Проведене дослідження свідчить, що вдосконалення механізмів взаємодії МДА і ТПЦОВВ дозволяє підвищити ефективність державного управління на територіальному рівні і є важливою ланкою в реформуванні системи виконавчої влади, а узагальнення його результатів – сформулювати висновки, що мають теоретичне та практичне значення: 1. Конституційне поєднання централізації і децентралізації при здійсненні державної влади передбачає збереження державою права на охорону та забезпечення загальнодержавних інтересів шляхом зміцнення вертикалі системи відповідних органів державного управління на територіальному рівні і покладання на органи місцевого самоврядування завдань щодо вирішення місцевих проблем. Сполучення засад централізації і децентралізації, проявляється у тому, що на обласному та районному рівнях публічну владу представляє лише інститут державного управління, а інститут місцевого самоврядування представлений лише на рівні поселень. Територіальний устрій України характеризується значною асиметрією, внаслідок чого різні територіальні одиниці одного рівня мають неоднакові права, компетенцію та функції, що призводить до різної кількості органів державного управління на відповідному територіальному рівні. 2. Система державного управління на територіальному рівні формується на засадах принципів управління, розподілу функцій і спеціалізації; департаменталізації та кооперації; керованості і контролю; розподілу відповідальності; диференціації і інтеграції; централізації та децентралізації і ін. Для вітчизняної моделі функціонування державної виконавчої влади характерним є вертикальний розподіл праці та спеціалізація, департаменталізація (виділення територіальних ланок частиною центральних органів державного управління в юридично самостійні організації з передачею їм відповідних повноважень), наявність різноманітних зв’язків між органами державного управління на територіальному рівні (вертикальних і горизонтальних, лінійних і функціональних, формальних і неформальних, прямих і непрямих), поєднання моделей подвійного (у системі МДА) та єдиного (у системі ТПЦОВВ) підпорядкування, домінування централізованих засад над децентралізованими у побудові територіальних структур органів державного управління. 3. На систему державного управління на територіальному рівні в Україні негативно впливає поширена практика механічного копіювання зарубіжних зразків адміністрування без урахування вітчизняної традиції управління, а також спроби адаптування до українських реалій одночасно декількох моделей, що виключають одна одну. На підставі цього можна стверджувати, що для України перспективними напрямками удосконалення механізмів державного управління є запровадження французько-польської моделі префектур (з єдиним органом загальної компетенції у відповідних адміністративно-територіальних одиницях) та британсько-американської міністеріальної моделі опосередкованої участі центральної влади у вирішенні державних питань на територіальному рівні. 4. Державне управління на територіальному рівні в Україні диференціюється відповідно до типів органів державної влади та управління, що дозволяє виокремити органи загальної компетенції – МДА та органи спеціальної компетенції – ТПЦОВВ. Особливістю системи державного управління є дуалізм державної виконавчої влади, який спричиняє значне перетинання й дублювання предметів відання та компетенції, неефективність діяльності територіальних органів державної влади, приниження їх відповідальності. Конкуренція між органами державної виконавчої влади виливається в латентне протистояння, а іноді – й в адміністративні конфлікти. 5. Ефективність функціонування системи органів державної виконавчої влади на територіальному рівні значною мірою детермінується досконалістю горизонтальних управлінських відносин між органами різних організаційно-правових статусів. У взаємовідносинах МДА та ТПЦОВВ мають місце координаційні, субординаційні та реординаційні зв’язки. Особливого значення для удосконалення механізмів державного управління на територіальному рівні набувають реординаційні зв’язки, пов’язані з функціями контролю, узгодження рішень і програм, налагодження надійного зворотного зв’язку між суб’єктами управління нижчого і вищого рівнів. 6. Вихідним завданням адміністративної реформи на територіальному рівні щодо упорядкування взаємодії МДА та ТПЦОВВ є вдосконалення їх внутрішньої організації та адміністративної регламентації, що передбачає опрацювання адміністративного регламенту державних структур, внутрішнього організаційного регламенту органу виконавчої влади, адміністративного регламенту взаємодії територіального органу виконавчої влади та інститутів держави і громадянського суспільства. 7. Перспективною для реформування публічного адміністрування в Україні є обґрунтована в дисертаційному дослідженні альтернативна модель державного управління на територіальному рівні, побудована на принципах демократичного врядування, субсидіарності, публічності, поєднання засад централізації та децентралізації. Її запровадження передбачає створення виконавчих органів обласних та районних рад для виконання делегованих МДА повноважень, делегування виконавчим органам обласних та районних рад, громадським організаціям частини повноважень щодо виконання окремих державних функцій, перетворення МДА в орган загального нагляду шляхом включення її до територіального представництва Кабінету Міністрів України з віднесенням до її компетенції координації діяльності усіх державних установ на певній території. 8. Нагальною потребою у сфері поглиблення співпраці органів державного управління різних рівнів є підвищення якості управлінського процесу на територіальному рівні, розмежування функцій при опрацюванні політики розвитку територій, контролі та наданні адміністративних послуг. |