У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо прогнозування та запобігання фінансовим кризам у країнах, що розвиваються, та в перехідних економіках. Результати проведеного дослідження дозволяють дійти наступних висновків, які характеризуються науковою новизною і мають теоретичне та науково-практичне значення: 1. Обґрунтовано, що глобальні передумови фінансових криз беруть свій початок у сучасних особливостях розвитку глобальної економіки в цілому та, зокрема, міжнародних фінансових ринків: значній асиметричності у рівні економічного розвитку між розвинутими країнами та рештою світу, що відбивається на характері поширення економічних циклів у світі та створює значні зовнішні шоки для країн, що розвиваються; поглибленні відриву фінансової сфери світової економіки від її реального сектора та випереджуючому розвитку спекулятивних операцій; поглибленні інтеграції національних фінансових ринків країн, що розвиваються, до глобального фінансового ринку за наявності різких відмінностей у рівні їх розвитку; відсутності ефективних механізмів наднаціонального регулювання діяльності міжнародних фінансових ринків, що зумовлює стихійний характер їх розвитку тощо. 2. На підставі узагальнення особливостей розвитку економік країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки та Росії у передкризовий період визначено, що принциповими внутрішніми передумовами виникнення криз виступили стрімкий перехід від закритої економіки до економіки відкритої шляхом лавиноподібної лібералізації усіх сфер господарювання; різке послаблення ролі держави у регулюванні внутрішніх економічних процесів; відставання темпів інституційної розбудови національної економіки від темпів ліберальних економічних перетворень. 3. Визначено, що за сучасних умов кризова інфекція набуває міжнародного поширення здебільшого через сукупність фінансових взаємозв’язків між країнами, як прямих, так і опосередкованих міжнародними фінансовими ринками, при цьому комбінування раціональних підходів фінансового менеджменту та ірраціональних змін ринкових очікувань створює єдиний комплексний механізм швидкої передачі ринкових коливань у фінансовій сфері, дія якого базується на лібералізації фінансових відносин та інтегрованості національних ринків у глобальний фінансовий простір. 4. Доведено, що ефективне протистояння фінансово-економічним кризам у нових ринкових економіках в умовах глобалізації зумовлює необхідність суттєвого перегляду ролі держави у бік посилення її регулятивного впливу. Стійкість національної економіки до фінансових криз як внутрішнього, так і зовнішнього походження досягається як спільний результат проведення виваженої та послідовної внутрішньої економічної політики, зокрема в аспектах грошово-кредитного регулювання, управління державним бюджетом та борговими зобов’язаннями, дотримання економічно виправданого режиму валютного курсу; запровадження науково обґрунтованих захисних заходів у сфері руху капіталу через національні кордони; розбудови фінансового сектора економіки та розвитку механізмів його державного регулювання. 5. Обґрунтовано, що головною проблемою удосконалення антикризової політики на міжнародному рівні є протиріччя між політичними та економічними інтересами розвинутих країн, що мають глобальний характер, та переважно локальними інтересами більшості країн, що розвиваються. Це протиріччя відбивається насамперед у орієнтації діяльності міжнародних організацій на підтримку політичних інтересів розвинутих країн і глобальної експансії їх економічних суб’єктів; недостатньому представництві у них решти країн світу, що фактично виключає ці країни з процесу формування нормативної та інституційної бази світової фінансової архітектури. 6. У роботі створено та апробовано методику прогнозування кризових явищ на національному валютному ринку, що побудована на базі кластерного та дискримінантного аналізу. Проведена за методом швидкої кластеризації класифікація кварталів у 1998–2004 рр., за критерієм індексу тиску на валютний ринок дозволила відокремити групи кварталів, у яких мала місце нестабільність на валютному ринку, передкризова ситуація та валютна криза. З метою формування моделі прогнозування фінансових криз за змінами макроекономічних показників шляхом дискримінантного аналізу було визначено перелік макроекономічних показників, що роблять найвагоміший внесок у відмінність між досліджуваними кварталами й, зокрема, можуть ефективно використовуватися для передбачення криз, та побудовано відповідні дискримінаційні функції. Використовуючи ці функції, можна достатньо точно класифікувати майбутні квартали за ступенем нестабільності на валютному ринку, включаючи до аналізу прогнозні значення відповідних макроекономічних показників, що було доведено перевіркою цієї методики на даних кварталів 2005–2006 рр., які не були раніше включені до аналізу. |
