У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання державного регулювання ринків металургійної продукції шляхом визначення теоретичних підходів, пріоритетних напрямів державної політики в Україні. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену у його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки та внести певні пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Аналіз наукових праць з проблем державного управління, регулювання промислових ринків, проблем та етапів еволюції ринку металургійної продукції свідчить, що обрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз засад державного регулювання ринків металургійної продукції. Напрацьовано значний теоретичний матеріал стосовно державної регуляторної політики на ринку металургійної продукції, досвіду міжнародних корпорацій щодо впливу на стан ринкових процесів. Дослідження підтверджує, що, незважаючи на велику кількість наукових праць, ця тема розглядалась фрагментарно, що зумовлювалося перехідним станом української економіки та структури державного управління і відповідною нестабільністю об’єкта ймовірних досліджень. Регулювання ринку металургійної продукції розглядалось не як взаємодія цілісного об’єкта та суб’єкта, а лише опосередковано – через важелі галузевого регулювання або через макроекономічний вплив держави на галузевий ринок. При цьому робляться спроби опосередкованого регулюванні з боку операторів ринку, які зацікавлені у вигідному для себе спрямування процесів, що спричиняє порушення Парето-рівноваги та може завдати шкоди інтересам інших. Цим зумовлена необхідність регулюючої ролі держави, яка має діяти справедливо, в інтересах всього суспільства. 2. Механізм державного регулювання ринку металургійної продукції можна визначити як сукупність елементів, компонентів, явищ, їх взаємовідносин щодо орієнтації діяльності металургійних підприємств та операторів ринку у визначених державною політикою напрямах. Безпосередньо регулювання здійснює апарат – сукупність органів законодавчої та виконавчої влади, що виконують управлінські, у тому числі регуляторні функції в межах власної компетенції та повноважень. Регулювання ринку полягає у спрямуванні дій на ньому та формуванні інституціональних норм, внаслідок застосування яких змінюються умови, ситуація, структура та кон’юнктура ринку загалом. 3. Промислова політика держави в сучасному вигляді більшою мірою має характер констатацій та намірів, є недостатньо ефективною через нагромадження цілей, відсутність механізмів реалізації завдань, механізмів внутрішніх та зовнішніх взаємозв’язків, невизначеність ресурсів та їх джерел. За умови реалізації ефективної економічної політики промислова політика має бути оформлена у вигляді послідовного та детального плану та інструкції для виконавців і зацікавлених в результаті сторін, що безпосередньо впливають на структуру та характер функціонування об’єкта. Промислова політика є необхідною інтегруючою категорією, що може включати в себе програмні методи регулювання ринку металургійної продукції як однієї з базових сфер української промисловості. 4. Органи державної влади, які діють на ринку металургійної продукції, не скоординовані. Вони здійснюють моніторинг або опосередкований вплив на процеси ціноутворення, торговельні обмеження. У разі координації їх діяльності та формування ефективного апарату регуляторний вплив набуде об’єктивності, конструктивності та забезпечить отримання конкретних результатів. 5. Визначено основні напрями державного регулювання ринків металургійної продукції, які певною мірою впливали на обсяг українського сегмента на ринку металопродукції: макроекономічне, податкове, валютне, нетарифне регулювання, застосування приватизаційно-інвестиційні важелів, вжиття зовнішньополітичних заходів, антимонопольна діяльність держави. 6. Для вдосконалення механізмів регулювання ринків металургійної продукції необхідно здійснити: аналіз наявних у держави ресурсів та важелів економічного, політичного, адміністративного характеру; визначення факторів впливу на важелі регулювання; встановлення завдань промислової політики (розвиток системи регулювання ринку металургійної продукції); розробку цілісної політики регулювання, її інтеграцію до промислової політики держави; формування цілісного апарату регулювання із залученням організацій, осіб та фахівців, що прямо чи опосередковано впливають на фактори або ресурси регулювання. 7. Оптимізація діяльності органів влади на ринку металургійної продукції є комплексним багатогранним процесом, що включає: формування дієвих механізмів інформаційного забезпечення; контроль за процесом виконання рішень; підвищення ефективності діяльності кожного підрозділу органів державної влади, мотивації та відповідальності виконавців, які справляють вплив на ринок в управлінні; розвиток взаємозв’язків у системі державного управління. 8. Сформульовані основні напрями державної політики регулювання ринку металургійної продукції, зокрема економічний, виробничий, інвестиційний, структурний. 9. Унаслідок поетапної реалізації запропонованих заходів формується єдина структурно-логічна схема комплексу програмних дій – концепція політики. За результатами дисертаційного дослідження розроблено науково-практичні рекомендації для органів державної влади, основний зміст яких полягає в структурній оптимізації механізму управління, що передбачає: аналіз регуляторної структури та ресурсів, необхідних для вдосконалення системи регулювання, моніторинг та оцінку ефективності чинних програмних документів; розробку, узгодження та затвердження нових програмних напрямів, нормативних меж регулювання, послідовності дій регуляторних органів; визначення структурних елементів та компонентів (організацій та осіб), що мають відповідний потенціал, їх координація та залучення до регулювання; використання для координації регулюючих елементів новітніх досягнень та підходів сучасного корпоративного управління; діяльність держави на металургійному ринку; залучення державних інвестиції до відтворення нових виробничих активів; використання потенціалу недержавних об’єднань, перетворення неформальних зв’язків на прозорі відносини; упровадження ефективної системи обміну інформацією із залученням елементів об’єкта та суб’єкта регулювання. | 