У дисертаційній роботі виконано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розв’язанні теоретичних, методичних і прикладних аспектів менеджменту економічного регулювання природоохоронної діяльності. Головні наукові і практичні результати роботи зводяться до наступного. 1. Досліджено особливості змісту і формування екологічного менеджменту, визначено тенденції еколого-інноваційної трансформації науково-технічного розвитку, діагностовані і конкретизовані різнобічні аспекти управління природоохоронними програмами з метою постійної підтримки економічної і соціальної безпеки. Визначено ресурсно-техногенні та природоохоронні фактори розвитку. 2. Проаналізовано причини, внаслідок яких державна система екологічного менеджменту в Україні не може отримати належного статусу, в першу чергу галузева структура керівництва, яка фактично контролює управління природоохоронною сферою і стримує запровадження ринкових регуляторів екологічного призначення. 3. Розглянуто особливості організаторського управління природоохоронною діяльністю, економіко-правовий механізм управління охороною навколишнім середовищем. Виконано стратегічний аналіз реалізації програмно-цільових підходів до вирішення найбільш значущих екологічних проблем. 4. До інших чинників, що негативно впливають на стан навколишнього середовища, належить відсутність матеріалізованих програм поліпшення стану довкілля як в цілому в країні, так і в окремих областях і районах. Особливо це простежується на прикладі ставлення до будівництва підприємств і полігонів з утилізації, знешкодження і захоронення токсичних відходів виробництва. 5. Доведено, що постійна зміна функцій і завдань центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього середовища, яким сьогодні є Міністерство екології та природних ресурсів – не на користь справі. За таких умов природоохоронний менеджмент підмінюється штучною активністю і значним звуженням кола питань, що підлягають розгляду, і головним виявляється не сама природоохоронна діяльність за змістом, а своєчасно-бюрократичне маніпулювання паперами від охорони довкілля. 6. Менеджмент економічного регулювання природоохоронної діяльності передбачає посилення ролі держави в цій справі. Тому в дисертації пропонується застосування державного планування екологічних інвестицій відповідно до Концепції національної безпеки України. 7. Інший висновок полягає у поширенні на екологічну сферу Державного екологічного замовлення, яке формується і затверджується Урядом єдиним пакетом, передбачає перелік державних замовників і виконавців, обсяги робіт, послуг та їх вартість, що має стати підставою для укладання щорічних державних контрактів. 8. Обґрунтована необхідність фінансування розвитку комунально-екологічної інфраструктури за рахунок концесій. За умов їх впровадження у господарську діяльність органи державного управління, концесіонери набувають статусу економічних партнерів. Водночас стимулюється приватна ініціатива, що сприятиме вирішенню нагальних проблем розвитку суспільства. 9. Для економіки країни концесії – нова форма державного регулювання господарських відносин. В цьому відношенні Україна поки що відстає від розвинених країн Європи. Робляться лише перші кроки, що є цілком закономірним і послідовним напрямом у формуванні ринкових відносин. 10. З метою дотримання єдиних правил і вимог на передпроектній стадії обґрунтування та експертизи концесійних угод, в дисертації розроблено Схему управління концесією, яка може виконувати і функції самостійної будівельної еколого-економічної норми у загальній системі менеджменту економічного регулювання природоохоронної діяльності. | 