Анотація до роботи:

Левкулич Василь Васильович. Методологічна функція категорії “рівність” при аналізі перехідних процесів у суспільстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії. – Інститут вищої освіти АПН України, Київ 2005.

У дисертаційній роботі досліджується методологічна роль та значення категорії “рівність” при аналізі перехідних процесів у суспільстві. Здійснюється соціально-філософський аналіз становлення та розвитку категорії рівності в соціально-історичному пізнанні. Соціальна рівність осмислюється як загально значима соціальна цінність, яка виражає складні діалектичні процеси минулого й сьогодення та історично носить різне змістовне навантаження. Вона використовується в якості світоглядної основи при формуванні соціальних пріоритетів розвитку суспільства, а також оцінки тих соціальних процесів, які кардинальним чином змінюють суспільні відносини, а особливо структуру суспільства.

Обґрунтовується доцільність розглядати соціальну рівність у якості одного з базових державно будівничих принципів, що відповідає сучасним вимогам української дійсності творення демократичної, правової держави із соціально орієнованою економікою.

У Висновках викладені основні теоретичні підсумки щодо формування й функціонування категорії “рівність” у процесі постійних змін суспільних відносин.

Результати дисертаційного дослідження конкретизовані у таких висновках:

1. Соціально-філософську категорію “рівність” доцільно осмислювати через філософську категорію істини. Оскільки об’єктивна істина, як філософська категорія, володіє параметрами абсолютності, відносності та конкретності, то й категорію рівності слід розглядати через призму абсолютного, відносного і конкретного. З нашого погляду тенденція у розкритті її змісту – це рух думки від рівня абстрактного до рівня відносного й конкретного.

2. Категорію “рівність” не можна зводити лише до проблеми розподілу суспільних благ (передусім матеріальних), як це робилось у радянські часи, а навпаки, вона функціонує у всіх сферах людських відносин:

- у морально-етичному відношенні рівність проявляється як нормативна вимога еквівалентного взаємного обміну послугами, повагою, благопристойністю і т. ін. Характерним взірцем є дуже давнє “золоте правило”, яке закликає кожного ставитися до інших так, як він би хотів, щоб усі ставилися до нього. Це правило носить універсальний характер. Усі люди, незалежно від їх особливих ознак і якостей, потрапляючи у сферу його дії, перебувають у відносинах етичної рівності;

- правова (юридична) рівність передбачає рівну міру прав і обов’язків у всіх громадян, однаковий для всіх простір соціальної свободи. Міжсуб’єктні домовленості, на яких тримається багато видів соціальних відносин у цивілізованому суспільстві, будуються на основі принципу рівності сторін;

- у соціально-політичному відношенні рівність функціонує як суспільний ідеал соціальних спільностей (груп, верств, класів і т.д.). У ній міститься спрямованість на нейтралізацію владно-ієрархічних відносин панування – підкорення, якщо вони обмежують природні права та свободи громадян і є принизливими для їхньої людської гідності. Соціально-політичний вимір рівності містить під собою економічне підґрунтя, яке полягає у реалізації ідеї побудови справедливого суспільства, шлях до якого лежить через постійне зменшення диференціації у можливостях розпоряджатися, володіти та користуватися матеріальними й соціально-культурними ресурсами.

3. Сучасний етап розвитку суспільства вимагає такої системи рівностей у різних сферах соціального буття, яка б дала можливість реалізувати потенціал кожної людини. Створення умов рівних можливостей повинно забезпечити гуманістичну направленість розвитку та гармонізувати соціальні інтереси різних суб’єктів суспільних відносин.

4. Принцип рівності відіграє винятково важливу роль в умовах модернізації української держави, коли постає потреба в створенні максимально рівних можливостей для всіх членів суспільства та переходу від політичного й правового рівноправ’я громадян до їх, соціального рівноправ’я.

5. Будуючи сучасне гуманне суспільство, необхідно забезпечити прийнятний рівень життя для соціально незахищених. Це повинно стати головним змістом діяльності соціально-правової держави, політика якої спрямовується на перерозподіл національних ресурсів згідно пропорційних потреб кожного громадянина. Такий перерозподіл між різними прошарками населення здійснюється за допомогою доцільної й ефективної системи податків, державного бюджету, фінансування соціальних програм, які, у свою чергу, повинні відповідати демократичним вимогам і принципам соціальної справедливості та сприяти подоланню у суспільстві, як зрівнялівки, так і величезного розриву у доходах різних верств населення.

Публікації автора:

1. Левкулич В. Розвиток учення про рівність у суспільно-філософській думці. // Вища освіта України: теоретичний та науково-методичний часопис. – К., 2003. – №4(11). – С. 27-31.

2. Левкулич В. Категорія “рівність” у суспільно-політичному вимірі. // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 38. – К.: Український центр духовної культури, 2003. – С. 131-146.

3. Левкулич В. Морально-етичний та правовий зміст категорії “рівність”. // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 39. – К.: Український центр духовної культури, 2004. – С. 116-130.

4. Левкулич В. Теоретично усвідомлена практика як основа формування категорії “рівність”. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: політологія, соціологія, філософія. – Ужгород: Вісник Карпат, 2004. – Вип. 1. – С. 170-178.

5. Левкулич В. Роль і значення соціальної рівності у модернізації Української держави. // Науковий вісник ужгородського університету. Серія: політологія, соціологія, філософія. – Ужгород: Вісник Карпат, 2005. – Вип. 2. – С. 108-116.

6. Попов М., Левкулич В. Олександр Духнович: роль освіти на шляху до соціальної рівності. // Олександр Духнович – визначний педагог, мислитель і громадсько-політичний діяч Закарпаття: Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 200 – річчю від дня народження Олександра Духновича. 24-26 квітня 2003 року. Ужгород, Україна. – Ужгород: Видавництво УжНУ, 2003. – С. 66-70.