У дисертаційному дослідженні підтвердилась покладена в його основу гіпотеза, а реалізована мета й завдання в сукупності дали можливість визначити основні напрями вдосконалення механізмів державного управління процесом адаптації права України до права ЄС на основі аналізу досвіду нових країн-членів ЄС. Узагальнення результатів дослідження дає змогу сформулювати висновки і рекомендації, що мають теоретичну і практичну цінність. 1. У науковій літературі з державного управління практично відсутні комплексні дослідження механізмів державного управління процесом адаптації національного права до права ЄС у країнах-кандидатах та Україні. У більшості робіт розкриваються лише окремі аспекти державного управління процесом адаптації у правовому чи економічному розрізі, або лише побіжно як складова євроінтеграційного механізму в цілому. Теорія європеїзації як вплив європейської інтеграції на національні політики, ідеї, норми, процеси, відносини, інституції; принципи взаємодії права ЄС з національним правом; узагальнення науково-теоретичних надбань суміжних дисциплін створюють необхідний науковий інструментарій для дослідження механізмів державного управління процесом адаптації національного права до права ЄС в ЦСЄ та Україні. 2. Установлено, що державне управління процесом адаптації національного права до права ЄС – це цілеспрямована діяльність держави щодо приведення національної правової системи у відповідність з правом ЄС, яка включає: планування та програмування робіт з адаптації; організацію та координацію роботи ЦОВВ у сфері адаптації; контроль правотворчого процесу з метою адаптації національного права до права ЄС; моніторинг адаптації; кадрове, інформаційне та фінансове забезпечення. Державне управління процесом адаптації здійснюється за допомогою правового, інституційного та ресурсного механізмів. Останній включає кадрове, інформаційне та фінансове забезпечення процесу адаптації. Вищезазначені механізми державного управління є інструментами виконання копенгагенського та мадридського критеріїв вступу до ЄС.
4. Ключовим компонентом правового механізму державного управління процесом адаптації національного права до права ЄС усіх країн-кандидатів були Національні програми сприйняття acquis communautaire, що створювали правове поле для планування правотворчого процесу, формування інституційних та ресурсних механізмів державного управління процесом адаптації. За координацію підготовки та моніторинг виконання Національних програм відповідав спеціально уповноважений орган у сфері адаптації. На галузеві міністерства покладалася імплементація окремих розділів програми. Державне управління процесом адаптації мало такі рівні, які були представлені:
“вищим” міжвідомчим органом на чолі з прем’єр-міністром або віце-прем’єр-міністром, на який було покладено прийняття політичних і стратегічних рішень у сфері європейської інтеграції і адаптації, узгодження позицій різних міністерств. До його складу входили ключові міністри, від яких залежить практична реалізація співробітництва з ЄС; “нижчим” міжвідомчим органом, який відповідав за вирішення тактичних та оперативних завдань з адаптації, членами якого були керівники відділів європейської інтеграції міністерств; “професійним органом”, що діяв на постійній основі у складі уряду, відповідав за поточну роботу у сфері адаптації, підпорядковувався безпосередньо прем’єр-міністру або віце-прем’єр-міністру і рішення якого були обов’язковими для інших міністерств. Міністерства здійснювали адаптацію у своїй галузі. Для виконання цього завдання у складі кожного міністерства були створені спеціальні відділи, які координували його роботу у сфері адаптації. На основі проведеного аналізу встановлено дві моделі державного управління процесом адаптації національного права до права ЄС: централізовану, коли основні функції в цій сфері покладено на структури, підпорядковані прем’єр-міністрові, та децентралізовану, коли більшість зазначених повноважень передано міністерству юстиції. Україна на сьогодні тяжіє до децентралізованої моделі, оскільки процес адаптації координується Міністерством юстиції. 