У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання щодо удосконалення механізмів державного регулювання інноваційного розвитку регіону на основі визначення теоретичних підходів, напрямів та обґрунтування практичних рекомендацій. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають підстави сформулювати висновки й рекомендації. 1. Розглянуто теоретичні засади інноваційного розвитку країни, на основі аналізу наукових праць українських і зарубіжних учених, дають змогу зробити висновки про те, що інноваційний тип суспільного розвитку передбачає інше змістовне навантаження поняття державного регулювання інноваційного розвитку як сукупності заходів впливу держави на інноваційну діяльність та механізмів державного регулювання шляхом взаємодії органів влади, яка спрямована на створення нової моделі соціально-економічного зростання держави. Пріоритетні напрями інноваційного розвитку України охоплюють та характеризують економічні процеси і визначають нові вагомі пріоритети: добробут громадян, умотивована інтелектуалізація виробничої діяльності, упровадження високих інформаційних технологій, екологічна безпека тощо. 2. Визначено, що сутність механізмів державного регулювання інноваційного розвитку країни та термінологічний апарат містить такі базові поняття: інновації, інноваційний процес. Здійснення інноваційних перетворень передбачає застосування ефективних механізмів, спрямованих на перебудову інноваційної діяльності та формування єдиного механізму державного регулювання інноваційного розвитку країни. Сутність механізмів державного регулювання інноваційної діяльності полягає в такому: вдосконалення нормативно–правової бази інноваційної діяльності, у тому числі адаптації національного законодавства до відповідних стандартів СОТ; побудова загальнообов’язкового страхування інноваційних проектів; узгодження нормативно–правових актів щодо наукової та науково–технічної діяльності й відносин інтелектуальної власності; забезпечення достатності та ефективності фінансування освіти та науки, інноваційного бізнесу; посилення кредитного забезпечення впровадження науково–технічних розробок; створення дієвої інноваційної інфраструктури, що відображає сукупність взаємозумовлених та цілеспрямованих засобів і способів досягнення загальної мети – інноваційного розвитку регіону. Серед методів здійснення дослідження були обрані такі, що дали змогу найповніше вивчити теоретичну базу дослідження, надати оцінку виробничій та інноваційній діяльності підприємств регіону. 3. Визначено особливості та принципи, тенденції інноваційного розвитку країни, які потребують застосування нової фінансово-кредитної політики, що мінімізує ризики й максимізує віддачу, проведення ефективних механізмів стимулювання інновацій, розширення до реально можливих меж науковоємних галузей, оптимального залучення до виробництва та послуг малого і середнього бізнесу, дієвого розвитку венчурного підприємництва, залучення ризикового капіталу до фінансування інноваційного бізнесу. До принципів державного регулювання інноваційного розвитку віднесено: програмно–цільовий; принципи комплексності, доповнюваності, зворотності та збалансованості. 4. Оцінка стану державного регулювання інноваційної діяльності регіону показала, що інноваційна політика держави має бути спрямована на зростання обсягів платоспроможності попиту, підвищення обсягу випуску інноваційної продукції. Стан державного регулювання відображає специфіку інноваційного процесу як виду діяльності і являє собою сукупність форм, методів, інструментів та важелів управління розвитком інноваційного процесу. Аналіз кількості підприємств, які впроваджували інновації у промисловості, засвідчує, що в Україні спостерігається тенденція коливань. Так, у 2006 р. порівняно з 2005 р. їх кількість зменшилась на 36,7%, хоча порівняно з 2000 р. – на 18,4%. Позитивним є те, що у промисловості спостерігається тенденція зростання обсягу реалізованої інноваційної продукції. У 2006 році обсяг реалізованої інноваційної продукції промислових підприємств в Україні становив 30,9 млрд грн, що в 2,5 разів більше, ніж у 2000 р. Створення відповідних умов для оптимального розвитку науково–технічного потенціалу національної економіки стає одним з найважливіших принципів створення системи і формування механізму управління інноваційною політикою. Стабілізація економіки неможлива без пожвавлення інноваційно–інвестиційного процесу, оновлення основного капіталу на принципово новій конкурентоспроможній основі. 