У дисертації узагальнено та вирішено актуальну наукову проблему, що полягає в розробці теоретико-методологічних засад удосконалення державного регулювання ринку медичних послуг в Україні; сформульовано наукові підходи, що забезпечують теоретичне й практичне використання отриманих результатів і дають підстави зробити такі висновки та внести пропозиції. 1. На основі дослідження ринку медичних послуг як об’єкта державного регулювання встановлено, що він потребує поєднання механізмів державного регулювання та саморегулювання для ефективного функціонування. Визначено функціональні й галузеві особливості і складові механізму державного регулювання ринку медичних послуг в Україні, мету, завдання, принципи, функції та методи управління, які враховують специфічні ознаки національної системи охорони здоров`я й закономірності її розвитку. Визначено, що основними завданнями державного регулювання процесами розвитку ринку медичних послуг є підвищення ефективності надання медичних послуг і забезпечення виконання системою охорони здоров`я України соціальних функцій у суспільстві. 2. У результаті дослідження розвитку ринку медичних послуг і ролі держави в його регулюванні у різні періоди набула подальшого розвитку класифікація, яка використовується для періодизації вітчизняної історії медицини та фармації, шляхом її доповнення періодом „медицина і фармація ХХІ ст. та система державного регулювання сфери”, що зумовлено надшвидким розвитком медичних технологій. 3. На основі використання теоретичного підходу уточнено окремі дефініції, які утворюють категорійно-понятійний апарат державного управління охороною здоров’я, зокрема: „механізм державного управління системою охорони здоров`я” як сукупність станів і процесів реалізації комплексного впливу держави (шляхом застосування політичних, економічних, соціальних, організаційних і правових засобів, практичних заходів, важелів, стимулів) на суб’єкти національної системи охорони здоров`я; 4. Аналіз основних моделей систем охорони здоров`я, які існують у світовій медичній практиці, свідчить, що відокремлене використання в Україні лише однієї з них є недоцільним, оскільки жодна з них не враховує повністю особливостей і потреб сучасного українського суспільства. За відношенням до системи охорони здоров`я її сучасна національна модель повинна враховувати такі базові чинники: зовнішні (державний устрій, нормативно-правове забезпечення, стан розвитку економіки, рівень життя населення) та внутрішні (характерні особливості самої системи та управління нею). 5. Проведений аналіз чинної системи управління охороною здоров`я і сучасного стану ринку медичних послуг в Україні, порівняно з країнами-членами Європейського бюро ВООЗ, дав змогу запропонувати підвищення рівня державного управління сферою медичних послуг з метою збільшення ефективності її функціонування. Визначено взаємозв’язки, в яких проявляється галузева цілісність управління, а також потреба вдосконалення координації та застосування міжгалузевого підходу до управління національною системою охорони здоров`я в умовах її деконцентрованості. В основу процесу вдосконалення системи повинен бути покладений принцип чіткої структуризації нормативно-правової бази надання медичної допомоги і медичних послуг населенню держави. 6. Виявлено, що основними чинниками, які стримують залучення значних інвестиційних коштів у систему охорони здоров`я (за винятком фармацевтичного сектора), є такі: недосконалість нормативно-правового забезпечення, відсутність єдиної стратегії інвестиційного розвитку системи охорони здоров`я, нерозвиненість системи медичного страхування. Враховуючи тенденцію до погіршення стану розповсюдженості серцево-судинних захворювань протягом останнього десятиріччя в Україні, запропоновано розширити перелік пріоритетних напрямів інвестування в галузі охорони здоров`я виділенням коштів на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію хворих з кардіоваскулярними захворюваннями (ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, атеросклеротичні ураження судин та ін.). Упровадження запропонованої методики дасть змогу досягнути значної економічної ефективності шляхом зниження прямих і непрямих витрат держави, пов’язаних із зазначеними захворюваннями, і значного підвищення медичної якості життя, насамперед працездатного населення. 7. Дотримуючись положень поєднання принципів та механізмів державного управління і ринкового саморегулювання у сфері охорони здоров`я України, запропоновано ввести організаційні зміни, зокрема, в комісію Міністерства охорони здоров`я України з оцінки та конкурсного відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету, на постійній основі ввести представника центрального органу управління Всеукраїнського лікарського товариства та тимчасово – представника відповідної професійної медичної асоціації, зі сфери діяльності якої розглядається інвестиційний проект. Це дасть змогу підвищити рівень професійної оцінки витрачання державних коштів на потреби галузі. 8. На основі інституціонального підходу проаналізовано різні варіанти розбудови формальних та неформальних інститутів у сфері охорони здоров`я. Виокремлено новий неформальний інститут у системі охорони здоров`я – „Інтернет-медицина”, – під яким розуміється інформаційно-консалтингова система рекомендаційного характеру, яка займає певний Інтернет-сайт і може бути використана як професійними медичними працівниками, так і звичайними громадянами з метою профілактики, діагностики, лікування та реабілітації відповідного захворювання. Запропоновано механізми державного регулювання послуг, що надаються через таку систему, з метою посилення позитивних і зменшення негативних характеристик її застосування на ринку медичних послуг. 9. Визначено, що державне управління якістю надання медичних послуг як невід`ємна складова державного регулювання ринку медичних послуг є перспективним напрямом стратегічного управління охороною здоров`я. Для покращання територіальної доступності як одного із заходів підвищення якості медичних послуг пропонується відновити виїзні форми надання медичної допомоги, а також забезпечити повніше упровадження сімейної медицини для сільського населення. 