В дисертаційній роботі на основі дослідження теоретичних питань відносин власності в авіакомпанії акціонерного типу вирішено наукове завдання - створення моделі механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу, що має важливе значення для забезпечення сталого розвитку авіакомпанії. Основними результатами дослідження є: 1. Проаналізовано економічну сутність поняття «власність». Виявлено, що власністю є єдність відносин належності, володіння, розпорядження і користування об`єктами власності. Саме тому відносини власності – це відносини між людьми, що виникають у процесі їх спільної діяльності, в межах певних видів та форм власності на засоби виробництва та інші об`єкти, і у своїй сукупності в юридичному виявленні представляють визначені набори прав («пучки» прав). 2. Досліджено поняття „пучків” власності. На цій основі виявлено, що право власності, як право конкретних суб'єктів на визначені об'єкти (майно), зводиться до наступних повноважень: право приналежності – закріплення у певній юридичній формі право володіти, розпоряджатися та користуватися тим чи іншим об`єктом власності певним суб`єктом. право володіння – надана законом можливість реального володіння, тобто розпорядження та користування об`єктом власності. право користування – заснована на законі можливість продуктивного споживання об`єктів власності, витягу з них корисних властивостей і/чи одержання від них доходів. право розпорядження майном – надана законом власнику можливість за своїм розсудом і в своїх інтересах вчиняти дії з об`єктами власності.
Висновком дослідження характеристик повноважень є те, що вони тісно взаємозалежні і лише в комплексі складають економічний та юридичний зміст власності. 3. Запропоновано метод формування оптимального набору: «суб`єкт власності – об`єкт власності – права власності» шляхом створення оптимальної матриці власності: «суб'єкт - об'єкт – права» ( методом перебору), завдяки якому було створено таблицю із трьох матриць з оптимальними наборами прав. 4. Дослідження процесу економічної реалізації акціонерної власності дало можливість відстежити кругообіг коштів через основних суб`єктів корпорації (найманих робітників, менеджерів і власників), а також дозволило виявити найбільш конфліктну стадію реалізації власності – стадію сфери розподілу. Виявлення сутності процесу економічної реалізації відносин акціонерної власності дозволило відстежити зв'язок між процесом економічної реалізації та присвоєнням доходу. Встановлено, що суб'єктами присвоєння необхідного продукту є наймані працівники, а додаткового продукту власники акціонерного капіталу. 5. Розроблення послідовності управління опортуністичною поведінкою дало змогу відстежити прояви опортуністичної поведінки менеджерів та стало основою створення механізму попередження опортуністичної поведінки в АТ. 6. Розроблено методику ідентифікації випадків опортуністичної поведінки, яка дозволила визначити випадки опортуністичної поведінки, а також фактори, що визначають контрактну діяльність, неповноту контракту, передумови неповних контрактів. Визначення випадків опортуністичної поведінки дозволило розробити комплекс заходів щодо обмеження опортуністичної поведінки в авіакомпанії акціонерного типу. 7. До основних форм внутріфірмового опортунізму з боку менеджерів віднесено: ухиляння, недбалість, використання службового становища в особистих цілях. А до форм внутріфірмового опортунізму з боку акціонерів: занижена оцінка працівника, великий обсяг робіт, особисті симпатії. Результатом діагностики основних форм внутріфірмового опортунізму стало виявлення класифікації форм прояву опортунізму вищого менеджменту корпорації: незловмисні форми опортунізму (Non fraud); зловмисні форми опортунізму (Fraud). 8. Виявлено фактори, що впливають на ступінь опортуністичної поведінки. Відповідно до впливу на ступінь опортуністичної поведінки, фактори були розподілені на: внутрішні (індивідуально-психологічні) та зовнішні фактори. Дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів дозволило відстежити основні види прояву опортунізму: 1) менеджмент змовляється із частиною акціонерів для того, щоб спільно реалізувати можливості контролю фінансових потоків на шкоду іншим власникам; 2) у колишнього керівництва підприємства є сформовані зв'язки, які допомагають їм сконцентрувати власність на свою користь; 3) нова управлінська команда внаслідок інформаційних і мережевих переваг може діяти у своїх інтересах; 4) керівники недостатньо рентабельних підприємств прагнуть вивести активи; 5) грошові сурогати. 9. Розроблено методи локалізації опортуністичної поведінки у відносинах власності АТ: а) адміністративні методи, які ведуть до мінімізації причин для створення конфлікту, оскільки основою опортунізму є конфлікт інтересів; б) економічні й організаційні методи ведуть до запобігання поглинання; в) законодавчі й нормативно – правові методи необхідні для складання контракту щодо відносин. Методи локалізації опортуністичної поведінки дозволили визначити фактори, що обмежують опортуністичну поведінку. 10. Визначено фактори, що обмежують опортуністичну поведінку. По – перше, це фактори конкуренції на ринку капіталу; по – друге, фактори ринку послуг менеджерів; по – третє, фактори конкуренції між командами менеджерів. Визначення факторів, що обмежують опортуністичну поведінку, дозволило запропонувати ряд заходів щодо попередження опортуністичної поведінки у відносинах власності АТ. Заходи розподілено на: 1) зовнішні механізми контролю; 2) внутрішні механізми контролю управлінців; 3) стимулюючі контракти. 11. На основі визначення методів локалізації опортуністичної поведінки та факторів, що обмежують опортуністичну поведінку, включаючи заходи щодо її попередження у відносинах власності АТ, розроблено механізм мінімізації опортуністичної поведінки в авіакомпанії акціонерного типу. Головним принципом мінімізації опортунізму визначено недопущення конфлікту, оскільки, основою опортунізму є конфлікт інтересів. 12. Створено модель механізму управління відносинами власності в авіакомпанії акціонерного типу шляхом включення основних складових оптимального сполучення типів управління, характерних для ефективної діяльності АТ. Механізм управління відносинами власності дозволив виявити різновид відносин, на яких базується основа взаємин між акціонерами та менеджерами. Це економічні, соціальні, організаційні та правові відносини. Всі виявленні відносини спонукають і менеджерів, і акціонерів до найбільш ефективного управління корпоративною власністю. Розробка механізму управління відносинами власності дала змогу виявити основну причину неефективного управління відносинами власності. Це недостатньо чітке розуміння ієрархічної структури прав, обов'язків і інтересів акціонерів і менеджерів, які впливають на процес продуктивного споживання об’єктів власності і знаходяться відносно них з різних боків. Доведено, що, насамперед, закріплення ролі та місця акціонерів і менеджерів є першим і необхідним кроком на шляху до ефективного управління відносинами власності. | 