У дисертації наведено теоретичне узагальнення і надано нове вирішення наукового завдання щодо розробки ефективного механізму регулюючого впливу держави на функціонування страхової діяльності з використанням фінансових методів та інструментів. Основні результати і висновки полягають у наступному: 1. Незважаючи на постійне та стрімке зростання страхового сектору економіки України, постає потреба в дієвих механізмах функціонування страхової діяльності в Україні і, відповідно, застосування визначених принципів і підходів, поширених у країнах із розвинутою економікою, зокрема поєднання державного регулювання із саморегулюванням страхового ринку, трансформація системи регулювання для гармонізації страхової діяльності. 2. Розвиток страхової діяльності в Україні має забезпечуватися за рахунок державного регулювання, держава має знайти ефективні форми поєднання державного регулювання і саморегулювання, які б відповідали конкретним етапам розвитку страхової діяльності та розвивалися синхронно з нею. У результаті аналізу особливостей та тенденцій розвитку в умовах становлення з позиції функцій, стабільності, визначення пріоритетних галузей економіки, з поширенням майнової самостійності, формуванням ринкової інфраструктури, договірних відносин, різким обмеженням державного впливу на розвиток процесів виробництва і розподіл матеріальних вигод особливого значення набуває питання страхування найрізноманітніших ризиків, що відповідно створює належні умови для розвитку страхового підприємництва. Обґрунтовано основні підходи до структурування державного механізму регулювання страхової діяльності в Україні і сформульовано його головну мету в умовах перехідної економіки. Головними елементами державного регулювання страхової діяльності є правовий механізм та державний нагляд. Ці форми мають бути покладені в основу формування державного механізму регулювання страхової діяльності в Україні, який перебуває на етапі структурної адаптації до новостворюваного ринкового середовища. 3. Проаналізовано класифікацію методів державного регулювання страхової діяльності. У рамках даного методу держава через свої уповноважені органи виступає учасником господарських процесів. Узагальнено та систематизовано досвід державного регулювання страхової діяльності в країнах з ринковою економікою та з’ясовано основні соціально-економічні причини необхідності його застосування, які полягають у нерівності відносин між страховиком і страхувальником та неможливості оцінити страхувальником платоспроможність страховика протягом усього терміну дії договору страхування. 4. Визначено принципи, особливості та механізми державного регулювання страхової діяльності у перехідній економіці, з метою використання ринкових методів регулювання страхової діяльності в умовах перехідної економіки. У складі механізмів виділено групу фінансових методів державного регулювання страхової діяльності, які визначено як сукупність фінансових інструментів та механізмів впливу держави на страхову діяльність. 5. Зі становленням українського страхового законодавства змінюється ситуація на страховому ринку України, що в свою чергу дозволило виділити основні етапи його становлення і дослідити формування державних механізмів регулювання страхової діяльності в Україні. Відсутність належної нормативної бази з питань страхування, нерозвинута страхова інфраструктура, низька фінансова місткість страхового ринку – всі ці недоліки можуть бути ліквідовані за умов застосування вивіреного та ефективного державного регулювання страхової діяльності. Досягнення поставлених цілей за допомогою лише ринкових механізмів неможливе, однак державне регулювання страхової діяльності не повинно виключати саморегулювання, ці два компоненти мають завжди доповнювати один одного. 6. З урахуванням аналізу нормативно-правових та інституційних засад формування механізмів державного регулювання виявлено, що неузгодженість страхового і податкового законодавства призводить до ускладнення обліку. Це може негативно позначитися на діяльності страховиків. Тому доцільно максимально уніфікувати методики визначення доходів, витрат і прибутку при розрахунку прибутку до оподаткування при оцінці реальних фінансових результатів. Однією з головних передумов підвищення ефективності страхової діяльності, що дозволяє досягти більшої відповідності між пропозицією і попитом, вищої якості послуг за розумну ціну. Вирішальну роль при цьому мають відігравати налагоджена законодавча система та управлінська структура, гнучкі та ефективні методи контролю. 7. Обґрунтовано, що державні механізми регулювання страхової діяльності – це сукупність економіко-правових, економічних, соціально-економічних, фінансових механізмів, зосереджених на взаємодії саморегульованих організацій у формуванні державної страхової політики з урахуванням значних досягнень певних економічних цілей. Запропонований державний механізм регулювання страхової діяльності в Україні враховує створення регулюючої системи страхової діяльності, зміну в структурі державних органів управління та у формах регулювання, вплив саморегульованих організацій. 8. Запропоновано основні напрями вдосконалення механізмів державного регулювання страхової діяльності та шляхи підвищення ефективності страхової діяльності в умовах трансформаційних перетворень економіки: адаптація механізмів регулювання та законодавства України до міжнародних норм; захист вітчизняного страхового ринку. | 