У дисертаційній роботі на теоретичному та практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання щодо обґрунтування механізмів державного управління демографічними процесами в АРК. Результати, отримані у процесі дослідження, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки й запропонувати рекомендації. 1. Аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел з проблем формування державної демографічної політики, державного управління демографічними процесами, соціально-економічного розвитку держави в умовах демографічної кризи, демографічного районування як необхідної складової регіонального демографічного прогнозу свідчить, що спеціальних досліджень щодо визначення найбільш ефективних механізмів державного управління демографічними процесами в АРК не проводилося. Дослідження цього питання потребує застосування комплексного підходу, валідного добору статистичних і математичних методів, а також уточнення понятійного апарату з питань вироблення державної демографічної політики. 2. Виявлено, що обрані пріоритети та напрями розвитку державної соціальної політики визначають певну її модель. На сьогодні в Україні реалізується модель соціальної політики, яка характеризується: за типом базової дії як соціальне допоміжництво і соціальне опікування з елементами соціального страхування; за типом суб’єкта соціальної відповідальності як патерналістська модель з елементами суспільної моделі; за типом участі держави як адміністративна модель. Показано, що така модель сприяє поглибленню кризових явищ у суспільстві, особливо стосовно демографічної ситуації. Запропоновано перейти на таку модель соціальної політики, яка характеризується: за типом базової дії як соціальний розвиток з елементами соціального страхування; за типом суб’єкта соціальної відповідальності як ліберальна модель з елементами суспільної та корпоративної моделей; за типом участі держави як стимулююча модель з елементами добродійної моделі. При цьому слід виходити з того, що демографічні процеси в АРК мають специфічні особливості, врахування яких є обов’язковим при визначенні пріоритетів державної демографічної політики. Нехтування цим фактом впливатиме не лише на рівень національної безпеки України, але й може спричинити катастрофу національного масштабу. 3. Визначено сутність і зміст політичних, правових, економічних, соціальних та організаційних механізмів державного управління демографічними процесами в АРК, виходячи із розуміння під механізмами державного управління практичних заходів, засобів, важелів, стимулів, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь-яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей. Основними функціями політичних механізмів державного управління демографічними процесами в АРК є визначення цілей та планування заходів щодо подолання демографічної кризи й сприяння соціально-демографічному розвитку держави в контексті реалізації державної демографічної політики України. Правові механізми передбачають нормативно-правове врегулювання відносин суб’єктів і об’єктів державного управління, соціальних, сімейних відносин; економічні механізми спрямовані на фінансову підтримку державних, міжгалузевих, регіональних і місцевих програм соціально-демографічного спрямування, а також соціальні виплати та трудову зайнятість дорослого населення; соціальні механізми забезпечують етнокультурні та психологічні впливи на формування різних видів соціальних політик та моделей соціальної поведінки; організаційні механізми спрямовані на реалізацію державних, міжгалузевих, регіональних та місцевих соціально-демографічного програм, створення інформаційно-консультаційних центрів тощо. 4. Виявлено чинники (показники народжуваності, смертності, міграції та ін.) й тенденції їх змін, що визначають рівень інтенсивності депопуляції населення АРК та впливають на демографічну ситуацію в АРК. За результатами діагностики інтенсивності депопуляції населення АРК за статистикою 1996-2006 рр. встановлено, що чисельність населення АРК за останні чотири роки зменшилася на 49,9 тис. осіб або на 2,5%. Це зменшення обумовлене як глобальними тенденціями скорочення народжуваності та переходу до моделі однодітної сім’ї, так і погіршенням економічної ситуації та падінням рівня життя населення, що є характерним для всіх регіонів України. Продовжується процес старіння населення. Статистичні дані свідчать, що демографічна ситуація в АРК має ознаки кризової та дедалі погіршується. Науково підтверджено необхідність більш ефективної реалізації в АРК стратегій, спрямованих на поліпшення демографічної ситуації, а саме: підвищення рівня народжуваності та розвиток сім’ї; поліпшення стану здоров’я, зниження смертності та продовження тривалості життя; регулювання міграційних процесів; подолання негативних наслідків старіння населення; врахування специфіки регіональних пріоритетів демографічного розвитку. Вбачається науково та практично виправданим імплементація найкращого світового досвіду щодо державного управління демографічними процесами як в Україні, так і в АРК. Зокрема, це стосується доцільності впровадження в АРК моделі пронаталісткої демографічної політики, поширеної у Франції й спрямованої на значну державну підтримку матеріального стану сім’ї з дитиною, яка поділяється на три основні групи: сімейні допомоги та надбавки, допомоги при пологах, житлові пільги. 