5. Обґрунтовано необхідність державного регулювання економіки країни для забезпечення стимулювання інноваційного розвитку регіону та ступінь використання потенційних можливостей регіону, які дають змогу з'ясувати перспективи вдосконалення нормативно–правової бази інноваційної діяльності. Економічний потенціал сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату в регіоні визначається такими чинниками: вигідним геополітичним розташуванням регіону; відновленими зв’язками з окремими промисловими ринками; відносною політичною стабільністю; високим рівнем освіти та пропозицією висококваліфікованої праці; відносною енергетичною незалежністю. Основними труднощами, які виникають під час реалізації інноваційних процесів у регіоні, вважається відсутність необхідної нормативно–правової та ресурсно–інвестиційної бази, відсутність диференційованої системи мотивації інноваційної діяльності. 6. В умовах інноваційного розвитку особливого значення набувають інвестиційно–правові чинники інноваційної діяльності підприємств. Досліджено заходи з активізації фінансового забезпечення розвитку інноваційного регіону за рахунок створення спеціалізованих інноваційних банків, забезпечення попиту і пропозиції на інноваційному ринку, що є головним чинником стимулювання інноваційної діяльності. Також на основі результатів аналізу визначено, що економічний апарат держави повинен працювати на перспективу – забезпечувати функціонування інноваційної моделі розвитку економіки і промисловості, розробляти гнучкі механізми підтримки інноваційних виробництв, реформувати амортизаційну політику, вживати заходів щодо підвищення рівня самофінансування компаній, активніше інтегруватися в міжнародний інвестиційний ринок тощо. Нормативно-правова база інноваційної діяльності в Україні недосконала й потребує істотних змін і доповнень у таких сферах, як: кадрове і фінансове забезпечення науково–дослідної та інноваційної діяльності, визначення доцільності пільгових банківських ставок при кредитуванні інноваційних підприємств. 7. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інноваційного розвитку регіону: врегулювати питання взаємодії всіх структур інноваційного процесу; створити умови дієвості механізмів державного регулювання; забезпечити інформаційну прозорість всіх державних структур та результативність контролю з боку держави на всіх рівнях інноваційного процесу; розмежувати функціональні повноваження серед контрольних органів інноваційної діяльності; фінансування потоків повинно чітко контролюватися щодо їх раціонального використання, що дасть змогу удосконалити державну підтримку інноваційної економіки і сприятиме загальній економічній рівновазі країни. Недосконалість проведення державної економічної політики зумовлює потребу в посиленні ролі держави у процесі інноваційного розвитку та формуванні мотивації суб’єктів господарювання до інновацій, яке буде проводитися шляхом створення достатнього рівня фінансування, з урахуванням сучасного стану промисловості. 8. Запропоновано складові механізмів інноваційного розвитку регіону, які визначають, створення регіональних філій Української державної інноваційної компанії, що підпорядковуються Державному агентству з інвестицій та інновації. Доцільність створення таких регіональних філій Української державної інноваційної компанії обґрунтовано тим, що недостатньо уваги приділяється з боку держави проблемам інноваційної діяльності саме на регіональному рівні. Створення таких регіональних філій Української державної інноваційної компанії допоможе підвищити ефективність роботи та створити дієві механізми регулювання інноваційного розвитку регіону. Інноваційний механізм дасть змогу покращити реалізацію та підвищити ефективність інноваційної продукції в державному регулюванні інноваційного ринку. 9. Здійснення інноваційних перетворень в Україні передбачає застосування ефективних механізмів, спрямованих на системну перебудову інноваційної діяльності та формування єдиного механізму державного регулювання інноваційного розвитку країни. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади, щодо регулювання інноваційної сфери економіки України: створення регіональних філій Української державної інноваційної компанії та Агенцій регіонального розвитку; формування регіонального реєстру професійних установ, які займаються інноваційною діяльністю; введення мереж галузевих консультаційних центрів з питань реалізації інноваційних проектів. |
