У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні механізму управління корпоративними пенсійними програмами, який спрямований на підвищення ефективності функціонування недержавного пенсійного фонду. Основні висновки виконаного дисертаційного дослідження полягають у наступному: 1. Поглиблено теоретичні засади визначення сутності поняття “пенсійне забезпечення” як необхідного елемента системи соціального захисту, важливої умови економічної та соціальної стабільності держави. Автор наводить три основні групи першочергових заходів пенсійної реформи: 1) відновлення справедливості та довіри населення до пенсійної реформи. Необхідно чітко провести межу між соціальним страхуванням та соціальною допомогою, без якої пенсійна реформа втрачає зміст; 2) зміна деяких принципів проведення пенсійної реформи, насамперед, поступове впровадження принципу обов’язковості та паритетності у недержавному пенсійному забезпеченні; 3) реформування фінансового ринку України, і, в першу чергу, створення системи захисту прав портфельних інвесторів та умов для появи надійних фінансових інструментів. 2. На підставі проведеного порівняльного аналізу впровадження корпоративної пенсійної програми на базі недержавного пенсійного фонду та компанії зі страхування життя зроблено висновок, що лише через недержавні пенсійні фонди можна повною мірою реалізувати корпоративну пенсійну програму та досягти мінімально можливого рівня ризиків. Основними аргументами на користь корпоративної пенсійної програми на базі недержавного пенсійного фонду є: банкрутство фонду неможливе, а ймовірність банкрутства компанії зі страхування життя існує постійно; пенсійні продукти, які пропонують компанії зі страхування життя, – це основа системи з визначеними виплатами, яка є більш ризиковою, ніж система з визначеними внесками, і менше підходить для економіки, яка розвивається. 3. Удосконалено та розширено розуміння понятійного апарату (пенсія, недержавне пенсійне забезпечення, система недержавного пенсійного забезпечення, пенсійний вік, пенсійний випадок) та запропоновано визначення корпоративної пенсійної програми як сукупності заходів, спрямованих на побудову системи недержавного пенсійного забезпечення на підприємствах різних форм власності та/або в галузі економіки в цілому, з метою отримання працівниками додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Мета корпоративної пенсійної програми – ефективне вирішення завдань соціального і економічного розвитку з метою успішного ведення бізнесу на довгостроковій основі шляхом організації недержавного пенсійного забезпечення. Проведено класифікацію корпоративних пенсійних програм за такими критеріями: об’єкт, суб’єкт надання послуг, стратегія реалізації, кількість учасників, методи формування пенсійних прав працівників, методи формування пенсійних накопичень, методи виплати пенсій. 4. Розроблено механізм управління ефективністю корпоративної пенсійної програми на базі недержавного пенсійного фонду та компанії зі страхування життя. Виявлено та систематизовано головні економічні чинники, які впливають на ефективність функціонування корпоративних пенсійних програм в економіці України; визначено критерії оцінювання корпоративних пенсійних програм як для роботодавця, так і для працівника. 5. З метою максимізації ефективності та мінімізації ризиків запропоновано запровадити систему контролінгу управління недержавним пенсійним фондом, яку доцільно поділити на систему контролінгу збереження та примноження пенсійних внесків до недержавного пенсійного фонду та систему контролінгу суб’єктів, які надають послуги НПФ. Також важливе значення має система контролінгу функціонування корпоративної пенсійної програми, яка здійснюється радою НПФ та керівництвом підприємства. 6. Доцільними, і в той же час цілком необхідними, є такі заходи для підвищення інфраструктурного та законодавчого забезпечення управління корпоративною пенсійною програмою: вдосконалення законодавства, що регулює сферу недержавного пенсійного забезпечення, зокрема: внесення змін до законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про інститути спільного інвестування”, нормативних документів регулюючих органів та прийняти Закон України “Про акціонерні товариства”, покликаний захистити міноритарних акціонерів та Закон України “Про професійні пенсійні системи”, що вводить принцип обов’язковості для осіб, які працюють на шкідливих виробництвах; чітко скоординувати діяльність основних державних регуляторів системи недержавного пенсійного забезпечення (Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Національний банк України) шляхом створення єдиного регулятора на фінансовому ринку України; запровадити систему автоматизованого моніторингу та звітування суб’єктів ринку недержавного пенсійного забезпечення; запровадити міжнародні принципи регулювання недержавного пенсійного фонду та ряд інших заходів. Автором запропоновано комплексний підхід до розбудови законодавства у сфері недержавного пенсійного забезпечення. 7. Проведений науково-критичний аналіз пенсійних систем різних країн світу дозволив авторові зробити висновок, що не існує жодної пенсійної моделі, яку можна було б визнати за взірець для України. Досвід таких країн, як Казахстан, Польща, Чилі показує, що система недержавного пенсійного забезпечення активно розвивається лише тоді, коли вона є обов’язковою. 8. Визначено такі економічні та соціальні переваги для роботодавця від впровадження корпоративних пенсійних програм: участь у недержавному пенсійному фонді дозволить йому сформувати позитивний імідж соціально орієнтованого підприємства; він зможе оптимізувати податкове навантаження шляхом віднесення до валових витрат суми внесків до недержавних пенсійних фондів; матиме можливість залучити через корпоративні цінні папери довгострокові фінансові ресурси в межах 10 % від загальної вартості пенсійних активів протягом перших п’яти років та в межах 5 % – в наступні періоди; зможе вирішити проблеми кадрової політики (знизити плинність кадрів, утримати кваліфікованих працівників, омолодити колектив) та підвищити рівень матеріального стимулювання співробітників. Виявлено, що на сьогодні в Україні не існує достатніх стимулів для створення роботодавцями недержавних пенсійних фондів. Незадовільний економічний стан більшості українських громадян, з одного боку, і недостатні фінансові ресурси підприємств, з іншого, стали основними перешкодами на шляху до впровадження корпоративних пенсійних програм та розвитку недержавних пенсійних фондів. Автор робить прогнози щодо темпів впровадження корпоративних пенсійних програм та розвитку недержавних пенсійних фондів за різних варіантів розвитку політико-економічної ситуації в Україні. 9. Запропоновано та апробовано модель створення і функціонування компанії з адміністрування недержавних пенсійних фондів, яка виступає ключовим суб’єктом системи недержавного пенсійного забезпечення. Саме від ефективної діяльності адміністратора недержавних пенсійних фондів залежать три з п’яти функціональних блоків механізму управління ефективністю корпоративних пенсійних програм через недержавні пенсійні фонди. Запропоновано ряд заходів щодо оптимізації системи адміністрування недержавних пенсійних фондів. 10. У роботі розроблено корпоративну пенсійну програму, яка може використовуватися на підприємствах різних галузей економіки України. Запропоновано принципи диверсифікації пенсійних внесків, створено пенсійний калькулятор, який дозволяє оцінити майбутній рівень недержавної пенсії за визначеними критеріями, вироблено підходи до розробки статуту недержавного пенсійного фонду, пенсійних схем, програмного забезпечення процесу недержавного пенсійного забезпечення. 11. Стратегія інвестування пенсійних активів повинна базуватися на принципах максимальної диверсифікації та розумної консервативності. Головна мета компанії з управління активами – досягти зниження ризиків інвестування активів пенсійного фонду з одночасним забезпеченням максимального рівня його дохідності в довгостроковій перспективі. Запропонована автором система інструментів аналізу доцільності придбання акцій, облігацій, привілейованих акцій дає змогу компанії з управління активами недержавного пенсійного фонду ухвалити обґрунтоване рішення щодо інвестування активів. |