5. Доведено важливість удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в АРК за такими основними напрямами: підвищення ефективності функціонування сім’ї як соціального інституту; розвиток людського потенціалу та освітньо-комунікативного простору; формування перспективно-орієнтованої життєвої стратегії молоді в умовах девальвації морально-етичних норм суспільної поведінки. Обґрунтовано необхідність концентрації зусиль на економічному забезпеченні відтворення населення АРК, стимулюванні попиту на робочу силу, насамперед за рахунок розширення малого підприємства, розвитку самозайнятості населення, поліпшення екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового травматизму, популяризації здорового способу життя. Сформовано відповідні наступні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в АРК. У частині політичних механізмів йдеться про більш чітке визначення цілей та завдань соціальної підтримки сім’ї, планування заходів щодо розвитку людського потенціалу та освітньо-комунікативного простору в АРК, розробку плану заходів щодо підвищення ефективності реалізації державної молодіжної політики в АРК. Стосовно організаційних механізмів слід: забезпечити ефективність реалізації державних програм щодо соціального захисту дітей, інвалідів, жінок, а також створення консультаційних центрів планування та розвитку сім’ї; розробити та впровадити в АРК програми розвитку людського потенціалу та освітньо-комунікативного простору, а також програми формування життєвої стратегії молоді в умовах девальвації морально-етичних норм суспільної поведінки. У частині правових механізмів необхідно ввести зміни до законодавства щодо: посилення відповідальності батьків за виховання дітей, а дітей за достойну старість своїх батьків; врегулювання правового поля освітніх реформ відповідно до потреби розвитку людського потенціалу держави та регіону. Удосконалення економічних механізмів потребує забезпечити усі види соціальних виплат і фінансування державних програм, спрямованих на формування життєвої стратегії молоді, розвитку людського потенціалу та освітньо-комунікативного простору. При удосконаленні соціальних механізмів слід виходити з: цілеспрямованого впливу на розвиток сім’ї як соціального інституту, враховуючи етносоціокультурні та соціально-психологічні закономірності, умови та фактори її функціонування; розробки моделі соціальних компетенцій людини відповідно до вимог сучасності та рівня суспільного розвитку АРК; поширення психологічного супроводу процесу формування життєвої стратегії молоді. 6. Розроблено перспективну особистісно-орієнтовану модель державного управління демографічними процесами в АРК, в основу якої покладено природний вплив держави, пов’язаний з процесом розвитку людини в усі періоди її життя, формуванням її особистісних цілей, мотивів та стратегій, готовністю до прийняття нових стандартів суспільної поведінки, наприклад, престижу здорового способу життя, перебування в шлюбі, народження дітей та ін. Основною умовою ефективного функціонування такої моделі є її верифікація до демографічної ситуації, яку вона відслідковує. В сучасних умовах це означає необхідність її приведення у відповідність: розвитку ринкових відношень в Україні; міжнародним стандартам у галузі захисту праці, соціальної безпеки та охорони здоров’я; потребам формування сучасної людської інфраструктури (антропологічного каркаса) інноваційних проектів і стратегій регіонального розвитку. Виходячи з останньої позиції, всі соціальні програми мають бути програмами відкритого типу, спрямованими на підвищення стартових можливостей і життєвих шансів людей, що проживають як в АРК, так і на інших територіях України, на формування їх готовності до сучасних продуктивних форм мобільності, і, перш за все, освітньої (визначення майбутнього соціального і професійного статусу), соціокультурної (визначення майбутнього способу життя) та територіальної (визначення подальшого місця мешкання). Для формування так званих “наскрізних” соціальних компетенцій автором запропоновано, по-перше, розробити компетентністну структуру (матрицю) населення АРК, яка визначатиме соціальну політику розвитку людського потенціалу, по-друге, розробити пакет соціальних програм розвитку людського потенціалу і методичні рекомендації для запуску програм із консолідованим бюджетом, по-третє, засвоїти досвід і удосконалити форми соціального партнерства в рамках нових програм у соціальній політиці. Перспективними напрямами подальших досліджень за даною тематикою вважаємо розробку: концептуальної моделі формування людського капіталу, яка відповідатиме потребам трансформованої економіки України, методик формування соціально-демографічних програм національного, регіонального та місцевого рівнів, а також узагальнення досвіду і удосконалення форм соціального партнерства в рамках нових програм у соціальній політиці. |
