При значенні ГСС 0,72 та доплаті державою за одну грошову одиницю внесків у систему ННПФ її п’ятої частини мультиплікатор інвестицій зростає з 3,57 до 4,29, у разі доплати третини – до 4,64 і т. д. При наближенні значень ГСС до своєї верхньої межі довірчого інтервалу позитивний ефект стає ще більш суттєвим. Визначено, що за приблизними оцінками сумарні доплати з Державного бюджету України громадянам за участь у системі ННПФ не перевищуватимуть 2,5 млрд грн на рік. Це помірний тягар для Державного бюджету України не лише з огляду на його розміри, а головне - позитивні наслідки такої практики, а саме: суттєве покращення пенсійного забезпечення громадян у довгостроковій перспективі та підвищення інвестиційного потенціалу економіки країни. Застосування принципу Рістера в механізмі трансформації пенсійних коштів має широкий спектр дії, оскільки торкається різних сфер державної політики та формує її зміст.

Публікації автора:

у фахових виданнях:

1. Миргородська Л.С. Інвестиційний потенціал недержавних пенсійних фондів // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2004. – № 4. – С. 80 -85.

2. Миргородська Л.С. Оцінка потенціалу заощаджень населення України // Економіст. – 2006. – № 1. – С. 35 -37.

3. Миргородська Л.С. Стимулювання розвитку накопичувальної системи пенсійного забезпечення податковими важелями // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 1. – С. 206 -210.

4. Миргородська Л.С., Мельник П.В. Податкова політика держави у сфері пенсійного забезпечення // Наукові записки, серія “Економіка”. – 2006. – Вип. 8. – Ч. 1. – С.214-221 (автору належить аналітичний матеріал, у якому доведено необхідність застосування принципу Рістера як механізму стимулювання участі громадян у системі недержавних накопичувальних пенсійних фондів).

в інших виданнях:

1. Миргородська Л.С. Накопичувальна пенсійна система України як чинник економічного зростання // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання”. – Тези доповідей (3-5 червня 2005 р.). Луцьк: РВВ «Вежа» Волинський державний університет ім. Л.Українки, 2005. - С. 146 -148.

2. Миргородська Л.С. Недержавні пенсійні фонди як нові інститути фінансового ринку України // Матеріали науково-практичної конференції “Податкова політика України та механізми її реалізації в Податковому кодексі”. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – С. 62 -65.