У цьому розділі дисертаційної роботи підбито підсумки, узагальнено результати проведеного дослідження механізму впливу соціальних змін на соціальну напруженість в умовах системної трансформації в сучасній Україні, визначено перспективи подальшого наукового вивчення проблеми та можливості використання результатів у практиці соціального управління. Стисло характеризується проблемна ситуація, яка полягає в протиріччі між нагальною, особливо для посттоталітарних країн, потребою в соціальних змінах і порушенні соціальної стабільності у суспільстві під час їх. Виникає гостра необхідність в поліпшенні ефективності регулювання цим процесом, для чого необхідно зв`язувати механізм впливу соціальних змін на соціальну напруженість, який розглядається як система зовнішніх і внутрішніх регуляторів, що склалися під впливом соціальних змін, в умовах соціальної трансформації. Ці регулятори відбиваються в суспільній свідомості і стимулюють формування та розвиток потенціалу соціальної напруженості, регулюють поведінку носіїв цього потенціалу (окремих індивідів, соціальних груп, спільнот). Поглиблений соціологічний аналіз соціальної напруженості в сучасних умовах системної трансформації в посттоталітарних країнах, вивчення особливостей цих соціальних змін дозволили зробити висновок, що вплив соціальних змін на соціальну напруженість відбувається за рахунок порушення балансу між стабілізаційним потенціалом суб’єктів та стабілізаційною здатністю середовища, які при взаємодії породжують конкретні механізми впливу, а саме: соціальну диференціацію, соціальну незадоволеність, політичну культуру (певний її рівень), ціннісно-нормативні орієнтації і соціально-психологічну адаптацію (певний її рівень). Було підтверджено гіпотезу, що у нестабільних суспільствах вирішальну роль у збереженні соціального порядку відіграє стабілізаційний потенціал соціальних суб'єктів, а не стабілізаційна спроможність соціального середовища, головну роль у стабілізаційному потенціалі соціальних суб'єктів в Україні грає соціально-психологічний ресурс. Встановлено, що на теперішньому етапі суспільних змін в Україні сталися незворотні зміни в масовій свідомості і поведінці в напрямку ринкових принципів та цінностей, йде поступова соціально-психологічна адаптація основної частини населення до нових умов. Трансформація соціальної поведінки проходить по-різному в різних соціальних групах. Як можливі напрямки подальшого наукового аналізу соціальної напруженості, механізмів впливу соціальних змін на неї пропонується: - вивчити проблему соціального терпіння як фактору соціальної напруженості в регіоні і в країні; - більш поглиблено вивчити запропоновані елементи загального механізму: соціальну диференціацію, соціальну незадоволеність, політичну культуру, ціннісно-нормативні орієнтації і соціально-психологічну адаптацію, як окремі механізми впливу соціальних змін на соціальну напруженість; досліджувати соціальний механізм процесу соціальної напруженості; - досліджувати соціальну напруженість не тільки як наслідок впливу соціальних змін, але і як їх детермінанту, стимул, акцентуючи увагу не лише на негативних, але й на позитивних напрямках її впливу; продовжити аналіз стабілізаційного потенціалу соціальної напруженості; - досліджувати роль новітніх ПР-технологій в регулюванні соціальної напруженості, конфліктності в суспільстві, використання їх в соціальному управлінні цими явищами; - досліджувати вплив зовнішніх чинників (процесів глобалізації, міжнародних конфліктів тощо) на стан соціальної напруженості в Україні. Автором розроблені практичні рекомендації щодо регулювання впливу соціальних змін на соціальну напруженість в регіоні, стану соціальної напруженості в цілому. В основі ефективного управління цим процесом повинно бути поєднання внутрішніх і зовнішніх ресурсів системи, відновлення і підтримка балансу між внутрішніми та зовнішніми регуляторами потенціалу соціальної напруженості, який, на думку автора, досягається більшою мірою не за рахунок боротьби з деструктивними стратегіями поведінки соціальних суб’єктів, а за рахунок всебічного розвитку конструктивних її складових. | 