У роботі представлено наукове рішення актуальної проблеми сучасної онкології, яка полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на первинно-множинний метахронний рак молочних залоз і поліпшення якості їхнього життя. 1. Частота виникнення метахронного раку серед 4585 хворих на первинний рак молочної залози, які лікувались у Донецькому протипухлинному центрі, склала 3,5%±0,1%. Основна маса пухлин (71,9%, 95% ВІ 65,2% - 78,1%) у протилежній молочній залозі виникла через 2-4 роки після виявлення первинної пухлини. 2. Методом вибору при лікуванні первинно-множинного метахронного раку молочних залоз є комплексний із включенням у програму терапії регіонарної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії. 3. В обох підгрупах частота ускладнень, пов’язаних із проведенням поліхіміотерапії, статистично значущо (р=0,25) не відрізнялась: 22,4% (95% ВІ 7,1% - 23,9%) в контрольній підгрупі і 14,5% (95% ВІ 7,1% - 23,9%) в дослідній. 4. Регіонарна внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія, як компонент комплексної терапії, у хворих на метахронний рак молочних залоз дозволяє значно підвищити ефективність лікування. При цьому 3-річне виживання підвищилось з 78,4%±3,8% до 88,4%±3,9%, 5-річне – з 69,0%±4,3% до 78,3%±6,1%. 5. У хворих на метахронний рак молочних залоз при розповсюдженому пухлинному процесі (T3N0-N1) при використаній внутрішньоартеріальній поліхіміотерапії 3-річне виживання склало 78,6%±11,0%, п’ятирічне – 62,5%± 17,1%, при системній – 65,5%±8,8% і 55,2%±9,2%, відповідно. 6. Використання регіонарної поліхіміотерапії в комплексному лікуванні метахронного раку молочних залоз суттєво не впливає на частоту постмастектомічних ускладнень. При цьому лімфедема мала місце в 37,5% (`95% ВІ 25,9% – 49,9%) випадків у контролі і 41% (95% ВІ 25,8% – 57,2%) - в дослідній підгрупі, деформація хребта – у 17,2% (95% ВІ 8,9% – 27,5%) і 20,5% (95% ВІ 9,2% – 34,9%), тугорухомість плечового суглоба, контрактура – відповідно в 64,1% (95% ВІ 51,8% – 75,5%) і 51,3% (95% ВІ 35,3% – 67,1%), спостережень. 7. Частота розвитку локо-регіонарних рецидивів та віддалених метастазів у хворих, до плану лікування яких була включена регіонарна поліхіміотерапія, суттєво нижча у порівнянні з класичним варіантом лікування: при стадії Тis-Т2N0-N1 – 9,2%±3,1% і 7,3%±3,5%, при Т3N0-N1 відповідно 17,2%±7,0% і 14,3%±9,4%. |