10. Визначено, що цінова політика закладу охорони здоров`я повинна бути тривекторною з орієнтацією на врахування потреб у наданні послуг, досягнення запланованого рівня прибутку та здійснення впливу на поведінку споживачів (пацієнтів) на ринку. Вона також має передбачати вплив різних факторів на процес ціноутворення як під час встановлення ціни на послуги, так і під час подальшого управління процесом ціноутворення. Обґрунтовано, що розрахунок собівартості та ціни медичної послуги у кожному конкретному лікувально-профілактичному закладі чи приватно-практикуючою фізичною особою потребуватиме індивідуального підходу до розробки цінової політики для кожної медичної послуги, яка б врахувала різноманітність умов надання послуги, матеріально-технічного і кадрового забезпечення організації (закладу) охорони здоров`я. Враховуючи ці положення, удосконалено методику розрахунку собівартості медичної послуги залежно від індивідуальних характеристик її надавача. Обґрунтовано потребу в державному забезпеченні пільг і дотацій надавачам послуг та субсидій їх споживачам, а також цінової сегментації для певних категорій споживачів. При цьому враховувалися такі фактори, як стан економічного розвитку країни, інтенсивність монопольних процесів, ступінь монополізації та конкуренції, питома вага державного сектора у сфері охорони здоров`я та інші. 11. Обґрунтовано необхідність посилення державного контролю реформування процесів ліцензування та акредитації підприємницької і некомерційної діяльності на ринку медичних послуг. Згідно з цим пропонується система заходів із децентралізації функцій і зміни структури та завдань комісій з ліцензування та акредитації, що приведе до вдосконалення механізму державного регулювання даного ринку в Україні. 12. Пропонується переглянути та відмінити морально застарілі норми та кодифікувати законодавство шляхом розробки, прийняття і впровадження Медичного кодексу України як основного законодавчого документу, що регулює діяльність національної системи охорони здоров`я. При розробці Медичного Кодексу України пропонується доповнити перелік принципів такими, як пріоритетність державного регулювання конкуренції на ринку медичних послуг; регламентація діяльності громадських організацій пацієнтів і професійних асоціацій медичних працівників та їхнього впливу на формування державної політики у сфері охорони здоров`я; гнучкість кадрової політики держави у сфері охорони здоров`я; повнота науково-методичного та інформаційного забезпечення процесу надання медичної допомоги з погляду стандартизації. 13. Реформування національної системи охорони здоров`я потребує внесення змін у чинний документообіг та оформлення документів. Зокрема, для підтвердження сплати та суми одержаних коштів за споживання медичної послуги розроблено уніфікований документ, який дає змогу забезпечити дотримання етичних принципів. 14. Проведений інституційний аналіз міжнародних документів у сфері охорони здоров`я виявив відмінності у деяких близьких за формулюванням положеннях цих документів і у законодавчих актах України. На цій підставі запропоновано шляхи гармонізації національної нормативно-правової бази та адаптації до відповідних норм міжнародного права. Обґрунтовано доцільність введення Міністерства охорони здоров`я України до переліку центральних органів державної влади, які відповідають за організацію роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, зокрема у сфері „державні закупівлі” за напрямом „закупівля товарів, робіт і послуг”. 15. Обґрунтовано потребу в удосконаленні й запропоновано внесення змін у нормативно-правову базу у сфері охорони здоров`я України. Зокрема, пропонуються зміни до Закону України „Основи законодавства України з охорони здоров`я” (ст. 38; ст. 43; ст. 64; ст. 77); Закону України „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” (ст. 9; ст. 17); наказу № 620 МОЗ України „Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні” щодо права жінки на психологічну підтримку з боку близької їй людини, яка не є членом її родини. Визначено потребу прийняття таких законів: „Про захист прав пацієнта”, „Про захист прав медичних працівників”, „Про приватну медичну діяльність”, „Про лікарське самоврядування”, „Про заклад охорони здоров`я”, „Про профілактичну спрямованість медичної діяльності”, „Про первинну медико-санітарну допомогу” тощо. 16. При підготовці медичних працівників у медичних закладах пропонується впровадити навчальну дисципліну „Юридичні аспекти медичної діяльності” чи „Медичне право” як обов’язкову складову державного стандарту вищої та середньої медичної освіти, а також розробити і впровадити спеціальні тематичні курси з правових аспектів діяльності на ринку медичних послуг у системі підвищення кваліфікації для державних службовців та керівників лікувально-профілактичних закладів. 17. Для підвищення ефективності державного управління системою охорони здоров`я України розроблено Концепцію поєднання принципів та механізмів державного управління і ринкового саморегулювання у сфері охорони здоров`я України й обґрунтовано потребу її впровадження. Метою запропонованої Концепції є збереження й покращення здоров`я людей, забезпечення виконання системою охорони здоров`я України соціальних функцій у суспільстві, а також скорочення прямих та непрямих витрат суспільства на охорону здоров`я. 18. Відповідно до розробленої Концепції обґрунтовано пропозиції з оптимізації структури органів виконавчої влади у сфері охорони здоров`я з погляду децентралізації державного управління на засадах лікарського самоврядування, що передбачає широке залучення професійних медичних асоціацій та громадських об`єднань пацієнтів до управління системою охорони здоров`я України. 19. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного та зарубіжного досвіду, потреб розвитку сучасної системи охорони здоров`я дає змогу запропонувати, з метою покращення державного регулювання ринку медичних послуг та для втілення в практичну роботу органів державної влади та закладів сфери охорони здоров`я України, практичні рекомендації щодо: вдосконалення нормативно-правової бази державного регулювання ринку медичних послуг в Україні та її узгодження з міжнародними нормативно-правовими актами у цій сфері; впровадження державного обов’язкового медичного страхування громадян України; прискорення процесів стандартизації медичної допомоги та медичних послуг в Україні; розробки національної програми реформування системи охорони здоров`я України на принципах децентралізації державного управління на засадах лікарського самоврядування. | 