6. Кадрове забезпечення процесу адаптації у державах-кандидатах передбачало: розробку загальнодержавних програм навчання у сфері європейської інтеграції; відкриття факультетів, курсів підвищення кваліфікації, запровадження системи післядипломної освіти з європейської інтеграції та європейського права; стажування державних службовців урядових структур, що відповідали за адаптацію, в органах ЄС; вивчення мов держав-членів ЄС; точні розрахунки кадрових потреб, що дало змогу планувати фінансові витрати на навчання, підвищення кваліфікації у сфері європейської інтеграції. Інформаційне забезпечення у державах-кандидатах включало здійснення перекладів правових актів ЄС, розробку інформаційних стратегій державами-кандидатами для забезпечення підтримки населенням членства в ЄС на референдумі та зовнішніх інформаційних стратегій з метою формування позитивного іміджу держави-кандидата в ЄС та у державах-членах. Особливостями фінансового забезпечення процесу адаптації у державах-кандидатах є: фінансування за рахунок як державного бюджету, так і допомоги ЄС на основі принципу “реальних ресурсів”; точний розрахунок фінансових потреб у розділах Національних програм сприйняття acquis communautaire; включення витрат на ці програми до щорічного державного бюджету; скорочення окремих статей державних видатків на користь пріоритетів інтеграції до ЄС; розробка методики планування витрат на адаптацію. 7. З урахуванням досвіду країн-кандидатів у члени ЄС та результатів комплексного аналізу правового та інституційного механізмів державного управління процесом адаптації, кадрового, інформаційного та фінансового забезпечення адаптації в Україні доцільно запропонувати деякі практичні рекомендації. В Україні в найближчій перспективі адаптація має бути спрямована на сприйняття законодавства ЄС у сфері внутрішнього ринку з метою створення зони вільної торгівлі з ЄС. На даному етапі адаптації мають бути пріоритетними ті її напрями, які сприятимуть створенню зони вільної торгівлі і виконанню Плану дій Україна-ЄС. З метою вдосконалення: правового механізму державного управління процесом адаптації України до права ЄС пропонується: провести процедуру ретельного аналізу законодавства ЄС та України і деталізувати вимоги з адаптації законодавства, зазначені в Плані дій Україна-ЄС, у результаті чого мають бути сформовані списки обов’язкового та рекомендаційного законодавства ЄС, які Україна повинна буде імплементувати для інтеграції у внутрішній ринок ЄС; виділити в окрему категорію нормативно-правові акти, розроблені відповідно до планів заходів з виконання Загальнодержавної програми адаптації, щоб унеможливити внесення до них змін, які суперечать праву ЄС, на всіх етапах розгляду у Верховній Раді України; інституційного механізму державного управління рекомендується створити: міжвідомчий орган для вирішення тактичних та оперативних завдань інтеграції включаючи адаптацію на рівні керівників управлінь європейської інтеграції міністерств; окремі відділи в структурі управлінь з європейської інтеграції у кожному ЦОВВ, які здійснюватимуть галузеву політику адаптації; консультативний орган при Міністерстві юстиції, який забезпечуватиме зв’язок громадянського суспільства з органами державної влади у процесі адаптації. Крім того, для запобігання дублюванню функцій необхідно чітко визначати компетенцію органів, відповідальних за адаптацію; кадрового забезпечення слід: розробити шкільні програми у сфері євроінтеграції; розрахувати чисельність персоналу, необхідного для імплементації acquis communautaire на всіх стадіях інтеграції і створення нових підрозділів у міністерствах та ЦОВВ; інформаційного забезпечення необхідно: розробити електронну базу даних виконання програми адаптації, консолідувати всі наявні офіційні та неофіційні переклади актів права ЄС, провести їх термінологічну експертизу та перевірити їх чинність; призначити у кожному міністерстві осіб, які б відповідали за координацію та консолідацію перекладів; фінансового забезпечення адаптації потрібно: здійснити комплекс заходів з метою недопущення внутрішнього перерозподілу та спрямування коштів міністерствами на адаптацію законодавства за залишковим принципом; урахувати окремим рядком у Державному бюджеті видатки на адаптацію для кожного ЦОВВ; розробити загальну методику планування витрат на адаптацію, яка б передбачала витрати на розробку нормативно-правового акту та його впровадження на мікрорівні та проведення фінансово-економічної експертизи на макрорівні – аналізу впливу законопроекту на економічно-соціальну, бюджетну сферу чи певну галузь. | 